Лекція №4 Група 3 Б лс Викладач Кіон О. І. Предмет Педіатрія Дата 17.09.2021 Тема Анатомо-фізіологічні особливості новонародженої дитини та догляд за нею.
Лекція №4
Група 3 Б лс
|
Викладач |
Кіон О. І. |
|
Предмет |
Педіатрія |
|
Дата |
17.09.2021 |
|
Тема |
Анатомо-фізіологічні
особливості новонародженої дитини та догляд за нею. |
Тератогенез
- виникнення вад розвитку під впливом факторів
зовнішнього середовища (тератогенних факторів) або внаслідок спадкових хвороб.
Розповсюдженість
самовільних абортів складає 15-20% від загального числа вагітностей,
3-5% новонароджених мають вади розвитку ,
ще у 15% дітей вади розвитку виявляють у віці 5-10 років.
Найбільш
чутливим є 1-ий і 2-ий критичний період
онтогенезу – це кінець 1-го – початок
2-ого тиж. після запліднення і 3-6 тиж. вагітності. Вплив шкідливостей
саме протягом 2-го періоду призводить до формування найбільшої кількості ВВР.
1 період
(початковий). Триває з моменту запліднення до імплантації
бластоцисти. Бластоциста представляє собою скупчення клітин - бластомерів.
Основна риса початкового періоду - значні компенсаторно-пристосувальні
можливості зародку. При
пошкодженні великої кількості клітин зародок гине, а при пошкодженні окремих
бластомерів - подальший цикл розвитку не порушається (принцип "все або
нічого").
2 період (ембріональний) -18-60-а доба після запліднення. Формуються
грубі вади розвитку. Після 36-ї доби
внутрішньоутробного розвитку грубі вади розвитку (за виключенням вад твердого
піднебіння, сечових шляхів і статевих
органів) формуються рідко.
3 період - плідний. Вади
розвитку не характерні. Під впливом факторів зовнішнього середовища
відбувається гальмування росту и загибель клітин плода, що в подальшому
проявляється недорозвитком або функціональною незрілістю органів.
Фактори
ризику виникнення врождених аномалій розвитку
§ Незапланована вагітність;
§ Пізній
материнський вік;
§ Недостатнє медичне спостереження в період
вагітності;
§ Інфікування краснухою під час вагітності;
§ вживання алкоголя;
§ Порушення харчування, суворі дієти під час
вагітності; ;
§ Самолікування під час вагітності;
§ Професійні шкідливості під час вагітності;
§ Недостатнє лікування хронічних захворювань
матері;
Основні
врождені вади ЦНС
§ аненцефалія,
§ енцефалоцеле,
§ екзенцефалія
§ незарощення
хребетного каналу і черепу. Вони
формуються внаслідок незарощення нервової трубки.
§ Близько 80% вад розвитку ЦНС складає гідроцефалія.
Часто вона поєднується із іншими вадами розвитку ЦНС.
Основні групи
тератогенних факторів.
§
Лікарські
і хімічні речовини.
§
Іонізуюче
випромінювання.
Проявляє
свої тератогенні властивості, коли її
доза перевищує нормальні показники. Дія опромінення на ембріон до 2-го тиж. -
ембріон або гине, або розвивається абсолютно нормально. Із експериментальних
даних відомо, що загибель ембріона може відбутися вже при дозі 10 Рад; а якщо
доза складає 1 грей, то загибель ембріона відбувається в 50% випадків. Критично
небезпечним рахується перевищення порогу в 10 Рад.
Вплив на плід в ІІ та ІІІ триместрі в дозі більше 25
Рад призводить до внутрішньоутробної затримки розвитку, неврологічним дефектам.
Формується не чітко визначений симптомокомплекс, збільшується кількість
багатофакторних вад розвитку, мікроцефалії, катаракти, підвищення перинатальної смертності і відставання в психо-моторному
розвитку
Види
іонізуючого випромінювання:
ü
Радіоактивні
опади
ü
Лікування
радіоактивним йодом
ü
Променева
терапія
§
Шкідливі
звички вагітної
Ø
Алкоголізм та вживання алкоголю
Фетальний алкогольний синдром був вперше описаний в
1973 році.
Критерії діагнозу: дефіцит маси і росту, порушення
нервово-психічного розвитку або інші неврологічні симптоми, типові порушення в
будові обличчя, можливі вади будови серця, нирок та сечовидільних шляхів.
