Група 3 – А с/с Дата 15.04.2022 р. Предмет Медсестринство в педіатрії. Лекція № 5. Тема: Захворювання органів травного каналу в дітей старшого віку. Гельмінтози.

 

Викладач	Кіон О. І.
Предмет	Медсестринство в педіатрії
Група	3 – А с/с
Дата	15.04.2022 р.
Лекція № 5. Тема:	Захворювання органів травного каналу в дітей старшого віку. Гельмінтози.

1.                      Написати опорний конспект в лекційний зошит.

2.                      Термін виконання: наступний день після заняття за розкладом.

 

ПЛАН

1.             Стоматит. Гастрит. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки. Дуоденіт. Холецистохолангіт та дисфункція жовчовивідних шляхів. Ентероколіт. Коліт. Гельмінтози. Визначення, етіологія, роль Helicobacter pylori. Медсестринський процес при цій патології. Медсестринське обстеження, медсестринські діагнози, планування медсестринських втручань: взяття біологічного матеріалу для лабораторних досліджень. Особливості догляду за пацієнтом, принципи дієтотерапії та лікування.

2.             Роль медичної сестри в профілактиці захворювань. Проведення санітарно-гігієнічних заходів у дитячих установах. Санітарно-освітня робота серед батьків, дітей дошкільного та шкільного віку.

 

1. Стоматит - запальне захворювання  слизової оболонки ротової порожнини.

Причини виникнення

Значне місце відводиться  бактеріальному чиннику. Збудниками захворювання є: стрептокок, стафілокок, віруси, гриби. Стоматит може бути

одним із ускладнень антибіотикотерапії.

Сприяють розвитку стоматиту:

-зниження опірності організму після інфекційного захворювання,

-дистрофія,

-недоношеність

 

Класифікація

Залежно від ступеня ураження слизової оболонки:

1.Катаральний

2.Афтозний

3.Виразково – некротичний

Залежно від чинника, що призводить до розвитку стоматиту:

1.Бактеріальний

2.Вірусний

3.Грибковий

4.Медикаментозний

 

Клініка

Катаральний ( бактеріальний) стоматит характеризується:

•      підвищення  температури тіла до 37-37,5*С,

•      зниження апетиту,

•      порушення сну,

•      дратливість,

•      відмова від їжі (болісність під час смоктання),

•      збільшення підщелепних лімфовузлів,

•      гіперемія та набряклість слизової оболонки ротової порожнини, болісність її,

•      обкладений язик, сухість губ, поява тріщин у кутах рота.

Афтозний ( або вірусний, герпетичний) стоматит  характеризується:

•      підвищення температури тіла до 39-40*С,

•      зниження апетиту, загальна слабкість,

•      порушення сну, дратливість,

•      збільшення підщелепних і шийних лімфовузлів,

•      гіперемія та набряклість слизової оболонки ротової порожнини, поява афт –ерозій діаметром 1-5 мм, круглої або овальної форми, вкритих жовтувато-сірим нальотом, оточених червоним обідком,

•      болісність під час жування, обкладений язик,

•      сухість губ, тріщини в кутах рота.

Виразково- некротичний стоматит   виникає як наслідок прогресування катарального або афтозного стоматиту. Запалення охоплює всі шари тканин щоки і характеризується:

•      дуже важкий стан дитини, температура тіла 39-40*С і практично не знижується під дією жарознижувальних препаратів,

•      відсутній апетит, дитина млява, в контакт з оточуючими вступає погано,

•      гіперемія та набряклість слизової оболонки ротової порожнини,

•      поява на зміненій слизовій оболонці афт-ерозій діаметром 1-5 мм, круглої або овальної форми, вкритих жовтувато-сірим нальотом, оточених червоним обідком,

•      поява на слизовій оболонці рота глибоких виразок, дно яких вкрито біло – сірим нальотом,

•      болісність під час жування, обкладений язик,

Медикаментозний стоматит   виникає на 3-4 добу або після лікування антибіотиками. Він починається подібно до афтозного. Характеризується:

•      підвищення температури тіла до 39-40*С,

•      порушення апетиту, сну,  дратливість,

•      болісність у ротовій порожнині,

•      збільшення підщелепних лімфовузлів,

•      гіперемія та набряклість слизової оболонки ротової порожнини,

•      поява пухирів на слизовій оболонці, які лопають і лишають по собі ерозії. Ерозії поступово вкриваються нальотом сірого кольору,

•      болісність, неприємний запах із рота.

Кандидозний стоматит (пліснявка)  виникає внаслідок патогенної дії дріжджоподібних грибів роду Candida, які діти можуть отримувати за таких умов:

-слабокисле середовище в порожнині рота дітей 1-го місяця життя,

- недоношеність,

- дистрофія,

-зниження опірності організму дитини іншими захворюваннями, особливо якщо їх перебіг супроводжується явищами ацидозу.

Кандидозний стоматит характеризується:

-підвищення температури тіла до37-37,5*С,

- відмова від їжі через болісність під час смоктання,

-гіперемія та набряк слизової оболонки, сухість її,

- поява на слизовій оболонці біло-сірої крапкової висипки, елементи якої розміром з макове зернятко поступово збільшуються і можуть зливатися,

-спочатку наліт важко зняти, пізніше він знімається легко, натомість залишається ділянка гіперемії,

-наліт поширюється поступово з язика на слизову оболонку ротової порожнини.

Лікування

Раціональна їжа (гомогенна, рідка, тепла, вітамінізірована)

Оброблення ротової порожнини інтерфероном, вініліном, 20% розчином бури в гліцерині, 100 % цукровим сиропом, 2% розчином натрію гідрокарбонату, розчином ціанокобаламіну з ністатином.

Для знеболювання використовують 0,5% розчин новокаїну, анестезинові емульсію.

Слизову оболонку змащують суспензією пімофуціна, зрошувати  стоматодином, олією шипшини, обліпиховою  олією , олійним розчином ретинолу ацетату.

 

Витяг з наказу № 429 від  27.08.2004

Про затвердження Протоколів  надання медичної допомогидітям за спеціальністю“дитяча терапевтична стоматологія”

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

Клінічна форма: хронічний рецидивуючий афтозний стоматит

•      Діагностичні критерії:

•      Клінічні:

•      болісність у порожнині рота;

•      регіонарний лімфаденіт;

•      ерозія (афта) круглої або овальної форми оточена облямівкою червоного кольору;

Лікування:

•      Загальне:

•      імуномодулятори бактеріального походження (при середньотяжкий та тяжкій формах захворювання);

•      Місцеве:

•      знеболення (місцево);

•      антисептики (місцево);

•      вітамінні препарати (місцево);

 

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

Кандидози слизової оболонки порожнини рота

Критерії діагностики:

Клінічні

•      печія і біль, що підсилюються при прийомі їжі, порушення смакових відчуттів;

•      біль при відкриванні рота, кровоточивість із тріщин червоної облямівки, кутів рота

•      сухість слизової оболонки порожнини рота;

•      наявність білого творожистого нальоту, плівок, бляшок, ерозій;

•      тріщини червоної облямівки губ, кутів рота, лущення губ

•      ерозії в кутах рота на інфільтрованій та гіперемійованій основі

•      набряк, гіперемія язика;

•      вогнищевий білий рихлий наліт у вигляді плівок на язиці, десквамація

Лікування:

Загальне

- протигрибкові препарати азольної групи

протигрибкові антибіотики

імунокорегуючі препарати

вітамінні препарати

лікувальне харчування (продукти харчування, що пригнічують ріст грибів (морква, лимон, морська капуста, кориця; продукти з мікроелементами; кисломолочні продукти)

еубіотики

Місцеве

-    нормалізація рН ротової рідини (лужні розчини) – місцево;

антимікотики (азольна група) – місцево;

протигрибкові антибіотики (місцево);

аліламінові сполуки (місцево);

антисептики з протигрибковою активністю (місцево);

імуномодулятори (місцево);

еубіотики (місцево)

санація порожнини рота

 

Стоматит - запальне захворювання  слизової оболонки ротової порожнини .

Етіологія    Значне місце відводиться  бактеріальному чиннику. Збудниками захворювання є:  стрептокок, стафілокок, віруси, гриби. Стоматит може бути одним із ускладнень   антибіотикотерапії  .    

