Лекція №6 Група 3А сс Викладач Кіон О. І. Предмет Медсестринство в педіатрії Дата 29.03.2021 Тема ЗАХВОРЮВАННЯ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Лекція №6

Група 3А сс

Викладач	Кіон О. І.
Предмет	Медсестринство в педіатрії
Дата	29.03.2021
Тема	ЗАХВОРЮВАННЯ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

План лекції:

1. Риніт, отит, фарингіт, трахеїт, ларингіт, стенозуючий ларинготрахеїт, тонзиліт, бронхіт, пневмонія, бронхіальна астма. Визначення, етіологія, класифікація.

2. Медсестринський процес при захворюваннях органів дихання: медсестринська діагностика, встановлення медсестринських діагнозів, планування медсестринських втручань та їх реалізація під час спостереження, догляду за пацієнтом. Виконання лікарських призначень. Оцінювання результатів виконання плану медсестринських втручань та їх корекція.

3. Профілактика. Особливості імунізації. Санаторно-курортне лікування. Роль медсестри в проведенні санітарно-освітньої роботи серед населення та особливо серед сімей з обтяженою спадковістю. Диспансерний нагляд.

Гострий нежить (риніт) - запальний процес слизової оболонки носа, який може поширюватися на носову частину глотки. Тому в дітей 1 – го року життя нежить розглядається як ринофарингіт.

Етіологія

Головними чинниками є:

вірусна або бактеріальна інфекція, якщо захворювання респіраторне,
дисфункція вегетативної нервової системи, внаслідок чого виникає нейровегетативна форма захворювання у дітей з вегетосудинною дистонією,
місцева чи загальна сенсибілізація антигеном, внаслідок чого виникає алергійний нежить, який може бути сезонним, сінним (розглядається як поліноз)

Чинники, що сприяють виникненню гострого нежитю:

несприятливі умови життя,
несприятливі кліматичні умови,
переохолодження і перегрів,
викривлення носової перетинки,
зміни імунобіологічної системи

Клініка

У дітей 1 – го року життя загальний стан важкий. Температура тіла підвищується до 38*С, спостерігаються психомоторні розлади, ускладнюється дихання через ніс. Дитина не може смоктати грудь матері.

Місцевий процес має перебіг із 3 стадій – продромальної, секркторної, одужання.

У 1, продромальній, стадії спостерігаються такі симптоми:

- сухість слизової оболонки носа, періодичне чхання,

- незначне порушення носового дихання

У 2 , секреторній, стадії загальний стан погіршується, посилюються місцеві симптоми, а саме:

- часте чхання, серозні виділення з носа,

- подразнення і почервоніння шкіри носа, верхньої губи, набряк слизової оболонки носа,

- різке утруднення носового дихання

У 3 стадії - одужання поліпшується дихання, секрет стає густим, у носовій порожнині з’являються кірки.

Кожна стадія триває в середньому 2 – 3 доби.

Лікування

Дітям грудного віку- годування зложечки, відволікаюча терапія, туалет носа, краплі в ніс – моркв’яний сік, сік з буряка, сік алое, каланхое, грудне молоко, розведений мед.

Дітям старшого віку – галазолін, тізін, назол, нафтізін, санорін, інтерферон.

Гострий нежить ( риніт) - запальний процес слизової оболонки носа, який може поширюватися на носову частину глотки.

Етіологія. Вірусна або бактеріальна інфекція, дисфункція вегетативної нервової системи ,

місцева чи загальна сенсибілізація антигеном .

Медсестринський

процес:

МЕДСЕСТРИНСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ

1 СКАРГИ АНАМНЕСТИЧНІ ОБ’ЄКТИВНО

МАТЕРІ ДАННІ

Е - озноб, гарячка, - контакт з інфекційним - температура тіла до 38*С,

Т - загальна слабкість, хворим, - порушення носового дихання,

А - відмова від їжі , - наявність алергії. - часте чхання,

П - виділення з носу. - серозні виділення з носа.

ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА

2 1. Гіпертермія.

Е 2. Часте чхання.

Т 3. Порушення носового дихання.

А 4. Серозні виділення з носу.

П 5. Відмова від їжі.

ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

Е 1. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом.

Т 2. Виконання лікарських призначень.

А 3. Навчити матір пацієнта маніпуляціям по догляду.

4 ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ

Т 1. Годувати дитину з ложечки ( при утрудненому смоктанні).

А 3. Здійснювати догляд за слизовими оболонками носової порожнини.

П 4. Систематичний контроль за температурою тіла, частотою дихання.

5. Виконання лікарських призначень: судинозвужувальні краплі в ніс,

симптоматична терапія.

5 ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ

Е 1. Зникнення серозних виділень, покращання загального стану.

Т 2. Відновлення носового дихання.

А 3. Корекція мед сестринських втручань можлива при різних ускладненнях: треба

П пам’ятати про можливість інфікування середнього вуха внаслідок АФО дитячого

віку.

Гострий отит – гостре запалення середнього вуха. Часто супроводить риніти у немовлят.

Клініка

Дитина збуджена, підвищена температура тіла, неспокійна погано спить вночі, нежить, часто скрикує від болю, відмовляється від їжі (біль посилюється під час ссання і ковтання), різка болючість при натискуванні на козелок.

Гострий отит може бути катаральним і гнійним. Можливе гнійне виділення з слухового проходу.

Лікування.

Антибіотикотерапія – пеніциліновий ряд , 100 000 од на кг маси тіла

Сульфаніламіди – 0,2 г на кг маси тіла на добу

Краплі в вуха – протаргол, софрадекс, альбуцид, борний спирт

Краплі в ніс – дивись вище

Сухе тепло – солюкс, УВЧ, компреси

Гострий отит – гостре запалення середнього вуха.

Етіологія . Збудником захворювання можуть бути стрептококи, пневмококи, стафілококи

та інші види мікроорганізмів.

Медсестринський

процес:

МЕДСЕСТРИНСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ

1 СКАРГИ АНАМНЕСТИЧНІ ОБ’ЄКТИВНО

МАТЕРІ ДАННІ

Е - озноб, гарячка, - перенесена ГРВІ. - температура тіла до 38*С,

Т - виділення з вуха - виділення з вуха,

А - відмова від груді , - біль при натискуванні на козелок .

ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА

2 1. Гіпертермія.

Е 2. Біль.

Т 3. Виділення з слухового проходу.

А 4. Відмова від їжі.

ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

Е 1. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом

Т 2. Виконання лікарських призначень

А 3. Навчити матір пацієнта маніпуляціям по догляду

4 ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ

Е 1. Взяття крові на загальний аналіз.

Т 2. Годувати дитину з ложечки термічно, механічно щадною їжею.

А 3. Здійснювати догляд за зовнішнім слуховим ходом.

П 4. Систематичний контроль за температурою тіла.

5. Виконання лікарських призначень: антибіотикотерапія , краплі в вухо і ніс,

симптоматична терапія, фізіотерапія за показаннями.

5 ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ

Е 1. Зникнення інтоксикації, покращання загального стану

Т 2. Зникнення болю, виділення з вуха.

А 3. Корекція мед сестринських втручань можлива при різних ускладненнях.

Ангіна – гостре інфекційне захворювання всього організму з місцевими проявами переважно в піднебінних мигдаликах.

Етіологія

Збудниками можуть бути : стрептокок, стафілокок, аденовірус

Сприяючі чинники:

Переохолодження, зниження імунітету, дитячі інфекції

Класифікація

1. Катаральна

2. Лакунарна

3.Фолікулярна

Клініка

Клінічні прояви ангіни поділяються на місцеві та загальні. До загальних проявів належать такі симптоми:

порушення загального стану,
підвищення температури тіла до 39 – 40*С,
біль у кістках та суглобах,
збільшення регіонарних підщелепних і шийних лімфовузлів.