Дитина має типову зовнішність - обличчя
з гіпоплазією середньої третини, маленькі широко розставлені очі, широкий і
зглажений фільтр (відстань між носом і верхньою губою), тонку верхню губу та
шкірну складку біля кута ока – епікант. Іншими симптоми алкогольного ураження
є: затримка росту, малі разміри голови, неврологічні симптоми і порушення
нервово-психічного розвитку,
Можливі випадки алкоголь-залежних розладів серед
дітей соціально-успішних жінок, які вживали алкоголь на презентаціях, прийомах і вечоринках. Мають
значення:
ü Кількість алкоголя, що випивається за день;
ü Регулярність вживання алкоголя;
ü Вживання алкоголя до вагітності;
ü Особливості обміну етанолу в організмі матері;
ü Індивідуальна спадкова чутливість плода;
Ø
Вживання
наркотиків.
Дія наркотичних речовин на плід, що розвивається, призводить до
формування відхилень в розвитку
центральної нервової системи, затримці внутрішньоутробного росту і малій вазі
при народженні.
Ø
Тютюнопаління
Тютюновий дим містить сотні
токсичних компонентів. Нікотин впливає на
циркуляцію крові і знижує інтенсивність кровообігу в системі мати-плід. Інші
компоненти тютюнового диму – кадмій і свинець, знаходяться в фоллікулярній рідині і тканині плаценти курильщиків. Тютюнопаління
під час вагітності в середньому знижує
масу новонародженого на 200 г, нестача ваги новонародженого напряму
залежить від кількості цигарок, що випалює жінка. Ризик народження малюка, вага
якого буде менше 2,5 кг, підвищений в 2 рази. Особливо цей ризик
підвищений серед палящих жінок старшого
віку. Ризик розвитку незарощення верхньої губи и твердого піднебіння у немовлят
матерів, що палять, підвищений в середньому в 2 рази.
§
Виробничі тератогени
v
Суммарна кількість солей важких
металів, яка накопичується в
тканинах плоду, збільшується по мірі збільшення терміну
вагітності
v
мишьяк здатний проникати через
плаценту и накопичується в тканинах плоду та може індукувати різні вроджені аномалії у
лабораторних тварин, але випадки викликаних
аномалій розвитку у людини не відомі
v
наукові
дослідження доказали зв'язок між
накопиченням свинцю і достроковими пологами, зниженням ваги
новонароджених, порушеннями
постнатального росту, збільшенням
випадків переривання вагітності і
мертвонароджень, неврологічними
порушеннями та малими аномаліями розвитку
v
Молекули ртуті в любій
своїй формі здатні проходити через
плацентарний бар'єр, після чого вони накопичуються в тканинах плоду. Прикладом ртутної дії на плід
є врожденна хвороба Мінамата
ü
мікроцефалія
ü
Деформовані
кінцівки
ü
Неврологічні
симптоми розвиваються у віці 6 місяців (втрачання навиків)
ü
судоми
ü
відставання в розумовому розвитку,
ü
атрофія і гіпоплазія мозку
§ Сільськогосподарські
тератогени
§ Тератогена дія виявлена у інсектицидів, які
застосовуються і в наш час:
§ дієлдрин
(порушення здатності до запліднення,
підвищення спонтанних абортів, затримка
окостеніння скелету и формування додаткових пар ребер)
§ кепон
(зниження кількості і рухомості
сперматозоїдів).
§ Множинні вади розвитку у малюків, матері яких вживали забруднені гербицидами продукти харчування
§ Доказаний
звязок між внутрішньоутробною дією гербіцидів і такими аномаліями, як
незарощення губи і піднебіння та вади
розвитку нирок
Період
новонародженості – один з найважливіших критичних періодів людини, під час
якого відбувається адаптація дитини до умов позаутробного життя. Швидкість перетворень різних функціональних систем організму в період
новонародженості незрівняна з жодним із наступних вікових етапів. Тривалість
неонатального періоду – з народження 1 до 28 днів життя. В цей період у дитини
встановлюється легеневе дихання, позаутробний кровообіг, починає функціонувати
травна система, з’являється самостійна терморегуляція, підвищується обмін
речовин.
Доношена
новонароджена дитина — це дитина, яка народилася між ~37-м та 41-м тижнями вагітності з довжиною тіла понад 45
см (у середньому —50 - 52 см) і
масою тіла понад 2500 г (у середньому 3200—3500 г).