 

Медсестринський процес:                                  

МЕДСЕСТРИНСЬКЕ   ОБСТЕЖЕННЯ

 1                  СКАРГИ                        АНАМНЕСТИЧНІ                  ОБ’ЄКТИВНО

                         МАТЕРІ                              ДАННІ

 Е            -  гарячка,                     - недотримання правил                -    температура тіла до 38*С,

 Т        - нальоти на язиці,             особистої гігієни.                        –  слинотеча, 

 А        - відмова від груді ,                                                                -    зниження апетиту,

 П        -  слинотеча.                                                                            –  збільшення лімфовузлів,

                                                                                                              -    гіперемія та набряклість   

                                                                                                                   слизової оболонки ротової

                                                                                                                    порожнини.

ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА

2              1. Гіпертермія.

Е              2. Слинотеча.

Т              3. Збільшення лімфовузлів.

А             4. Гіперемія слизової оболонки ротової порожнини.

П             5. Відмова від груді.

 

ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

3              1. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом.

Е             2. Виконання лікарських призначень.

Т             3. Навчити матір пацієнта   маніпуляціям по догляду

А          

П

4                              ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ                              

Е    1. Перед кожним годуванням дитини обробляти слизову оболонку ротової порожнини.

Т     2. Годувати дитину теплою, гомогенною їжею, хімічно щадною.

А     3. Здійснювати догляд за слизовою оболонкою ротової порожнини.

П     4. Систематичний контроль за температурою тіла.

        5. Виконання лікарських призначень:   симптоматична терапія.

 

5                                   ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ

Е                1. Зникнення гіперемії слизової , покращання загального стану.

Т                2. Нормалізація температури тіла, з’явлення апетиту у дитини.

А              3. Корекція мед сестринських втручань можлива при різних ускладненнях: треба

П                   пам’ятати про медикаментозний стоматит.

 

2. Гострий гастрит – гостре запалення слизової оболонки шлунка.

Зустрічається у дітей старшого віку, сприяють : вживання гострої  грубої їжі,

отруєння, недотримання режиму харчування.

Початок гострий, через кілька годин після приймання їжі виникає відчуття важкості в надчеревній ямці, нудота ,блювання, біль у животі. Слабкість, млявість, язик сухий з білувато- сірим нальотом. Апетит знижений, випорожнення  нестійкі , температура тіла субфебрільна.

 

Гострий гастрит – гостре запалення слизової оболонки шлунка .

Етіологія. Вживання гострої  грубої їжі, отруєння, недотримання режиму харчування.  

                Мікроорганізм  Helicobacter pylori .

Медсестринський процес:                                    

МЕДСЕСТРИНСЬКЕ   ОБСТЕЖЕННЯ

 1                  СКАРГИ                        АНАМНЕСТИЧНІ                  ОБ’ЄКТИВНО

                         МАТЕРІ                              ДАННІ

 Е         - озноб, гарячка,    -   вживання грубої, гострої,   -    температура тіла субфебрильна,

 Т        - загальна слабкість,         недоброякісної їжі.              -   блювання,    

 А        - диспепсичні розлади ,                                                      -    пронос,

 П          -  блювання,                                                                         -   біль в епігастральній

              -  млявість.                                                                                  ділянці,

                                                                                                             -   нудота.

 

ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА

2              1. Нудота.

Е              2. Блювання.

Т              3. Біль в епігастральній ділянці..

А             4. Диспепсичні розлади.

П             5. Нестійкі рідкі випорожнення.

 

 

3            ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

Е            1. Підготовка    пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень

Т            2. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом.

А           3. Виконання лікарських призначень.

П                                        4. Навчити матір пацієнта   маніпуляціям по догляду

 

4             ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ                               

Е             1. Взяття промивних вод шлунку на бактеріологічний аналіз.

Т             2. Годувати дитину після закінчення водно – чайної паузи.

А             3. Здійснювати догляд за дитиною під час блювання.

П             4. Виконання лікарських призначень: антибіотикотерапія ,        дезінтоксикаційна

                 терапія  перорально та в/в крапельно, вітамінотерапія ,  симптоматична терапія.

 

5                 ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ

Е                1. Зникнення інтоксикації, покращання загального стану.

Т                2. Зникнення диспепсичних явищ.

А                3. Корекція мед сестринських втручань можлива при різних ускладненнях.

П                  

ДОГЛЯД ЗА ДИТИНОЮ, ЩО ХВОРІЄ НА ГОСТРИЙ ГАСТРИТ

Мета: не допустити розвитку вираженої клінічної картини захворювання,  забезпечити максимальний комфорт хворій дитині.

План дій	Обґрунтування
1. Інформувати  батьків або  родичів пацієнта про захворювання.	Батьки розуміють доцільність виконання всіх заходів догляду.
2. Госпіталізувати дитину в дитячу лікарню до зникнення клінічних ознак.	Забезпечується надання госпітальної допомоги дитині.
3. Промити шлунок дитині за допомогою зонда або беззондовим способом.	Видалення шлункового вмісту для припинення всмоктування токсинів.
4. На 6 – 12 годин призначити водно – чайну паузу.	Забезпечується профілактика ускладнень.
5. Після закінчення водно – чайної паузи організувати дитини  харчування за дієтою № 1а , страви готують рідкими, напіврідкими, драглистими і протертими. Годують дитину часто, невеликими порціями 6 разів на день.	Забезпечується поліпшення процесів травлення.
6. Спостерігати за  дитиною під час блювання, надавати їй допомогу.	Попередження регургітації.
7. Спостерігати за  шкірою, слизовими оболонками, проводити профілактику пролежнів.	Хворі часто прикуті до ліжка, не в змозі себе обійти.
8. Проводити регулярний чіткий контроль ЧД, ЧСС, пульсу, АТ.	Вказані показники дозволяють спостерігати за перебігом хвороби.
9. Чітко виконувати призначення лікаря.	Забезпечується покращення стану дитини.

 

Хронічний гастрит – це хронічний дифузний або вогнищевий запальний процес слизової оболонки шлунка, який супроводжується порушенням фізіологічної регенерації епітелію з поступовим розвитком атрофії слизової оболонки.

Причини виникнення:

-мікроорганізм  Helicobacter pylori , шлях інфікування – пероральний,

- аутоімунний процес,

- хімічні речовини, розвивається рефлюкс – гастрит унаслідок закидання кишкового вмісту у  шлунок.

Чинники, що сприяють розвитку:

·         розлади харчування, несистемне харчування, нервове та психічне перевантаження,

·         ураження слизової шлунка медикаментозними препаратами,

·         вживання алкоголю, паління,

·         алергійні хвороби, ендокринні захворювання.

Клініка

Гелікобактерасоційований антральний гастрит

-больовий синдром –провідний, біль у животі неінтенсивний, монотонний, стійкий, виникає та посилюється після споживання грубої їжі,

-диспепсичні явища не стійкі, виникають печія, нудота, кисле відригування, нестійкі випорожнення,

-астеновегетативні явища – головний біль, запаморочення, емоційна нестійкість, дратливість,

- під час обстеження –при огляді: блідість шкірних покривів, неприємний запах із рота, язик обкладений білим або жовтуватим нальотом,

-пальпаторно: біль у пілородуоденальній зоні та епігастральній ділянці по середній лінії живота.

Аутоімунний хронічний гастрит

Локалізується на дні шлунка, характерні атрофічні зміни слизової оболонки.

Больовий синдром –ниючий інтенсивний біль у животі після їди,

Диспепсичні явища- нудота, блювання, відрижка тухлим, їжею та повітрям, часті випорожнення.

Змішана форма хронічного гастриту

Перебігає з ознаками як автоімунного, так і гелікобактерасоційованого гастриту. Характерні ураження дифузного характеру з атрофічними змінами слизової оболонки шлунка.

Хімічний  гастрит

Перебігає за типом  хронічного антрального гастриту

Гастроентерит – гостре запалення  слизових оболонок шлунка і тонкої кишки, зустрічається у дітей старшого віку.

Вважається перед виразковим станом. В слизових оболонках травного каналу розвивається гіперемія, набряк, посилене виділення слизу.

Клініка

Початок гострий. Симптоми загальної інтоксикації (гарячка, головний біль, слабкість, знижений апетит), диспепсичний синдром (нудота, блювання, рідкі водянисті випорожнення, язик сухий, біль в епігастральній ділянці, метеоризм).

Лікування

Водно – чайна пауза на 6 – 12 годин

Дезінтоксикаційна терапія, пероральне введення рідини

Антибіотики (левоміцетин, фуразолідон)

Ферментні препарати (панзінорм, фестал, мезім, панкреатин)

Бактеріальні препарати (біфікол, біфідумбактерін, лактобактерін)

Стимулююча терапія

3. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки –хронічне рецидивне захворювання, що характеризується розвитком виразкового дефекту в шлунку або дванадцятипалій кишці.