Місцеві ознаки залежать від форми ангіни.

У дітей з катаральною ангіною мигдалики збільшені, рожево – червоні.

У дітей з фолікулярною ангіною мигдалики збільшені, червоні, їх поверхня горбкувата, в підслизовому шарі мигдаликів є гнояки у вигляді крапок. Це нагноєні фолікули, які лопаються , і на поверхні з’являється гній.

У дітей з лакунарною ангіною мигдалики гіперемовані, навколо лакун виявляють білі або сіруваті плівки, які легко знімаються ватними тампонами.

Ускладнення

Паратонзилярний абсцес, отит, нефрит, ревматизм, сепсис, ендокардит, поліартрит.

Для диференціального діагнозу – обов’язкове бакдослідження мазків з зіву ( на межі зі здоровою тканиною і ураженими мигдаликами). Необхідно диференцювати з дифтерією зіва, скарлатиною

Лікування

Ліжковий режим, тепле питво, жарознижувальні

Антибіотикотерапія, сульфаніламіди

Полоскання зіва розчином фурациліну, обробляти перекисом водню, розчином Люголя, коларголу.

Етіологія. Збудниками можуть бути : стрептокок, стафілокок, аденовірус. Сприяючі

чинники: переохолодження, зниження імунітету, дитячі інфекції

Медсестринськийпроцес:

МЕДСЕСТРИНСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ

1 СКАРГИ АНАМНЕСТИЧНІ ОБ’ЄКТИВНО

МАТЕРІ ДАННІ

Е - озноб, гарячка, - переохолодження, - температура тіла до 39*С,

Т - загальна слабкість, - перенесена ГРВІ - гіперемія мигдаликів,

А - відмова від їжі , - гнійний наліт на мигдаликах,

П - біль в горлі, - збільшення регіонарних

- біль в кістках і суглобах, підщелепних і шийних лімфовузлів.

ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА

2 1. Гіпертермія.

Е 2. Біль в горлі.

Т 3. Біль в кістках і суглобах.

ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

3 1. Підготовка пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень

Е 2. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом

Т 3. Виконання лікарських призначень

А 4. Навчити матір пацієнта маніпуляціям по догляду

4 ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ

Е 1. Взяття крові на загальний аналіз, мазок з зіву та носу, кров на ревмопроби.

Т 2. Годувати дитину термічно, механічно щадною їжею.

А 3. Здійснювати догляд за слизовими оболонками зіва, мигдаликами.

П 4. Систематичний контроль за температурою тіла.

5. Виконання лікарських призначень: антибіотикотерапія , дезінтоксикаційна

терапія , місцева терапія, симптоматична терапія.

5 ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ

Е 1. Зникнення інтоксикації, покращання загального стану.

Т 2. Нормалізація температури тіла.

А 3. Корекція мед сестринських втручань можлива при різних ускладненнях.

Хронічний тонзиліт – хронічне запалення піднебінних мигдаликів, яке може призвести до ураження різних органів і систем, розвивається на тлі зміненої реактивності дитячого організму.

Етіологія

Головні чинники – різні микроорганізми і віруси, найчастіше бета –гемолітичний стрептокок, патоегнні штами стафілокока, аденовіруси

Чинники, що сприяють виникненню хронічного тонзиліту:

1.Часті ангіни

2.ГРВІ , дитячі інфекції

3.Інтоксикації, незбалансоване харчування

4.Недостатнє перебування на свіжому повітрі

5.Зміни імунітету

Клініка

Прояви залежать від перебігу хронічного тонзиліту. Загострення характеризуються рецидивами ангіни, регіонарної лімфаденопатії.