Дитина
голосно кричить, активно смокче, добре тримає тепло. Для неї характерні
активні, але безладні, атетозні рухи, підвищений тонус м’язів-згиначів та низка
безумовних рефлексів: смоктання, ковтання, а також долонно-ротовий рефлекс
Бабкіна, хапальний рефлекс Робінсона, рефлекс повзання Бауера, автоматичний
рефлекс ходи тощо.
Ознаки доношеної дитини:
1. Голосний крик.
2. Пупкове кільце розташовано
посередині між мечевидним відростком грудини і кістками лона.
3. У дівчаток великі статеві губи
прикривають малі, у хлопчиків яєчка опущені в калитку.
4. Вуха прижаті до кісток черепу.
Вушні та
носові хрящі пружні.
5. Шкіра покрита сировидною
змазкою невеликої кількості
6. Нігті доходять до кінчиків
пальців, щільні.
7. На плечах та спині шкіра
вкрита ніжним пушком (лануго)
8. Маса тіла більше 2500 г,
зрістбільше 45 см.
Зовнішній вигляд новонародженого
У доношеної дитини гладенька, еластична, оксамитова
шкіра. У перші години після народження вона бліда, згодом стає яскраво-рожевого
кольору. На крилах носа,
рідше на щоках, чолі, підборідді виявляються утворення білуватого кольору
завбільшки з просяне зерно, які виступають над поверхнею шкіри.
Лицьова частина черепу
новонародженого відносно мала в порівнянні з мозковою частиною. Волосяний
покрів на голові добре виражений (до 2 см). Обвід голови у доношеної дитини
становить 33—36 см, і зазвичай на 1—2 см перевищує обвід грудної клітки.
Розміри переднього великого тім’ячка не більше 2,5—3см, заднього (малого) — не
більше 0,5 см.
В перші години після народження обличчя у
новонародженого набрякле, очі закриті, шкіра рожева, кінцівки помірно
ціанотичні й набряклі. Підшкірна клітковина добре розвинута. Грудна клітка
коротка, малорухома. Кінцівки короткі, м’язи розвинуті слабо. Характерна
м’язова гіпертонія.
Під дією світла у новонародженої дитини звужуються
зіниці, заплющуються очі, голова відкидається назад. У неї добре розвинений
слух, вона криком реагує на неприємний запах і смак.
Анатомо-фізіологічні особливості
новонародженої дитини.
Шкіра – гладенька,
еластична, дещо набрякла, рожевого або червонуватого забарвлення та вкрита
прошарком сироподібного мастила. Багата на кров’яні судини. Епідерміс тонкий та
ніжний. Добре розвинуті ссальні залози, погано – потові. Має підвищену
вразливість і знижену захисну функцію, тому через неї легко проникає інфекція.
Підшкірна жирова клітковина – добре
розвинута.
М’язова система – розвинута
недостатньо, особливо на кінцівках. Спостерігається гіпертонія м’язів,
переважно згиначів.
Нервова система – морфологічно
та фізіологічно незріла.
Органи чуття – недосконалі.
Проте смак новонароджені розрізняють добре.
Нюх розвинений слабко. Дотик
дитина відчуває добре.
Зір – сприймає тільки світло,
кольори нерозрізняє. Некоординовані рухи очей зумовлюють фізіологічну
косоокість. Яскраве світло – спричинює захисний рефлекс моргання.
Слух знижений, але на сильні
звуки дитина реагує: вона здригається, скорочуються м’язи обличчя, змінюється
частота і глибина дихання.
Органи дихання. Ніс малий,
хрящі його м’які, ходи звужені. Слизова оболонка ніжна, добре васкуляризована,
тому дуже вразлива і швидко набрякає. Додаткові пазухи носа недорозвинені.
Слухова труба коротка й широка, розміщена горизонтально. Горло, гортань, трахея
і бронхи вузькі, з м’якими хрящами і слабкорозвиненою еластичною тканиною.
Грудна клітка діжкоподібна, ребра
м’які, піддатливі, розміщені горизонтально. Трахея на рівні ІІІ – ІУ грудних
хребців роздвоєна. Бронхи відносно вузькі. легені мають густу капілярну сітку і
мало еластичної тканини. Нижня межа їх знаходиться вище, ніж у дітей грудного
віку, що пов’язано з високим розміщенням діафрагми.
Органи дихання функціонують з
моменту народження. Перший вдих зумовлений комплексом чинників, що збуджують
центр дихання.
Після народження у крові
підвищується вміст вуглекислоти, тиск кисню знижений, що призводить до
метаболічного ацидозу. Це спричинює збудження дихального центру.