Причини виникнення

Головними чинниками агресії, що призводять до утворення виразки ,є:

-хлористоводнева кислота,

-пепсин,

-панкреатичні ферменти,

-жовчні кислоти,

-моторно – евакуаторні розлади у гастродуоденальній зоні.

На порушення регенерації епітелію слизової оболонки впливають :

-мікроорганізм Helicobacter pylori на клітини епітелію з розвитком характерної  запальної реакції,

-розлад нервової та гуморальної регуляції діяльності шлунка та дванадцятипалої кишки.
Чинники, що сприяють розвиткові виразкової хвороби

- емоційне навантаження,

- травми та захворювання ЦНС,

- нерегулярне та нераціональне харчування,

- патологія інших відділів травної системи,

- токсичний вплив вогнищ хронічної інфекції

Клініка

Виразкова хвороба пілородуоденальної локалізації

·                біль натще (голодний біль) та нічний, або пізній (через 2 год після їди). Локалізується біль трохи вище і праворуч від пупка, має  інтенсивний характер, відрізняється стійкістю та тривалістю.

·                печія (відчуття паління в епігастральній ділянці і за грудиною),

·                відригування після їди, частіше кислим, рідше повітрям або з’їденою їжею,

·                нудота найчастіше передує блюванню,

·                блювання  виникає нечасто, спостерігається через 2-2,5 год після їди,

·                закреп, апетит звичайно не знижується,

·                емоційна нестійкість, дратливість, розлад сну, підвищена втомлюваність

·                язик обкладений білим  або жовтуватим нальотом,

·                під час пальпації живота визначається виражена болісність у пілородуоденальній зоні та епігастральній ділянці,

Виразкова хвороба шлунка

-  біль ранній, що виникає або посилюється невдовзі після їди, з локалізацією

вепігастральній ділянці,

·         нудота, яка передує нападу болю, має стійкий, регулярний характер,

посилюється  після їди,

·  часте блювання через 10-15 хв після їди,

·  кисла відрижка і печія зустрічаються рідко,

·  характерним є відставання у масі тіла.

·  під час пальпації живота відзначають виражену болісність в епігастральній ділянці по середній лінії живота, рідше – у ділянці лівого підребер’я.

Лікування

Проводити стаціонарне лікування з ліжковим режимом.

Застосовувати щадну дієту, їжу давати невеликими порціями 5-6 разів на добу.

Проводиться антибактеріальна терапія – де – нол, трибенол,метронідазол, оксаплацин, перфлоксацин, норфлоксацин, сукральфат

Використовують препарати для активації репаративних процесів слизової оболонки шлунка: солкосерил, оксиферискорбон, метилурацил, обліпихову олію

У дітей старшого віку використовують гастробамат або мепробамат, що мають седативну, холінолітичну  та гангліоблокувальну дію.

Використовують препарати анти секреторної дії .

Використовують слизоутворювальні препарати для захисту слизової оболонки шлунка  - емпрастил,  ріопрастил

Для пацієнтів з шлунково – кишковими захворюваннями, зумовленими H. рylori, запропоновано декілька схем лікування. Ефективною є потрійна терапія  метронідазолом, омепразолом і кларитроміцином протягом 7 днів. Більшої популярності набуває призначення метронідазолу , омепразолу і кларитроміцину протягом 7 днів.

 

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки – хронічне рецидивне захворювання, що характеризується розвитком виразкового дефекту в шлунку або дванадцятипалій кишці .

Етіологія . Мікроорганізм Helicobacter pylori  , розлад нервової та гуморальної регуляції 

                     діяльності шлунка та дванадцятипалої кишки.                     

Медсестринськийпроцес:                                   

МЕДСЕСТРИНСЬКЕ   ОБСТЕЖЕННЯ

 1                  СКАРГИ                        АНАМНЕСТИЧНІ                  ОБ’ЄКТИВНО

                         МАТЕРІ                              ДАННІ

 Е           - біль в животі ,           -    біль голодний, нічний ,           -  відставання у масі тіла,

 Т          -  печія,                         - обтяжена спадковість.                – відригування, блювання,

 А         -  відригування ,                                                                  - нудота,

 П          -  блювання,                                                                        - наліт  на язиці,

              - нудота,                                                                              - біль під час пальпації

              - дратливість.                                                                        в епігастральній ділянці.

                                                                                   

ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА

2              1. Нудота.

Е              2. Блювання.

Т              3. Відставання у  масі тіла.

А             4. Біль в животі.

П             5. Печія.

 

ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

3              1. Підготовка    пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень

Е             2. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом

Т             3. Виконання лікарських призначень

А            4. Навчити матір пацієнта   маніпуляціям по догляду

П

4                              ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ                                

Е         1. Проведення ЕФГД - скопії, взяття шлункового соку на дослідження.

Т         2. Годувати дитину хімічно, механічно, термічно щадною їжею.

А         3. Здійснювати догляд за дитиною під час блювання.

П         4. Систематичний контроль за дотриманням режиму харчування (дрібними порціями). 

            5. Виконання лікарських призначень: антибіотикотерапія , препарати 

                антисекреторної  дії,  слизоутворювальні препарати для захисту слизової

                оболонки шлунка , дезінтоксикаційна терапія в/в крапельно, препарати для

                активації репаративних  процесів слизової оболонки шлунка,

                  

5                                   ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ

Е                1. Зникнення диспепсичних явищ , покращання загального стану.

Т                2. Відновлення маси тіла

А                3. Корекція мед сестринських втручань можлива при різних ускладненнях.

П                    

ДОГЛЯД ЗА ДИТИНОЮ, ЩО ХВОРІЄ НА

ВИРАЗКОВУ ХВОРОБУ ШЛУНКА ТА ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ

Мета: не допустити розвитку ускладнень захворювання, загострення процесу.

План дій	Обґрунтування
1. Інформувати пацієнта та його батьків або  родичів про захворювання.	Забезпечується право пацієнта на інформацію. Дитина та її батьки розуміють доцільність виконання всіх заходів догляду.
2. Організувати  щадну дієту   дитині ( механічно, хімічно, термічно) з урахуванням фази захворювання.	В період загострення процесу їжа повинна бути більш щадною.
3. Забезпечити дотримання дієти в період загострення (стіл № 1 а – 10 днів, № 1б – 10 днів, потім стіл № 1).	Головним методом лікування в період загострення є дотримання дієти.
4. Забезпечити 5 – 6 разове годування дитини малими порціями.	«Дрібне» годування знімає навантаження з ШКТ і забезпечує захист слизової шлунка від дії соляної кислоти.
5. Організувати і суворо спостерігати за дотриманням дитиною режиму дня.	Під час дотримання режиму дня їжа приймається в один і той самий час, отже, вона краще засвоюється. Режим дня  передбачає чергування періодів сну і пильнування , що призводить до виключення надмірного навантаження, яке може провокувати больовий синдром або загострення процесу.
6. Приготувати звечора і поставити біля ліжка білі сухарі, молоко.	При виникненні болю вночі пацієнту треба щось поїсти, щоб вгамувати біль.
7. Під час блювання надати допомогу дитині і спостерігати за характером блювотних мас.	Якщо виникає блювання кольору «кавової гущі» - це свідчить про шлункову кровотечу. Негайно треба викликати лікаря.
8. Спостерігати за емоційним станом дитини.	Нервовий фактор є фактором, що привертає розвиток хронічного гастриту, його загострення, сприяє формуванню виразкової хвороби.
9. Спостерігати за регулярним та своєчасним прийомом ліків, роз’яснювати йому необхідність цього.	Проведення специфічного лікування.

ДОГЛЯД ЗА ДИТИНОЮ, ЩО ХВОРІЄ НА ХРОНІЧНИЙ ГАСТРИТ

Мета: не допустити розвитку вираженої клінічної картини захворювання, загострення процесу, розвитку виразкової хвороби шлунку.

План дій	Обґрунтування
1. Інформувати пацієнта та його батьків або  родичів про захворювання.	Забезпечується право пацієнта на інформацію. Дитина та її батьки розуміють доцільність виконання всіх заходів догляду.
2. Організувати  щадну дієту   дитині ( механічно, хімічно, термічно) з урахуванням фази захворювання, № 2 – при пониженій кислотності, № 1 при підвищеній кислотності.	Зменшується подразнення збудженої слизової шлунка. В період загострення процесу їжа повинна бути більш щадною.
3. Забезпечити 4 – 5 разове годування дитини малими порціями.	«Дрібне» годування знімає навантаження з ШКТ і забезпечує захист слизової шлунка від дії соляної кислоти.
4. Організувати і суворо спостерігати за дотриманням дитиною режиму дня.	Під час дотримання режиму дня їжа приймається в один і той самий час, отже, вона краще засвоюється. Режим дня  передбачає чергування періодів сну і пильнування , що призводить до виключення надмірного навантаження, яке може провокувати больовий синдром або загострення процесу.
5. Спостерігати за емоційним станом дитини.	Нервовий фактор є фактором, що привертає розвиток хронічного гастриту, його загострення, сприяє формуванню виразкової хвороби.