Під час обстеження діагностують такі симптоми:

гіперемія піднебінних дужек,
валикоподібне стовщення їх країв,
наявність гнійного ексудату в лакунах мигдаликів,
щільність мигдаликів і наявність спайок між ними і дужками

Якщо форма тонзиліту компенсована, то визначаються лише місцеві ознаки. Якщо форма декомпенсована, то проявляються клінічні ознаки токсико – алергійного характеру – тонзилогенна інтоксикація. Під час ремісії мигдалики можуть бути атрофічними, рубцево зміненими, в лакунах – гнійні пробки. У разі частих рецидивів ангін визначаються зміни з боку серцево – судинної , нервової, ендокринної систем

Лікування

Дивись вище. У разі відсутності ефекту від консервативної терапії вирішується питання про тонзилектомію, яка може бути проведена тільки через 1 міс після загострення хронічного тонзиліту.

Етіологія . Головні чинники – різні микроорганізми і віруси, найчастіше бета –

гемолітичний стрептокок, патогенні штами стафілокока, аденовіруси

Медсестринськийпроцес:

МЕДСЕСТРИНСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ

1 СКАРГИ АНАМНЕСТИЧНІ ОБ’ЄКТИВНО

МАТЕРІ ДАННІ

Е - біль в горлі, - часті ангіни, - гіперемія піднебінних дужек,

Т - підвищення - ГРВІ , дитячі інфекції, - наявність гнійного ексудату

А температури тіла. - інтоксикації. в лакунах мигдаликів,

П - валикоподібне стовщення їх країв,

- щільність мигдаликів і наявність

спайок між ними і дужками.

ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА

2 1. Біль в горлі .

Е 2. Підвищення температури тіла.

Т 3. Часті ангіни.

А 4. Слабкість.

ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

3 1. Підготовка пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень

Е 2. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом

Т 3. Виконання лікарських призначень

А 4. Навчити матір пацієнта маніпуляціям по догляду

4 ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ

Е 1. Взяття крові на загальний аналіз, крові на ревмопроби ; мазка з зіву.

Т 2. Годувати дитину вітамінізованою їжею, термічно і механічно щадною.

А 3. Здійснювати догляд за слизовими зіву, мигдаликами.

П 4. Систематичний контроль за температурою тіла.

5. Виконання лікарських призначень: антибіотикотерапія , дезінтоксикаційна

терапія , місцева терапія, симптоматична терапія

5 ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ

Е 1. Зникнення інтоксикації, покращання загального стану.

Т 2. Нормалізація температури тіла.

А 3. Корекція мед сестринських втручань можлива при різних ускладненнях.

Гострий ларинготрахеїт – запалення слизової оболонки гортані та трахеї, найхарактернішою ознакою якого є набряк підголосової порожнини, що призводить до гострого порушення дихання.

Етіологія

Головні чинники: віруси парагрипу, грипу, кору.

Чинники, що сприяють виникненню захворювання:

Сенсибілізація організму дитини, ослаблення орагнізму внаслідок перенесених хвороб.

Класифікація

1 стадія - компенсація

2 стадія – неповна компенсація

3 стадія - декомпенсація

4 стадія – асфіксія

Клініка

Клінічні прояви залежать від стадії захворювання.

Стадія компенсації характеризується симптомами:

захворювання починається частіше вночі,
значно погіршується загальний стан дитини, з’являється збудження, неспокій, дитина весь час плаче, проситься на руки,
температура тіла підвищується до 38*С, але іноді температура залишається нормальною,
дихання стає поглибленим, частішає,
з’являється приступоподібний гавкаючий кашель,
голос дитини стає захриплим.

Стадія неповной компенсації визначається значним утрудненням дихання і приєднанням наступних симптомів:

дихання стає гучним і його чути на відстані,
в акті дихання беруть участь допоміжні м’язи, втягуються міжреберні проміжки , яремна ямка,
з’являється ціаноз носогубного трикутника і слизових оболонок,
посилюється гавкаючий кашель

Стадія декомпенсації - це наростання ядухи. Психомоторне збудження змінюється адинамією, млявістю. Загальний стан дуже тяжкий і характеризується такими симптомами:

дихання стає частим, поверхневим,
в акті дихання беруть участь усі допоміжні м’язи,
під час ускладненого вдиху втягуються яремна ямка, надключичні і підключичні ямки, міжреберні проміжки, епігастральна ділянка,
ціаноз шкіри і слизових оболонок,
тахікардія,
під час аускультації в легенях визначають ослаблене дихання

Стадія асфіксії характеризується повною апатією, сонливістю. Дихання стає патологічним, пульс ниткоподібним, наростає брадикардія. Зникає рогівковий рефлекс, з’являється мимовільний акт дефекації і сечовипускання, настає зупинка дихання.