У виникненні першого вдиху певне
значення мають також температурні, тактильні та інші зовнішні рефлекторні
подразники.
Механізм заповнення повітрям
легень полягає у виникненні після першого вдиху негативного тиску. Далі
встановлюється позитивний тиск, який призводить до активного видиху.
Серцево-судинна система. Припиняється
плацентарний кровообіг, починає працювати мале коло кровообігу. Закриваються і
заростають овальний отвір та артеріальна (Боталова) протока. Кровообіг вдвічі
швидкий, ніж у дорослих. Серце розміщується високо. Пульс у перші дні
140-160/хв, до 4 тижня – 120-140/хв. Артеріальний тиск 70/35 мм.рт.ст. або
74/50 мм.рт.ст.
Кров і органи кровотворення. В ембріональному
періоді гемопоез переважно відбувається в печінці. З 4-го місяця
внутрішньоутробного розвитку поряд з печінкою кровотворними органами є
кістковий мозок, селезінка і лімфатична тканина. У новонароджених основним
гемопоетичним органом є червоний кістковий мозок. Відразу після народження
кількість еритроцитів у новонароджених дорівнює 5*1012/л., а рівень
гемоглобіну становить 10,5-12,4 ммоль/л, з 2-го тижня життя ці показники
поступово знижуються.
Кількість лейкоцитів у межах
10-30*109/л. У перші дні переважають нейтрофіли. Наприкінці першого
тижня кількість їх зрівнюється з лімфоцитами – настає так званий перший
перехрест. Надалі кількість лімфоцитів зростає. У перші тижні життя вміст
моноцитів і тромбоцитів підвищений.
Печінка у новонароджених
велика, повнокровна, бідна на сполучну тканину. Під час пальпації її нижній
край виступає з-під реберної дуги на 1-2см. Функції печінки незрілі.
Система травлення. Ротова
порожнина відносно невелика. Добре васкуляризована слизова оболонка, слинні залози
недорозвинені, кількість слини зменшена. Із слиною виділяються ферменти амілаза
і птіалін, що розщеплюють полісахариди, та мальтоза, що розщеплює дисахариди до
моносахаридів.
У товщі щік розміщені жирові
утвори (грудочки Біша), які поліпшують акт ссання.
Стравохід 10-11 см, слизова
багата на судини та містить мало слизових залоз, тому суха і дуже вразлива.
Вміст шлунку у перші дні життя
30-35мл, на 10-й день – 70-80мл. М’язи кардіальної частини розвинені слабше,
ніж м’язи воротаря, тому легко виникає відригування і блювання.
Слизова оболонка кишок має
підвищену проникність для мікроорганізмів і токсинів. Вона ніжна, багата на
судини і лімфатичні вузли. Відразу після народження вміст кишок стерильний,
проте вже через кілька хвилин до них потрапляє сапрофітна флора
(біфідум-бактерії, непатогенна кишкова паличка тощо). За умови природнього
вигодовування переважають біфідум-бактерії, штучно-кишкова паличка.
Шлунковий сік характеризується
зниженою кислотністю і ферментативною активністю. Проте сичужного ферменту
виробляється багато.
У перші 2-3 дні після народження
під час випорожнень відходить меконій, пізніше – перехідний кал, який згодом
стає золотисто-жовтого забарвлення. Частота випорожнень у новонароджених до 3-5
разів за добу.
Органи сечовиділення. Нирки
порівняно з масою тіла у новонароджених більші, ніж у дорослих, тому їх можна
пропальпувати. Функціонують нирки з перших днів життя, хоча мають недорозвинені
мозкову речовину і ниркову кору.
У перші 2-4 дні після народження
спостерігається фізіологічна олігурія, зумовлена недостатнім надходженням в
організм дитини рідини. Через це сечовипускання частішає до 20-25 разів за
добу, але за кожний раз виділяється 10-15мл сечі. Перші порції сечі безбарвні,
потім сеча стає яскраво-жовтою, а з 3-5-го дня і до кінця першого місяця вона
прозора і безбарвна.
Фізіологічні стани новонароджених
– це зміни в організмі новонароджених, що відображають процеси
пристосування до нових умов життя. Ці стани називають ще пограничними, оскільки
вони межують з патологією і за сприятливих умов можуть перейти в те чи інше
захворювання.