         4. Дуоденіт

Діти хворіють на первинний дуоденіт рідко. Зазвичай у дітей старшого віку діагностують вторинний дуоденіт, що супроводжує гастрит, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, хвороби жовчних шляхів.

Етіологія. Причиною дуоденіту можуть бути порушення режиму і характеру харчування, хронічні вогнища інфекції, інтоксикація, харчова алергія, нераціональне використання лікарських засобів (стероїдних гормонів, антибіотиків, аце¬тилсаліцилової кислоти, анальгіну тощо). Часто збудником дуоденіту є Helicobacter pylori, що його виявляють у слизовій оболонці дванадцятипалої кишки.

Клінічна картина дуоденіту різноманітна. У разі поєднання дуоденіту з гастритом характерний пізній біль ниючого характеру в надчеревній ділянці, що супроводжується нудотою, блюванням, відрижкою, печією. Апетит погіршений. Існують варіанти дуоденіту: гастритоподібний, виразкоподібний, холецистоподібний, диспептичний, больовий (псевдоапендикулярний), прихований. Загальні клінічні симптоми такі: місцева болючість під час пальпації в пілородуоденальній ділянці (праворуч від пупка) і місцева резистентність м'язів живота, знижене жив¬лення, підвищена збудливість.

ВИТЯГ З НАКАЗУ № 438  ВІД 26.05.2010

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ГАСТРОДУОДЕНІТУ У ДІТЕЙ

ХРОНІЧНИЙ ГАСТРОДУОДЕНІТ. Шифр К29

У Міжнародній класифікації хронічний гастродуоденiт (ХГД) розглядається з урахуванням етіології, ендоскопічних і гістологічних змін, характеру секрето- (кислото-) утворюючої функції, стадії і тяжкості процесу.

Визначення: Хронічний гастродуоденiт – хронічне рецидивуюче захворювання запального характера, яке супроводжується неспецифічною структурною перебудовою слизової оболонки та залозистого апарату шлунка та дванадцятипалої кишки (дистрофічні, запальні та дисрегенераторні зміни), розладом секреторної, моторної і, нерідко, інкреторної функції шлунку та ДПК. Можлива поява метаплазії (шлункової, кишкової).

 Переважають ХГД, асоційовані з інфекцією Helicobacter Pylori (НР). У дітей часто зустрічаються ХГД алергійної природи, рефлюксні (асоційовані з дією жовчі, що ушкоджує).

 Найчастіше (80-85%) зустрічаються гіперацидні (нормоацидні) ХГД, рідше – гіпоацидні. Найбільш поширена форма у дітей – хронічний ГД. В структурі хвороб шлунка та ДПК він складає 58-74%.

 Розповсюдженість хронічного ГД – 200-220‰ (в екологічно несприятливих регіонах 300-400‰). Існує висока можливість трансформації ХГД у виразкову хворобу. Найчастіше у дітей зустрічається хронічний ГД з гіперсекрецією та гіперацидністью.

Первинні дослідження при загостренні захворювання: загальний аналіз крові, сечі, аналіз калу на приховану кров (за необхідністю), загальний білок і білкові фракції (за необхідністю). Езофагогастродуоденоскопія з прицільною біопсією СОШ і ДПК для визначення в біоптатах НР і гістологічного дослідження; інтрагастральна рН-метрія; УЗД органів черевної порожнини для визначення супутньої патології; визначення НР (переважно неінвазивним методом).

 Рентгенологічні й імунологічні дослідження – за необхідністю.

Додаткові дослідження і консультації фахівців проводяться в залежності від основних проявів хвороби і передбачуваних супутніх захворювань.

Симптоми, синдроми, фізикальний статус. Основні клінічні синдроми: больовий, диспептичний, неспецифічної інтоксикації, залежать від фази захворювання і секреторної функції шлунку. Серед клінічних проявів превалюють симптоми ураження ДПК (основний клінічний варіант ХГД – виразкоподібний).

Анамнез: початок захворювання – поступовий, перебіг – хвилеподібний з загостреннями; зв'язок захворювання з інфікуванням НР, аліментарними порушеннями, перенесеними інфекційними захворюваннями, тривалим прийомом лікарських засобів, харчовою алергією. У значної кількості дітей визначається несприятливий сімейний анамнез з гастроентерологічних захворювань. Враховують наявність факторів ризику розвитку ХГД та спадкової схильності (при ХГД – 35-40%).

Скарги:

 1) При гіперацидному (нормоацидному) ГД: болі в животі натщесерце або за 1-1,5 години після їжі переважно в епігастральній, пілородуоденальній областях; печія, відрижка повітрям, кислим, нудота, запори. Частіше переважає больовий синдром.

 2) При гіпоацидному ГД: ранні болі в животі, відразу після їжі, важкість в епігастральній області, знижений апетит, нудота, відрижка їжею, повітрям, схильність до поносів (нестійкий стул), метеоризм. Значно переважають скарги, пов'язані з диспепсією та астенією.

Фізикальний статус:

 1) При гіперацидному (нормоацидному) ХГД – болючість при пальпації в пілородуоденальній області, епігастрії, симптом Менделя (+, ++); синдром хронічної інтоксикації: слабкість, підвищена стомлюваність, вегетативні порушення.

 2) При гіпоацидному ХГД – астенічна статура, знижене харчування, болючість при пальпації у верхній і середній третині епігастральної області, симптоми хронічної інтоксикації.

Клінічні симптоми подібні до проявів виразкової хвороби, але відсутня чітка періодичність больового синдрому, нічній біль буває нечасто. Найчастіше одночасно має місце симптоматика супутньої патології (гепатобіліарна система, кишечник, підшлункова залоза).

Найбільш характерно:

·      болі в животі – ниючі, тривалі, виникають вранці натщесерце та через 1,5-2 години після їжі;

·      часто (до 40%) має місце гострий, нападоподібний, але нетривалий характер болю, що локалізується в епігастрії (98-100%), в правому підребер’ї (60%), навколо пупка (45%). Біль посилюється після їжі та фізичного навантаження. При ерозивному ХГД поєднуються голодні, нічні та пізні болі;

·      диспептичні прояви: часто відрижка, тривала нудота, відчуття гіркоти у роті, метеоризм, запори, чи нестійкий стул;

·      синдром неспецифічної інтоксикації: емоціональна лабільність, частий головний біль, дратливість, слабкість;

·      пальпаторно: розлита болючість в епігастрії, пілородуоденальній зоні; при ерозіях – можливе локальне напруження м’язів;

сезонність загострень 35-40%.

Діагностика: При ендоскопічному дослідженні виділяють різні варіанти ГД: поверхневий (катаральний, еритематозний), змішаний, субатрофічний, нодулярний (гіпертрофічний і гіперпластичний), ерозивний, геморагічний. Визначають поширеність, активність запально-деструктивних змін СОШ і ДПК, моторні порушення (дуодено-гастральний рефлюкс, дуоденостаз, недостатність передворотаря та ін.). При інтрагастральній рН-метрії (або фракційному шлунковому зондуванні) визначають секретоутворення (підвищене, нормальне, знижене) шлунку; кислотоутворення (гіперацидність, нормоациність, гіпоацидність); злужуючу функцію (нормальна, знижена).

 Біоптати СОШ і ДПК, взяті при ендоскопічному обстеженні, досліджують гістологічно (веріфікація ГД), визначають активність процесу, залученість залозистого апарату, розвиток, поширеність та зворотність атрофії, наявність метаплазії, інфікування НР та ін., а також для експрес-методів визначення НР.

 При рентгенологічному дослідженні виявляють ознаки запалення і моторні порушення шлунку і ДПК.

 При УЗД виявляють супутню патологію жовчовивідних шляхів, підшлункової залози, печінки.

Характеристика лікувальних заходів. Основні принципи лікування залежать від характеру і форми ГД, активності запально-деструктивного процесу, фази захворювання.

 При загостренні:

 1) Рішення питання про умови лікування (стаціонар або поліклініка).

 2) Вибір режиму фізичної активності (оберігаючий або звичайний), використання ЛФК.

 3) Вибір режиму харчування, призначення дієтичних столів (стіл №1, №2, №5).