Лікування

На всіх стадіях проводять відповідну терапію у 3 напрямках:

відновлення адекватної вентиляції легенів,
боротьба з метаболічним ацидозом,
відновлення серцево – судинної діяльності

Відволікаюча терапія, лужні інгаляції, інгаляція протинабряковою сумішшю.

Антибіотики в/в, в/м, сулфаніламіди

Антигістамінні

Трипсін, хімотрипсін у вигляді аерозолів (для зменшення в’язкості слизу, зменшення набряку слизових оболонок)

Оксигенотерапія

Протисудорожна терапія ( седуксен, сульфат магнію, аміназін)

Спазмолітики (папаверін, ношпа, галідор, еуфілін)

Дегідратаційна терапія (лазікс, манніт)

Гормонотерапія (преднізолон, гідрокортизон)

Якщо протягом 6 годин стеноз 2 ступеня переходить в стеноз 3 ступеня – показана трахеостомія.

Стеноз 4 ступеня є показанням до негайної трахеостомії

Н А К А З

N 437 31.08.2004

Про затвердження клінічних Протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному і до шпитальному етапах

Гострий стенозуючий ларінготрахеобронхіт (ГСЛТБ)

Діагностичні критерії:

1. Синдром ГСЛТБ виникає при гострому запаленні гортані і трахеї різної етіології, характеризується порушенням прохідності дихальних шляхів на рівні гортані. Етiологічними факторами ГСЛТБ є:

набряк гортані незапального характеру при алергійних реакціях негайного типу до харчових продуктів, лікарських препаратів, пилкових рослин і ін.;
набряк гортані як ускладнення захворювань порожнини рота, ЛОР-органів і ін.;
поразки слизової оболонки гортані при дифтерії, корi і скарлатині;
термічні, хімічні і механічні травми гортані, наслідки хірургічних втручань в області шиї;
сторонні тіла верхнього відділу стравоходу;
папiлломатоз гортані;

2. ГСЛТБ незалежно від причини виникнення, характеризується «гавкаючим» кашлем, афонією і стридорозним подихом..

3.По ступеню звуження просвіту гортані розрізняють:

стеноз I ступеню (компенсований) - захриплість голосу, у спокої подих рівний, незначне втягнення яремної ямки і міжреберних проміжків, кислотно-основний стан і рО₂ крові в межах норми;
стеноз II ступеню (субкомпенсований) - дитина збуджена, подих гучний, в акті подиху бере участь допоміжна мускулатура, виражене втягнення яремної ямки і міжреберних проміжків, шкірні покриви яскраво-червоного кольору, потім з'являється ціаноз, пульс частий і напружений, субкомпенсований метаболічний або змішаний ацидоз;
стеноз III ступеню (декомпенсований) - дитина збуджена або загальмована, гучний, чутний на відстані, подих, ціаноз носо-губного трикутника, липкий холодний піт, тахікардія, розширення границь серця, ознаки застою в малому колі кровообігу, зіниці розширені, гавкаючий кашель, змішаний респіраторний і метаболічний ацидоз, гіпоксемія;
стеноз IV ступеню (асфіктичний) - настає асфіксія і смерть від гіпоксичної коми.

Медична допомога:

1.Відволікаючі процедури: загальна гаряча ванна тривалістю 5-7 хв (температура води 38-39°С), при гіпертермії тіла вище 38°С ванну не застосовувати, можна застосувати гірчичники.

2.Десенсибілізуючі препарати.