Фізіологічна втрата маси тіла –
спостерігається у всіх новонароджених в перші 3-4 дні життя. Втрата маси тіла
не перевищує 10%. За умов правильного догляду і вигодовування маса тіла
відновлюється на кінець першого тижня життя. Зменшення маси тіла пов’язано з недоїданням
дитини в перші дні життя, втратою рідини з сечею, калом, через шкіру та легені,
через зригування.
Фізіологічна жовтяниця – зумовлена накопиченням в крові і
тканинах новонародженої дитини вільного (токсичного, непов’язаного) білірубіну,
який утворюється при розпаді фетальних еритроцитів. Функціонально незріла
печінка дитини не може забезпечити пов’язання великої кількості токсичного
білірубіну з глюкуроновою кислотою і виведення його з організму.
На 2-3 день життя з’являється
жовтяничне забарвлення шкіри, слизових оболонок рота та склер. Сеча і кал
звичайного забарвлення. Печінка і селезінка не збільшені, загальний стан дитини
не порушується. Жовтяниця зникає на 7-10 день.
Статевий криз – зумовлений
надходженням до організму дитини гормонів матері за останні тижні його
внутрішньоутробного розвитку та з грудним молоком після народження. У дівчаток
та хлопчиків нагрубають молочні залози на 3-4 день життя. Збільшення
симетричне, шкіра над молочними залозами не змінена, може виділятись
біло-молочного кольору рідина. Рекомендується туга суха пов’язка.
У дівчаток на 5-8 день бувають
кров’янисті слизові виділення із статевої щілини, що згодом припиняються. У
хлопчиків може бути почервоніння та набряк калитки. Лікування не потрібне.
Сечокислий інфаркт нирок – на 3-4 день
життя у новонароджених з сечею виділяється багато солей сечової кислоти – сечокислого
амонію і натрію, кальцію оксалату. У перші дні кількість сечі невелика
(олігурія). У наслідок цього сечокислі солі затримуються і відкладаються у
ниркових канальцях. Спостерігається висока відносна густина сечі, на пелюшках
від неї залишається червонуватий осад. Дитині необхідно давати більше рідини.
Фізіологічна ерітема – гіперемія
шкіри з легким синюшним відтінком, який краще видно на кінцівках. Виникнення
еритеми пов’язують з розширенням капілярів унаслідок дії нижчої температури
навколишнього середовища (порівняно з температурою в утробі матері). Зникає на
5-7 день.
Токсична еритема. Має вигляд
невеликих, щільних сірувато-білих папул або пухирців з прозорою рідиною,
оточених рожевим вінчиком. З’являються на 2-3 день життя і розміщуються групами
на кінцівках, тулубі, волосистій частині голови. Здебільшого пояснюють еритеми,
як алергічну реакцію на білки молока.
Скороминуща, або транзиторна,
гарячка – супроводжується підвищенням температури тіла до 39-400С на
3-4 день життя. Триває 3-4 години. Під час неї дитина неспокійна, відмовляється
від грудей, виникає тремор кінцівок, гіперемія шкіри. Виникає переважно у разі
перегрівання та недостатнього введення рідини новонародженим. Тактика
фельдшера: усунення перегрівання, похибок догляду та годування, фізичне
охолодження, нормалізацію водного балансу.
Транзиторний дисбактеріоз. У разі
неускладненої вагітності плід стерильний. Але вже у момент народження на шкірі
і слизових оболонках поселяється флора з пологових шляхів. На шкірі, слизових
оболонках, у кишках осідають як нешкідливі бактерії, так і умовно патогенні
(стафілококи, кишкова паличка, різні штани протея). Молоко матері сприяє
розмноженню бифідум-бактерії, що призводить до різкого збільшення патогенної флори.
Транзиторний катар кишок – це розлад
випорожнень, який спостерігається у всіх новонароджених на першому тижні життя.
Первинний кал (меконій) має вигляд густої, в’язкої, темно-зеленої (оливкової)
маси, що виділяється протягом 1-2 днів. Згодом випорожнення частішають, а кал
стає рідшим, із грудочками, слизом, набуває зеленувато-жовтого кольору. Такий
кал називають перехідним, а стан – транзиторний катар кишок. Через 2-4 дні кал
стає однорідним, кашкоподібної консистенції та жовтого забарвлення.
Перехідний катар кишок
спричиняється початковим дисбактеріозом, новим видом харчування і подразненням
слизової оболонки білками і жирами материнського молока, лікування не потребує.
Організація
середовища і догляду за новонародженою дитиною
Можна виділити три етапи: 1. –
організація медичної допомоги новонародженим в умовах пологового будинку. 2. –
організація медичної допомоги в умовах поліклініки. 3. – умовний – це
організація медичної допомоги новонародженим, які захворіли в спеціалізованих
відділеннях.