 4) Індивідуальний підбор комплексного лікування (з урахуванням етіології, основних патогенетичних механізмів, провідних симптомів).

 При ГД, асоційованому із НР-інфекцією, з вираженою активністю процесу медикаментозну терапію починають з використання ерадикаційної (потрійної або квадро-) терапії за однією із загальноприйнятих схем (див. розділ ХГ).

Тривалість стаціонарного лікування в середньому 15-18 днів (при ерозивному ГД – до 21-25 днів). При сприятливому варіанті перебігу ГД основне лікування повинне проводитися в амбулаторно-поліклінічних умовах (див.розділ ХГ).

Ціль лікування: забезпечити ремісію хвороби, ерадикацію від НР інфекції, попередити прогресування і виразкову трансформацію.

Вимоги до результатів лікування. Відсутність симптоматики, ендоскопічних і гістологічних ознак активності запалення й інфекційного агента (повна ремісія). Припинення болю і диспептичних розладів, зменшення гістологічних ознак активності процесу без ерадикації НР (неповна ремісія).

Диспансерний нагляд. Через 5 років стійкої ремісії після стаціонарного обстеження можливе зняття з обліку. Гастроентеролог оглядає 2 рази на рік, педіатр – 2 рази на рік. Ендоскопічний контроль – 1-2 рази на рік (або за необхідністю).

 При необхідності за призначенням - огляд спеціалістів (ЛОР, стоматолог, невропатолог та ін) – 1 раз на рік.

 В фазі ремісії хронічного ГД в амбулаторно-поліклінічних умовах під наглядом дитячого гастроентеролога діти повинні отримувати 2 рази на рік протирецидивні курси лікування, які включають медикаментозні (антисекреторні препарати, цитопротектори, репаранти, прокінетики, спазмолітики, седатики, імунокоректори та адаптогени тощо) методи та широкий арсенал не медикаментозного лікування (психотерапія, фітотерапія, фізіопроцедури, бальнеолікування, ЛФК. Об'єм та тривалість таких курсів повинні вирішуватися залежно від лікування загострення, індивідуально. Санаторно-курортне лікування можливе в фазі ремісії хронічного ГД в санаторіях гастроентерологічного профілю (за звичай через 2-3 місяці після стаціонарного лікування).

5. Хронічний холецистохолангіт – хронічний,  рецидивуючий запальний процес жовчного міхура і внутрішньо печінкових жовчних ходів, що супроводжується  порушенням  моторики жовчних шляхів і змінами фізико – хімічного складу жовчі.

Головні чинники

Значну роль відіграє інфекція, що може проникати в жовчний міхур і внутрішньопечінкові жовчні ходи із кишок, а також по лімфатичних шляхах і гематогенно.

У більшості випадків інфікування здійснюється за рахунок умовно – патогенної мікрофлори з нижніх відділів травного каналу ( кишкова паличка, стрептокок , ентерокок , протей, також ентеровіруси, патогенні гриби, найпростіші).

Клініка

У період загострення:

Виражений больовий синдром. У хворих із гіперкінетичною дискінезією – короткочасний інтенсивний переймистий біль, із гіпокінетичною формою – ниючий, тупий, розпираючий біль у ділянці правого підребір’я.

Диспепсичні явища частіше увигляді закрепів. Спостерігають поганий апетит, нудоту, блювання, гіркоту в роті.

Астеновегетативний синдром виявляється підвищеною втомлюваністю, слабкістю, млявістю, головним болем, розладами сну.

Синдром загальної інтоксикації проявляється блідістю шкірних покривів, обкладеним язиком, неприємним запахом із рота.

Під час об’єктивного обстеження:

- болючість під час пальпації у ділянці правого підребер’я,

- симптом Кера – Образцова :  болісність під час пальпації  у правому підребер'ї, в проекції жовчногоміхура,

-  симптом Ортнера : болісність унаслідок постукування ребром долні по правій ребровій дузі,

-  симптом Мерфі: внаслідок натискання рукою в ділянці проекції жовчного міхура у положенні хворого сидячи у нього з’являється болісність, особливо на вдихові.

- характерними симптомами хронічного холецистохолангіту є збільшення та ущільнення печінки (2-4  см) та чутливість її під час пальпації.

У період неповної клінічної ремісії:

Скарги відсутні, але існує помірна больова  чутливість під час пальпації живота та ознаки хронічної інтоксикації.

У період повної клінічної ремісії :

Відсутні скарги, біль під час пальпації живота, ознаки інтоксикації

Лікування

Госпіталізація дитини на 3- 4 тижні.

Збільшити кількість споживання їжі до 5-6 разів на добу. Виключити смажені страви, жирні, копченості

Застосовувати антибіотики широкого спектру дії ( еритроміцин, олеандоміцин, лінкоміцин, оксацилін, ампіцилін, ампіокс), препарати нітрофуранового ряду.  Курс лікування14 днів.

Застосовувати еубіотики  для запобігання розвиткові дисбактеріозу (біфідумбактерин, лактобактерин, лінекс)

Застосовувати жовчогінні препарати

З метою зняття запального процесу проводити фітотерапію.

Медсестринськийпроцес:                                   

МЕДСЕСТРИНСЬКЕ   ОБСТЕЖЕННЯ

 1                  СКАРГИ                        АНАМНЕСТИЧНІ                  ОБ’ЄКТИВНО

                         МАТЕРІ                              ДАННІ

 Е         - біль в животі ,      - біль в животі після вживання            - наліт на язиці,          

 Т      - закрепи ,                        жирної, смаженої  їжі,                       - болючість під час пальпації у

 А     -  нудота ,                        -  гіркота в роті.                                       ділянці правого підребер’я ,  

 П     -  блювання.                                                                                – позитивні симптоми Кера ,

                                                                                                                                      Мерфі, Ортнера

                                                                                    

ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА

2              1. Біль в животі.

Е              2. Блювання.

Т              3. Закрепи.

А             4. Нудота.

П            

ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

3              1. Підготовка    пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень.

Е             2. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом.

Т             3. Виконання лікарських призначень.

А            4. Навчити матір пацієнта   маніпуляціям по догляду .

П

4                              ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ                               

Е             1. Взяття жовчі на дослідження.

Т             2. Годувати дитину частіше, виключити смажені страви, жирні, копченості.

А             3. Здійснювати догляд за дитиною під час блювання.

П             4. Систематичний контроль за режимом харчування. 

                5. Виконання лікарських призначень: антибіотикотерапія ,  еубіотики, жовчогінні

                    препарати,   фітотерапія, симптоматична терапія.

 

5                                   ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ

Е                1. Зникнення інтоксикації, покращання загального стану.

Т                2. Досягнення  тривалого періоду ремісії.

А                3. Корекція мед сестринських втручань можлива при різних ускладненнях.

П                  

 

ДИСКІНЕЗІЯ ЖОВЧНИХ ШЛЯХІВ

Дискінезія жовчних шляхів (ДЖШ) — це комплекс функціональних розладів моторики жовчного міхура і жовчних шляхів унаслідок неузгодженого, несвоєчасного, недостатнього або надмірного скорочення жовчного міхура і/або сфінктерного апарату, що проявляється порушенням виведення жовчі з печінки і жовчного міхура у дванадцятипалу кишку. Розлади жовчних шляхів можуть бути спричинені збільшеною (гіперкінетична дискінезія) або зниженою (гіпокінетична дискінезія) скоротливою здатністю їх.

Етіологія і патогенез. Найчастіше ДЖШ розглядають як вторинну фор­му хвороби, що розвинулась у зв'язку з уже наявною хворобою травного (вірус­ний гепатит, виразкова хвороба, рефлюксні хвороби, синдром подразнених ки­шок тощо) і позатравного (загальний алергоз, ендокринні розлади, астеноневро- тичний синдром, патологія хребта) генезу.

Ритмічна активність жовчного міхура і його сфінктерів, стан проток регулю­ються вегетативною нервовою системою: переважання дії симпатичної нервової системи пригнічує моторику міхура і проток, унаслідок чого виникає спазм сфін­ктерів; переважання парасимпатичної нервової системи призводить до збудження моторики і гіпотонії сфінктерів. Ритмічна активність цього комплексу регулюєть­ся і гормональними чинниками, у тому числі інтестинальними гормонами. У нор­мі процеси гальмування і збудження добре збалансовані.

Виникнення дискінезії спричинюють і рефлекторні імпульси, що виходять із різних відділів ураженого травного каналу. Вегетативний невроз, ендокринопатії, психічні навантаження, хронічні вогнища інфекції, алергійний діатез, аномалії розвитку жовчних шляхів, супровідні хвороби травного каналу, лямбліоз, солярит ус с це причини дискінезії жовчних шляхів. Вона може передувати холецистохолангіту або супроводжувати його, створюючи умови для застою жовчі.