3.Тепле лужне пиття.

4.При стенозі II-III ступеня – інгаляція з муколітичними препаратами, преднізолон 1-3 мг/кг внутрівенно;

5.Седативна терапія: бензодіазепіни (діазепам, седуксен, реланіум, сибазон) 0,3-0,5 мг/кг, але не більш 10 мг на уведення внутрім’язово або внутрівенно.

6.Інгаляція 100% кисню.

7.При наростанні ГДН і неефективності вищенаведених заходів - після попередньої премедикації 0,1% атропіну сульфату 0,1 мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно інтубація трахеї або ургентна крикоконікотомія.

8.При стенозі I ступеня - госпіталізація до інфекційного відділення, при II-IV ступенях - до ВIТ.

Етіологія.Головні чинники: віруси парагрипу, грипу, кору. Чинники, що сприяють

виникненню захворювання: сенсибілізація організму дитини, ослаблення

організму внаслідок перенесених хвороб.

Медсестринськийпроцес:

МЕДСЕСТРИНСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ

1 СКАРГИ АНАМНЕСТИЧНІ ОБ’ЄКТИВНО

МАТЕРІ ДАННІ

Е - озноб, гарячка, - перенесений парагрип, - температура тіла до 38*С,

Т - загальна слабкість, кір, грип. - ядуха,

А - неспокій, - задишка,

П - хриплий голос, - поверхневе дихання,

- «гавкаючий» кашель - збудження,

- тахікардія.

ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА

2 1. Гіпертермія.

Е 2. «Гавкаючий» кашель .

Т 3. Хриплий голос.

А 4. Задишка.

П 5. Ядуха .

ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

Е 1. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом

Т 2. Виконання лікарських призначень

А 3. Навчити матір пацієнта маніпуляціям по догляду

4 ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ

Е 1. Оксигенотерапія, відволікаюча терапія.

Т 2. Аерозолі для зменшення в’язкості слизу.

А 3. Здійснювати догляд за диханням, проведення лужних інгаляцій.

П 4. Систематичний контроль за температурою тіла, ЧСС, частотою дихання, АТ.

5. Виконання лікарських призначень: антибіотикотерапія , спазмолітики,

дезінтоксикаційна терапія в/в крапельно, протисудомна терапія ,

дегідратаційна, симптоматична терапія.

5 ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ

Е 1. Зникнення інтоксикації, покращання загального стану

Т 2. Відновлення дихання.

А 3. Корекція мед сестринських втручань можлива при різних ускладненнях.

ДОГЛЯД ЗА ДИТИНОЮ, ЩО ХВОРІЄ НА

СТЕНОЗУЮЧИЙ ЛАРИНГОТРАХЕЇТ

Мета: не допустити розвитку вираженої клінічної картини захворювання, забезпечити максимальний комфорт хворій дитині.

План дій

1. Інформувати пацієнта та його батьків або родичів про захворювання.

2. Підтримувати в палаті або кімнаті вологий теплий клімат – температура 24 – 26*С. В кімнаті потрібно розвішати мокрі пелюшки, накрити ними батареї опалення, поставити миску з гарячою водою, принести каструлю з відваром відхаркувальних трав, щоб відвар парував.

3. Зробити содово – трав’яну інгаляцію Краще застосовувати паровий інгалятор. Для інгаляції застосовують відвари сумішей трав: ромашки, багульника, фіалки, коренів солодки й алтею, подорожника тощо.

4. Провести відволікальну терапію: гірчичні ніжні та ручні ванни; гірчичні аплікації на груди, на гомілки; зігрівальний компрес на грудну клітку.

5. Напувати дитину часто і малими порціями липовим, малиновим чаєм, чаєм з молоком і медом.

6. Давати відхаркувальні мікстури з теплим лужним питвом. Добрий ефект дає бронхолітин, бромгексин, лазолван, сироп з кореня солодки.