Основа догляду за новонародженим
– це найсуворіше дотримання чистоти та стерильності (асептики).
Медичний персонал повинен
ретельно дотримувати особистої гігієни. Не допускається до роботи, якщо
виявлено підвищення температури тіла, гноячки на шкірі, гострі респіраторні
захворювання. Персонал періодично повинен проходити повний медичний огляд
спеціалістами, флюорографію ОГК; бактеріологічне дослідження на кишкову флору,
золотистий стрептокок, дослідження крові на сифіліс та СНІД. Повинен бути
щеплений проти дифтерії. Всі дані заносяться в медичну книжку, яка повинна
зберігатись у старшої медсестри.
Перед початком роботи слід
прийняти душ, надіти чистий халат, шапочку, маску. Не можна вдягати вовняні
речі. Руки миють щіткою і милом під проточною водою. Далі їх обробляють
дезінфікуючим засобом. Нігті повинні бути підстрижені коротко, персні, браслети
та годинник знімають.
Під час пологів користуються
тільки стерильними медичними інструментами. Перед пологами медперсонал обробляє
руки так, як хірург перед операцією. Переодягається в стерильний одяг. Здійснює
первинний туалет новонароджених.
Новонародженого, за умови
задовільного стану дитини (за результатами первинної оцінки стану
новонародженого) кладуть на груди матері.
Після закінчення пульсації
пуповини, але не пізніше 1 хв. після народження дитини акушерка, замінивши
стерильні рукавички, накладає стерильні затискачі на пуповину перетискає та
перерізає пуповину стерильними ножицями. Через 2 години після народження дитини
на пеленальному столі накладає стерильну одноразову клему на 0,3 - 0,5 см від
пупкового кільця. Обробка культі пуповини антисептиками, антибіотиками
недоцільна.
Акушерка здійснює медичне
спостереження за станом новонародженого протягом перебування дитини у пологовій
залі. При порушенні стану новонародженого інформує про
целікаря-педіатра-неонатолога, а за його відсутності лікаря акушера-гінеколога.
За появи пошукового і
смоктального рефлексу (дитина піднімає голову, відкриває широко рот, шукає
груди матері) акушерка допомагає здійснити перше раннє прикладання дитини до
грудей матері. Через 30 хв. Після народження дитини акушерка електронним
термометром вимірює новонародженому температуру тіла в аксилярній ділянці та
записує результати термометрії у карті розвитку новонародженого (Ф 097/о).
Після проведення контакту матері і дитини «очі в очі» (але не пізніше першої
години життя дитини) акушерка після обробки рук проводить новонародженому
профілактику офтальмії із застосуванням 3% розчином тобраміцину відповідно до
інструкції. Контакт "шкіра-до-шкіри" проводиться не менше 2 годин у
пологовій залі, за умови задовільного стану матері та дитини. Після завершення
контакту “шкіра-до-шкіри” акушерка, перекладає дитину на зігрітий сповивальний
стіл, здійснює обробку та клемування пуповини, вимірювання зросту, обводу
голови та грудної клітини, зважування. Акушерка (медична сестра) одягає дитині
чисті повзуни, сорочечку, шапочку, шкарпетки, рукавички. Дитина, разом з
матір'ю накривається ковдрою і переводиться в палату спільного перебування з
дотриманням умов теплового ланцюжка.
Організаційні умови забезпечення
спільного перебування матері та новонародженого. Спільним
перебуванням слід вважати спільне перебування матері та її дитини в одній
кімнаті протягом 24 годин на добу з моменту народження до моменту виписки з стаціонару.
Спільне перебування включає в себе такі етапи:контакт “шкіра-до-шкіри” в
пологовій залі, спільне транспортування дитини із матір'ю в палату спільного
перебування, виключно грудне вигодовування на вимогу дитини, догляд матері за
своєю дитиною із залученням членів родини, обґрунтована мінімізація втручань з
боку медичного персоналу, усі призначення та маніпуляції (вакцинація,
обстеження на фенілкетонурію та гіпотиреоз, муковісцедоз тощо) виконуються в
палаті спільного перебування в присутності та за дотримання вимоги
поінформованої згоди матері. Температура тіла дитини вимірюється 2 рази на добу.