Класифікація. За міжнародною класифікацією існує 2 види функціональних розладів жовчних шляхів:

1. Дисфункція (дискінезія) жовчного міхура.

2.  Дисфункція (дискінезія) сфінктера Одді.

У 2006 р. згідно з Римськими критеріями III запропоновано виокремлювати такі функціональні гастроінтестинальні розлади:

Е. Функціональні розлади жовчного міхура та сфінктера Одді.

Е1. Функціональні розлади жовчного міхура.

Е2. Функціональні розлади сфінктера Одді за біліарним типом.

ЕЗ. Функціональні розлади сфінктера Одді за панкреатичним типом.

У практичній діяльності часто застосовують робочу класифікацію функціональних розладів жовчних шляхів А.П. Пелещука та співавторів (1995):

•     за локалізацією: дисфункція жовчного міхура; дисфункція сфінктера Одді за біліарним типом; дисфункція сфінктера Одді за панкреатичним типом;

•     за етіологією: первинні, вторинні;

•     за тонусом жовчного міхура: гіперкінетичний (гіпертонічний) тип, гіпокі­нетичний (гіпотонічний) тип.

Клінічна картина. Гіпертонічна (гіперкінетична) дискінезія жовчних шляхів характеризується спазмом сфінктерів або гіпертонією жовчного міхура у зв'язку з переважанням підвищеного тонусу парасимпатичної частини вегетатив­ної нервової системи. Головним клінічним синдромом є больовий: періодично, зазвичай після порушення дієти, фізичного навантаження, емоційного напружен­ня, виникає інтенсивний переймоподібний біль у ділянці правого підребер'я, який іррадіює в праве плече, праву лопатку або ліву половину грудної клітки (пузирно- кардіальний рефлекс Боткіна). Біль частіше раптовий, больовий напад зазвичай нетривалий і легко усувається спазмолітичними засобами, не супроводжується змінами в крові, підвищенням температури тіла. Під час нападу болю можлива нудота, рідше — блювання. Пальпація живота під час нападу і після нього болюча, максимальна болючість — у точці проекції жовчного міхура (зоні Шоффара) і позапечінкових жовчних протоках праворуч, дещо вище від пупка. Можуть бути позитивними симптоми Василенка, Кера, Мерфі, Мюссі, правий френікус-симп- том. Поза періодом загострення пальпація живота безболісна або виявляється незначна больова чутливість у ділянці правого підребер'я. Може зберігатися відчуття тяжкості в правому підребер'ї. Збільшення печінки і явища хронічної інтоксика­ції, властиві хронічному холецистохолангіту, зазвичай відсутні.

Гіпотонічну (гіпокінетичну) дискінезію жовчних шляхів спостерігають часті­ше в дітей з переважним ураженням симпатичної нервової системи. Клінічна картина гіпокінетичної дискінезії характеризується постійним, неінтенсивним, ниючим болем у ділянці правого підребер'я, іноді — відчуттям тяжкості, розпи­рання в цій ділянці. Під впливом несприятливих чинників больовий синдром щоразу може бути потужнішим, однак напади, що за інтенсивністю нагадують жовчну кольку, настають рідко. На тлі постійного неінтенсивного болю в животі зазвичай відзначають диспептичні явища: нудоту, гіркоту в роті, погіршення апе­титу, закрепи. Під час пальпації живота виявляють болючість у ділянці розташу­вання жовчного міхура, вираженість якої залежить від періоду хвороби. У частини хворих пальпують збільшену, рухливу, м'яку еластичну консистенцію печінки, розміри якої зменшуються або нормалізуються після дуоденального зондування чи застосування холекінетиків (застійна печінка).

Діагностика. Діагностичні критерії дискінезії, запропоновані робочою групою з функціональних хвороб жовчних шляхів (D.A. Grossman, 1994):

1.  Рецидивні епізоди протягом 3 міс. помірного або інтенсивного болю в над­черев'ї або правому підребер'ї тривалістю 20—30 хв (біль визнають помірним, якщо він стихає в стані спокою, й інтенсивним — якщо купірується прийманням медикаментозних засобів). Біль може бути асоційованим із такими симптомами:

•     нудота або блювання;

•     іррадіація в спину або під праву лопатку;

•     виникає після іди;

•     біль змушує дитину прокидатися серед ночі.

2.  Доказовість дисфункції жовчного міхура і м'яза — стискача печінково-під- шлункової ампули (сфінктера Одді).

3.   Відсутність структурних змін у жовчному міхурі і жовчних протоках, які можуть пояснити виникнення цих симптомів.

Діагностика дискінезії жовчних шляхів грунтується на характерних клінічних симптомах, результатах фракційного дуоденального зондування, даних ультразвукового і рентгенологічного обстеження жовчних шляхів, холецистосцинтиграфії, тестах, які провокують біль.

Для діагностики використовують переважно ультрасонографічне обстеження печінки та жовчних шляхів. За допомогою цього дослідження можна визначити форму, розмір жовчного міхура, виявити деформації, природжені вади розвитку, запальні зміни, конкременти в жовчному міхурі і жовчних протоках, тип дискіне- тичних розладів. На відміну від холецистосцинтиграфії цей метод дає можливість виміряти обсяг жовчного міхура і отримати серію вимірювань натще й після хар­чової стимуляції.

У здорових дітей жовчний міхур є абсолютно ехонегативною структурою овальної або грушоподібної форми: довжина його — 4—7 см, ширина — 2,5—3 см (табл. 46). Для визначення типу дискінезії жовчних шляхів вимірюють площу жовчного міхура натще і через 1 год після жовчогінного сніданку (1—2 сирих ку­рячих жовтки). При зменшенні площі жовчного міхура на 1/2—1/3 від первинної його рухова функція розцінюється як нормальна; при гіперкінетичному типі дис- кінезії жовчний міхур скорочується більше як на 2/3, а при гіпокінетичному типі менше ніж на 1/3 первинної площі.

Рентгенологічне дослідження (холецистографія) є оптимальним методом дослідження захворювань біліарної системи, однак променеве навантаження методу обмежує застосування його в педіатричній практиці.

Лікування. Важливого значення надають дієтотерапії. Споживати їжу потрібно 4—5 разів на день у фіксовані години. Обмежити росоли, маринади, сало, смажені, гострі страви, жирні сорти м'яса і риби, продукти, які містять екстрактивні речовини (перець, гірчицю, хрін, цибулю, часник, гострі соуси), копченос­ті, консерви, горох, боби, здобу, шоколад. Хворим із гіпокінетичною дискінезією призначають продукти з жовчозбуджувальною дією: олію, молочні продукти, сир, яйця, свіжі овочі та фрукти — капусту, салат, буряк, моркву, помідори, огірки, яблука, груші, сливи. Щадну дієту призначають на термін до 1 міс., після чого її розширюють до загальноприйнятої.

Хворим із дискінезією жовчних шляхів призначають тюбажі (беззондовий дренаж). При гіперкінетичній дискінезії жовчних шляхів призначають мало- та середньомінералізовані води температури 40—44 °С по 200 мл з використанням грілки на ділянку печінки. При гіпокінетичній дискінезії жовчних шляхів для беззондового дренажу краще спочатку застосувати жовчогінні засоби (оливкова олія, 20 % розчин ксиліту або сорбіту 50—100 мл, магнію сульфат), без використання грілки. Через 30—40 хв після першого приймання холекінетика необхідно випити склянку мінеральної води і ще полежати протягом 30 хв.

Добрі регуляційні та лікувальні властивості мають комплексні рослинні пре­парати, які можна призначати хворим з усіма формами дискінезії.

Рекомендують такі збори рослин:

1.   Коренів цикорію дикого, кульбаби лікарської, медунки лікарської, трави м'яти, цмину піскового, приймочок кукурудзи по 20 г. Беруть по 2 столові ложки на півлітра води, кип'ятять на малому вогні 10 хв, настоюють 2 год. Приймати по 50 мл 4 рази на добу за 30 хв до іди.

2.  Приймочок кукурудзи 50 г, трави горця пташиного 10 г, трави полину 10 г. Одну столову ложку збору залити 1 склянкою окропу, підігріти на водяній бані 15 хв, охолоджувати в умовах кімнатної температури 45 хв, процідити. Приймати по 1/4 склянки 3 рази на добу до іди.