Медична сестра протягом першої доби навчає термометрії матір, і далі мати сама
вимірює температуру тіла дитини. Догляд за шкірою i підмивання новонародженого
під теплою проточною водою здійснює протягом першої доби медична сестра, навчає
матір, яка в подальшому робить це самостійно. Абсолютні протипоказання до
спільного перебування матері та дитини:відкрита форма туберкульозу гострі
психічні захворювання матері.
Тепловий ланцюжок потрібно
забезпечувати на всіх етапах перебування новонародженої дитини: пологова зала,
палата спільного перебування матері й дитини, транспортування. Оптимальною
температурою вважають 25—28 °С. Окрім того, тепловий ланцюжок охоплює: негайне
обсушування дитини, надягання вчасно підігрітого одягу, використання ковдри,
пелюшок, контакт “шкіра до шкіри”, грудне вигодовування, заборона тугого
сповивання, цілодобове спільне перебування матері та дитини, виконання всіх
маніпуляцій і втручань на підігрітому сповивальному столі. Недотримання
теплового захисту підвищує ризик розвитку у новонародженого гіпоглікемії,
метаболічного ацидозу, інфекції, дихальних розладів, уражень центральної
нервової системи (крововиливи, судоми).
Вигодовування новонароджених
При задовільному стані дитини та
матері, новонародженого можна прикладати до грудей через 30хв після народження
(після обробки пуповини). Це сприяє продовженню біологічного контакту матері з
дитиною, та кращій адаптації дитини на основі тісного шкірного, візуального
контакту до умов нового середовища. Після переведення дитини з пологової зали медична
сестра повинна навчити матір правилам грудного вигодовування: підборіддя дитини
має торкатися груді, рот широко відкритий, нижня губа вивернута назовні, дитина
більше захоплює нижню частину грудного кружальця. Мати повинна годувати дитину
в зручному для неї положенні (сидячи, лежачи або стоячи). Режим годування
довільний, за вимогою дитини.
Перед виписуванням з пологового
будинку, на 3 -5 добу життя, якщо немає протипоказань, усім новонародженим
проводять щеплення проти туберкульозу. Вводять 0,1мл розведеної на
ізотонічному розчині вакцини БЦЖ в ділянці середньої третини, зовнішньої
поверхні лівого плеча внутрішньошкірно. При цьому враховуючи, що працюють з
заразним матеріалом. Відповідно роблять запис в в картці розвитку новонародженого (Ф
097/о) та журналі обліку. Нормальна реакція наведення на місці внутрішньо шкірного
введення вакцини БЦЖ розвивається специфічна реакція у вигляді папули розміром
5-10 мм у діаметрі. У новонароджених нормальна вакцинальна реакція з'являється
через 6-8 тижнів. Реакція має зворотній розвиток протягом 2-3 міс, інколи й у
більш тривалий термін. У 90-95 % вакцинованих на місці щеплення повинен утворитись
поверхневий рубчик 5-10 мм у діаметрі.
Організаційні умови вакцинації
новонароджених проти гепатиту B.
1) Вакцинація здійснюється за
дотримання вимоги поінформованої згоди матері не пізніше першої доби після
народження.
2) Вакцинації проти гепатиту В підлягають
всі здорові новонароджені до виписки з пологового будинку.
3) Вакцинацію новонароджених
проводять безпосередньо у палаті після огляду дитини
лікарем-педіатром-неонатологом з письмовим обґрунтуванням призначення
вакцинації в карті розвитку новонародженого (Ф097/о). Новонародженим вакцина
вводиться внутрішньом’язово, в передньобокову поверхню стегна (чотириглавий
м’яз). Побічні реакції при застосуванні вакцини проти гепатиту В нечасті,
слабко виражені і зникають протягом 2-3 тижнів. Можуть спостерігатися симптоми
в місці ін'єкції вакцини (гіперемія, больова реакція), субфебрильна
температура.
Скринінгові обстеження.
Обстеження новонародженого на фенілкетонурію (ФКУ). Мета скринінгу:
раннє виявлення захворювання та призначення дієтичного лікування хворим до
досягнення 8-тижневого віку. Ці терміни початку лікування дозволяють
забезпечити повноцінний психічний розвиток дитини. Показання: обстеження
здійснюється всім новонародженим у віці 48-72 годин життя (обов’язковою умовою
скринінгу слід вважати отримання дитиною грудного молока або суміші не менш ніж
24 години до забору крові).Протипоказань нема. Методика забору крові для
скринінгового обстеження на ФКУ та гіпотіреоз. Процедура, як правило,
виконується медсестрою. Відповідний бланк заповнюється кульковою ручкою уважно.