Основний курс лікування — протягом місяця зі зміною рослин кожні 2 тиж. Надалі 2 тиж. щомісяця, протягом 3 міс. доцільно продовжити лікування засобами рослинного походження такого складу:

1.   Квіток безсмертнику 20 г, коренів кульбаби 20 г, листя вахти трилистої 10 г. Дві столові ложки збору залити 1 склянкою окропу, підігріти на водяній бані 15 хв, охолодити за кімнатної температури 45 хв, процідити. Приймати по 1/4 склянки 3 рази на добу за 30 хв до іди.

2.   Коренів аїру 30 г, трави звіробою 30 г, квіток ромашки 10 г, трави золототисячнику 10 г. Спосіб приготування такий самий. Приймати по півсклянки вранці і ввечері до іди.

Коренів ревеню 10 г, плодів анісу 10 г, плодів кмину 10 г, листя кропиви 10 г. Одну столову ложку збору залити 1 склянкою окропу, підігріти на водяній бані ЗО хв, охолодити за кімнатної температури 10 хв, процідити. Приймати по півсклянки 3 рази на добу до іди.

На завершення курс лікування мінеральною водою можна повторити.

Підходи до лікування основних форм дискінезії жовчного міхура
Лікувальні заходи	Дискінезія
	гіпотонічна	гіпертонічна
Дієта	Стіл № 5 за Певзнером. Продукти жовчогінної дії, що містять клітковину	Стіл № 5 за Певзнером. Механічно та хімічно щадна дієта
Нейротропні засоби	Стимулювальні: фенамін, кофеїн	Седативні, транквілізатори, гангліоблокатори, новокаїн
Спазмолітики	Не показані	Показані: но-шпа, папаве­рину гідрохлорид, еуфілін
Теплові процедури	Застосовують тільки при загостренні	Застосовують
Лікувальна фізкультура	Застосовують	Застосовують щадну методику
Гомеопатичні пре­парати: галстена	Поліпшує відтікання жовчі по внутрішньопечінкових протоках, нормалізує фізико-хімічні властивості жовчі, усуває явища застою жовчі, стимулює секреторну функцію інших органів травлення, сприяє зменшенню диспептичних явищ	Поліпшує відтікання жовчі по внутрішньопечінкових протоках, нормалізує фізико-хімічні властивості жовчі, регулює тонус сфінктерів
Фізіотерапія	Тонізувального типу: фарадизація, гальванізація, діадинамотерапія	Седативного типу: електрофорез новокаїну, магнію сульфат, ультразвук
Мінеральні води	Високої мінералізації, кімнатної тем­ператури, 2—3 рази на день, не більше 300—400 мл на добу	Низької мінералізації з низьким умістом газу, теплими, 5—6 разів на день, невеликими порціями

Диспансеризація включає:

•     контрольне обстеження в лікаря 2 рази на рік;

•     УЗД — 1 раз на рік і за показаннями;

•     загальний аналіз крові, сечі, біохімічний аналіз крові — 1 раз на рік;

•     санаторно-курортне лікування —1 раз на рік.

ДОГЛЯД ЗА ДИТИНОЮ, ЩО ХВОРІЄ НА ДИСКІНЕЗІЮ ЖОВЧОВИВІДНИХ ШЛЯХІВ

Мета: не допустити розвитку вираженої клінічної картини захворювання, посилення больового синдрому, загострення процесу. 

План дій	Обґрунтування
1. Інформувати пацієнта та його батьків або  родичів про захворювання.	Забезпечується право пацієнта на інформацію. Дитина та її батьки розуміють доцільність виконання всіх заходів догляду.
2. Організувати дитині раціональне харчування ( стіл № 5) з виключенням з раціону наваристих бульйонів, консервованих, жирних продуктів, копченостей, смаженої їжі, редису, пряностей. При догляді за дитиною з гіпотонічним типом ДЖВШ додавати в раціон жовчогінні продукти ( яйця, соки, рослинну олію); при догляді за дитиною з гіпертонічним типом ДЖВШ вищевказані продукти виключити з раціону.	Зазначені продукти різко посилюють утворення жовчі і подразнюють жовчні шляхи. Запобігання застою жовчі, що лежить в основі розвитку болючого синдрому при гіпотонічному типі ДЖВШ. При гіпертонічному типі ДЖВШ порушується відтік жовчі з – за спазму сфінктера Одді – жовчогінні продукти можуть провокувати напад болю.
3. Суворо спостерігати за дотриманням дитиною дієти.	Будь – яке відхилення в дієті може спровокувати загострення больового синдрому.
4. Організувати і спостерігати за суворим прийомом їжі в один і той самий час.	При дотриманні режиму прийому їжі відбувається «тренування» процесу жовчовиділення.
5. Обмежити фізичне і емоційне навантаження при організації праці і відпочинку дитини.	Навантаження можуть спровокувати больовий синдром.

 

6.Гельмінтози – група захворювань людини, спричинених паразитарними черв’яками – гельмінтами.

Аскаридоз

Етіологія. Нематода ( круглі черві) – аскарида.

Потрапивши в кишки людини, личинки звільняються від оболонок, проникають через слизову оболонку в кровоносні судини – в русло ворітної вени,  кровоносні судини печінки, звідти через нижню порожнисту вену потрапляють у праву половину серця і через легеневу артерію в легені. Личинки просвердлюють стінки альвеол, мігрують у бронхіоли, бронхи, із мокротинням потрапляють у ротову порожнину і проковтуються, потрапляють у шлунок, кишки, де вони перетворюються на зрілі форми. Цикл розвитку становить 2 – 2,5 міс. Протягом року аскариди живуть у кишках. Після цього терміну вони гинуть і виводяться з фекаліями назовні.

Клінічні прояви

Фаза міграції личинок (2-3 тижні)

Кашель, нежить, загальне нездужання, підвищення температури тіла, кропив’янка, свербіж, нестійкі осередки інфільтрації у легеневій тканині

Кишкова фаза

Погіршення апетиту, нудота, слинотеча, біль у животі, який локалізується переважно навколо пупка, метеоризм, пронос чи закреп, симптоми інтоксикації, блідість, надмірна пітливість, іноді судоми, втрата маси тіла, послаблення пам’яті.

Аскариди можуть заповзати у жовчний міхур, жовчні протоки, червоподібний відросток і бути причиною кольок, апендициту. Велике скупчення аскарид у тонкій кишці спричиняє явище обтураційної непрохідності. У разі масивної інвазії аскариди потрапляють у шлунок, ротову порожнину, в дихальні шляхи і зумовлюють механічну асфіксію.

Медсестринськийпроцес:                                   

МЕДСЕСТРИНСЬКЕ   ОБСТЕЖЕННЯ

 1                  СКАРГИ                        АНАМНЕСТИЧНІ                  ОБ’ЄКТИВНО

                         МАТЕРІ                              ДАННІ

 Е            - зниження апетиту,        - недотримання правил             - втрата маси тіла,

 Т        - загальна слабкість,          особистої гігієни,        - підвищення температури тіла,

 А        - біль в животі ,                - наявність домашніх           - біль навколо пупка,

 П          -  свербіж шкіри,                 тварин .                               -  кропив’янка.                    

              - кашель,

              - втрата маси тіла.                                                                                        

 

ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА

2              1. Гіпертермія.

Е              2. Біль в животі.

Т              3. Втрата маси тіла.

А             4. Кропив’янка.

П             5. Кашель.

 

ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

3              1. Підготовка    пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень.

Е             2. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом.

Т             3. Виконання лікарських призначень.

А             4. Навчити матір пацієнта   маніпуляціям по догляду.

П

 

4                              ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ                               

Е             1. Взяття калу на яйця гельмінтів.

Т             2. Раціонально годувати дитину, їжею , збагаченою на вітаміни.

А             3. Здійснювати догляд  за дитиною під час кашлю.

П             4. Систематичний контроль за дотриманням правил особистої гігієни. 

           5. Виконання лікарських призначень: оксигенотерапія (кисень в шлунок через зонд),

                     антигельмінтні, фітотерапія.

 

5                                   ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ

Е                1. Зникнення аскарид з організму дитини.

Т                2. Відновлення маси тіла.

А                3. Зникнення інтоксикації, покращання загального стану.

П                  

 

Ентеробіоз - захворювання дитини, спричинене паразитарними черв’яками – гельмінтами, гостриками.

Етіологія.  Збудником ентеробіозу є круглі черві – гострики.  Місце паразитування : нижній відділ тонкої та верхній відділ товстої кишки, червоподібний відросток, де через 12-14 діб гострик досягає статевої зрілості. Тривалість життя гострика становить 20-30 діб. Самка  відкладає яйця в періанальних складках (10-12 тис), які через 4 – 5 годин стають інвазійними. Після відкладення яєць самка гине.