Місцем пункції є латеральна поверхня п’яти від лінії, проведеної від проміжку
між 4-м та 5-м пальцями та п’ятою новонародженого. Якщо пункцію буде проведено
в місці проекції п’яточної кістки, можливе ушкодження окістя, що призведе до
ускладнення – п’яточного остеомієліту. Місце пункції зігрівають протягом 3-5
хв., потім протирають тампоном, змоченим в 70% розчині спирту, після чого
необхідно добре просушити це місце стерильним тампоном, щоб уникнути гемолізу.
При заборі крові одноразовий скарифікатор необхідно направляти перпендикулярно
до поверхні, глибина пункції не більше ніж 2,5 мм (виникає небезпека розвитку
остеомієліту). Не допускається проведення масажу п’ятки (виникає небезпека
гемолізу, промішування інтерстиціальної та внутрішньоклітинної рідини). Першу
краплю крові витирають, потім прикладають бланк перпендикулярно наступній
краплі крові та просочують бланк кров’ю наскрізь. Краплею крові насичується
спеціальний бланк із паперу. Діаметр кров’яної плями повинен бути рівним
діаметру кола на фільтрованому папері з насиченням кров’ю зворотного боку. Кров
наноситься на папір безпосередньо з п’ятки. Дозволити крові просохнути на
кімнатному повітрі в горизонтальному положенні протягом двох або більше годин.
Не складати докупи вологі бланки. Уникати дії тепла і прямого сонячного світла.
Захищати бланки від випадкового контакту з рідиною.
Виписування новонароджених здійснюється в окремій кімнаті.
В кімнаті одномоментно не повинно знаходитись двоє дітей. Дитину сповивають в
домашній одяг, звіряють браслети, оглядають. Дають рекомендації матері по
догляду за дитиною та попереджують про місцеву реакцію після щеплення. Заповнює
необхідну документацію старша медсестра, по телефону повідомляє про виписку
дітей в дитячу поліклініку для виконання вчасного первинного патронажу, який
здійснює дільнична медсестра разом з педіатром не пізніше, чим через 3 дні
після виписки з пологового будинку.
Правила
виписування новонародженої дитини з пологового стаціонару
Новонароджене немовля може бути виписане на 3-ю добу життя за такими критеріями:
•
загальний стан задовільний;
•
температура тіла в межах 36,5—37,5 °С
•
добрий смоктальний рефлекс;
•
залишок пупкового канатика чи ранка сухі й чисті без
ознак запалення;
•
проведена вакцинація проти туберкульозу та гепатиту В,
дитина обстежена на фенілкетонурію та гіпотиреоз;
•
мати чи інші члени родини мають достатні навички
догляду за дитиною;
•
мати поінформована про запобігання синдрому раптової смерті;
•
мати поінформована про загрозливі стани дитини, у разі
яких негайно треба звертатися по медичну допомогу: дитина погано смокче груди,
виникають судоми, часте або утруднене дихання, гіпо- чи гіпертермія,
почервоніння чи нагноювання пупкової ранки, гіпотонія або підвищена збудливість
дитини, блювання або діарея;
•
у день виписування зі стаціонару необхідно дитину
зважити, правильно оформити виписку з картки новонародженого. У ній має
міститися необхідна інформація та рекомендації щодо забезпечення наступності
під час спостереження за здоровою доношеною дитиною медичними працівниками
лікувально-профілактичного закладу за місцем її проживання.
Особливості
спостереження за новонародженою дитиною на лікарській дільниці
У перші дві доби після виписки дитини з пологового
будинку, а надалі раз на тиждень дитину мають оглянути дільничний педіатр
(лікар загальної практики / сімейної медицини), патронажна медсестра або
фельдшер, шоб оцінити її стан, визначити наявність жовтяниці, інших межових
станів, стан залишку пупкового канатика або ранки, стан шкіри, характер дихання
та серцевої діяльності, частоту випорожнень і сечовипускань. Особливу увагу
звертають на активність смоктання, правильність грудного вигодовування, догляду
за дитиною. Розпитують жінку про перебіг вагітності, пологів, післяпологового
періоду та надають матері рекомендації із доглялу за дитиною, режиму дня та
вигодовування. А також залишають матері номери контактних телефонів та графік
прийому дільничного лікаря, або фельдшера ФАПу.
Записується первинний патронаж в історії розвитку
дитини (форма 112/о).
Коментарі
Дописати коментар