Клінічні прояви

Клініка ентеробіозу залежить від кількості паразитів та реактивності організму. У разі незначної інвазії прояви захворювання можуть бути зовсім відсутніми, але паразитування великої кількості гельмінтів викликає серйозні розлади здоров’я.

Місцеві прояви

Стійкий свербіж та неприємні відчуття печіння у ділянці відхідника, промежини або статевих органів, виділення з піхви, анальні та ректальні тріщини, розчухи шкіри, які можуть привести до екземи, гнійничкових висипань, абсцесів, іноді – нічне нетримання сечі ( енурез). У дівчаток можуть виникати вульвовагініт, цистопієліт.

Загальні прояви:

Ознаки загальної інтоксикації з неврологічною симптоматикою ( дратливість, загальна слабкість, швидка втомлюваність, порушення сну, головний біль, запаморочення , можуть бути судомні напади.

Диспепсичні прояви ( нудота,  іноді  блювання, бурчання в животі, метеоризм, погіршення апетиту, закрепи або проноси з домішками слизу, іноді зниження маси тіла).

Періодичний біль у животі, часто в іліоцекальній ділянці, що може симулювати напад апендициту.

Медсестринськийпроцес:                                   

МЕДСЕСТРИНСЬКЕ   ОБСТЕЖЕННЯ

 1                  СКАРГИ                        АНАМНЕСТИЧНІ                  ОБ’ЄКТИВНО

                         МАТЕРІ                              ДАННІ

 Е            - зниження апетиту,        - недотримання правил       - розчухи шкіри навколо

 Т        -  загальна слабкість,         особистої гігієни,               відхідника,

 А        - дратівливість ,                - наявність домашніх           - знижена маса тіла.

 П       -  нестійкі випорожнення,      тварин .                                                                 

                                                                                                          

ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА

2              1. Знижена маса тіла.

Е              2. Свербіння в пері анальних складках.

Т              3. Зниження апетиту.

А             4. Дратівливість.

П             5. Нестійкі  випорожнення.

 

ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

3              1. Підготовка    пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень

Е             2. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом

Т             3. Виконання лікарських призначень

А            4. Навчити матір пацієнта   маніпуляціям по догляду

П

 

4                              ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ                               

Е             1. Взяття калу на яйця гельмінтів, зіскоб на ентеробіоз.

Т             2. Раціонально годувати дитину, їжею , збагаченою на вітаміни.

А          3. Здійснювати догляд за статевими органами, ділянкою промежини ( підмивання).

П             4. Систематичний контроль за дотриманням правил особистої гігієни.   

                5. Застосування очисних та лікувальних клізм.

                6. Виконання лікарських призначень:  оксигенотерапія (кисень в пряму кишку

                    через   зонд),  антигельмінтні,  фітотерапія.

           

5                                   ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ

Е               1. Зникнення інтоксикації, покращання загального стану

Т               2. Відновлення маси тіла, апетиту.

А               3. Корекція мед сестринських втручань можлива при різних ускладненнях.

П                     

Трихоцефальоз - захворювання дитини, спричинене паразитарними черв’яками – гельмінтами, волосоголовцями.

Етіологія .Збудником захворювання є волосоголовець ( гематофаг). Місце паразитування: сліпа кишка і червоподібний відросток, а в разі масивної інвазії – вся товста кишка і дистальний відділ тонкої. Живляться волосоголовці кров’ю, тому їх вважають гематофагами. Тривалість життя – 5-6 років, іноді більше.

Клініка

Клінічні прояви захворювання залежать від  інтенсивності інвазії: можуть бути безсимптомні або малосимптомні форми, середньої важкості та важкі. Хворі  зниженого харчування, бліді, розвивається анемія, диспепсичні розлади (погіршення апетиту, слинотеча, нудота, блювання, біль у надчеревній ділянці).

Симптоми з боку нервової системи ( головний біль, запаморочення, загальна слабкість, дратливість, розлади сну, знепритомнення, іноді судоми).

Медсестринськийпроцес:                                   

МЕДСЕСТРИНСЬКЕ   ОБСТЕЖЕННЯ

 1                  СКАРГИ                        АНАМНЕСТИЧНІ                  ОБ’ЄКТИВНО

                         МАТЕРІ                              ДАННІ

 Е            - погіршення апетиту,        -  недотримання правил          - втрата маси тіла,         

 Т           -   загальна слабкість,          особистої гігієни,                    - блідість шкіри,

 А           -  нудота ,                          -  наявність домашніх                - слинотеча,  

 П          -  блювання,                          тварин.                                     – блювання.         

              -  дратливість                                                                            

 

ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА

2              1. Дратливість.

Е              2. Блювання.

Т              3. Втрата маси тіла.

А             4. Слинотеча.

П             5. Блідість шкіри.

 

ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

3              1. Підготовка    пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень

Е             2. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом

Т             3. Виконання лікарських призначень

А            4. Навчити матір пацієнта   маніпуляціям по догляду

П

4                              ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ                               

Е             1. Взяття калу на яйця гельмінтів.

Т             2. Раціонально годувати дитину, їжею , збагаченою на вітаміни.

А             3. Здійснювати догляд за дитиною під час блювання.

П             4. Систематичний контроль за дотриманням правил особистої гігієни. 

                5. Виконання лікарських призначень: антигельмінтні препарати, сеанси

                    індуктотермії чи діатермії на ділянку сліпої кишки , оксигенотерапія (кисень в

                    пряму кишку через  зонд).           

                     

5                                   ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ

Е                1. Зникнення інтоксикації, покращання загального стану.

Т                2. Відновлення маси тіла.

А                3. Корекція мед сестринських втручань можлива при різних ускладненнях.

П                    

Лікування

Для   лікування аскаридозу застосовують такі препарати:

Декаріс (левамізол)  одноразово, комбантрин ( пірантел)  протягом 1-3 днів, вермокс (мебендазол)  протягом 2 днів, нафтамон (алкопар)  одноразово,

медамін протягом 1-2 днів.

Протягом 3 тижнів після курсу лікування застосовувати настій трав: пижмо, золототисячник, безсмертник.

Для лікування ентеробіозу:

Дотримувати санітарно – гігієнічних заходів:

Щоденні підмивання дитини 2 рази на добу з милом, часте миття рук, особливо під нігтями, постійне перебування дитини в трусах, які міняють щодня, прання білизни з кип’ятінням і обов’язкове прасування, коротко стригти нігті дитини. Перед нічним сном застосовувати очисні клізми : 0,5 столової ложки натрію гідрокарбонату на 1 склянку води. Змащувати ділянку відхідника і промежини  5%  анестезиновою маззю. Проводити медикаментозне лікування : вермокс, пірантел.

Для лікування трихоцефальозу:

Застосовують такі медикаментозні засоби:

Вермокс протягом 6 днів, дифезил протягом 5 днів, ефективність лікування підвищується, якщо провести 8 – 10 сеансів індуктотермії чи діатермії на ділянку сліпої кишки. Можна застосовувати кисневу терапію. Кисень вводять у пряму кишку після очисної клізми у кількості 100 – 150 мл на кожен рік життя протягом 7 днів. Після останнього введення кисню призначити сольове проносне та очисну клізму.

ДОГЛЯД ЗА ДИТИНОЮ, ЩО ХВОРІЄ НА   ЕНТЕРОБІОЗ

Мета: попередити процес аутоінвазії і зараження оточуючих хворого людей.

План дій	Обґрунтування
1. Інформувати пацієнта та його батьків або  родичів про захворювання.	Забезпечується право пацієнта на інформацію. Дитина та її батьки розуміють доцільність виконання всіх заходів догляду.
2. Здійснювати догляд за станом нігтів ( їх довжиною і чистотою).	Профілактики ауто інвазії.
3. Щоденно вранці і ввечері підмивати дитину.	Механічне видалення яєць гельмінтів з пері анальних складок  - профілактика ауто інвазії і зараження навколишнього середовища
4. На ніч одягати дитині щільні трусики, вранці міняти їх.	Профілактика ауто інвазії.
5. Організувати суворе дотримання дитиною, батьками і родичами правил особистої гігієни. Суворо індивідуалізувати предмети особистої гігієни ( рушники, мочалки, постільну білизну).	Профілактика самозараження і зараження людей, що оточують дитину.
6. Організувати сон дитини обов’язково в окремому ліжку. Щоденно прасувати постільну білизну гарячою праскою.	Попередження зараження людей, що оточують дитину.
7. Контролювати лікування всієї родини.	Запобігання повторної інвазії.