7. Після попередніх заходів внутрішньом’язово ввести літичну суміш:

Аміназин 2,5 % - 1мл,

Піпольфен 2,5% - 1 мл

Новокаїн 0,25% - 4 мл

Дозування суміші – 0,1 – 0,15 мл на 1 кг маси тіла.

8. Після поліпшення стану дитину госпіталізують в дитячий стаціонар.

Трахеобронхіт - запальне захворювання слизової оболонки трахеї, бронхів бактеріально-вірусного походження.

Гострий бронхіт – запальний процес слизової оболонки бронхів за відсутності ознак ураження легеневої тканини. Бронхіт є однією з найпоширеніших патологій дитячого віку.

Трахеобронхіт рідко зустрічається як самостійне захворювання, частіше як ускладнення при ГРВІ.

Етіологія

Головними чинниками є віруси грипу, парагрипу, RS – віруси,аденовіруси. До вірусів може приєднуватися бактеріальна мікрофлора – стрептокок, гемофільна паличка інфлюенци, стафілокок, пневмокок.

Чинники, що сприяють виникненню гострого бронхіту:

кліматичні умови,
переохолодження,
зниження імунітету,
вплив токсичних, термічних чинників,
пил, алергени,
забруднення атмосфери,
паління батьків

Клініка

Клінічні прояви характеризуються тріадою симптомів:

1)кашель,

2)виділення харкотиння,

3)порушення бронхіальної прохідності, але без ознак обструкції

Під час обстеження дитини спостерігаються ознаки інтоксикації, яка залежить від виду збудника і віку дитини ( що менша дитина, то частіше спостерігають ознаки інтоксикації).

У дітей, хворих на гострий бронхіт, виражений катаральний синдром. При цьому кашель сухий, нападоподібний, посилюється вночі – напади кашлю призводять до порушення сну і виснажують дитину. Тільки з 2 – го тижня кашельстає вологим, але він може тривати 3 – 4 тижні. При катаральному синдромі дихальна недостатність не спостерігається. У дітей 1 – го року життя може збільшуватися частота дихання.

Під час перкусії перкуторний звук залишається незміненим. Під час аускультації вислуховується жорстке дихання, з обох боків сухі та різнокаліберні вологі хрипи. Хрипи вислуховуються як на вдихові, так і на видихові.

Лікування

Ліжковий режим, тепле питво, жарознижувальні

Антибіотики, сульфаніламіди, противірусні

Антигістамінні

Відволікаюча терапія

Відхаркувальні, муколітичні

Спазмолітики (якщо є задишка)

Вітамінотерапія

Фізіотерапія, ЛФК, масаж

Гострий бронхіт – запальний процес слизової оболонки бронхів за відсутності ознак ураження легеневої тканини. Бронхіт є однією з найпоширеніших патології дитячого віку.

Етіологія. Головними чинниками є віруси грипу, парагрипу, RS – віруси, аденовіруси.

До вірусів може приєднуватися бактеріальна мікрофлора – стрептокок,

гемофільна паличка інфлюенци, стафілокок, пневмокок .

Медсестринський

процес:

МЕДСЕСТРИНСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ

1 СКАРГИ АНАМНЕСТИЧНІ ОБ’ЄКТИВНО

МАТЕРІ ДАННІ

Е - озноб, гарячка, - перенесений парагрип, - температура тіла до 38*С,

Т - загальна слабкість, кір, грип. - кашель,

А - кашель. - виділення харкотиння,

П - при аускультації різнокаліберні

вологі хрипи.

ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА

2 1. Гіпертермія.

Е 2. Кашель.

Т 3.Виділення харкотиння.

А 4. Тахіпное.

ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

3 1. Підготовка пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень

Е 2. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом

Т 3. Виконання лікарських призначень

А 4. Навчити матір пацієнта маніпуляціям по догляду

4 ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ

Е 1. Взяття крові на загальний аналіз; сечі на загальний аналіз.

Т 2. Годувати дитину вітамінізованою їжею.

А 3. Здійснювати догляд за дитиною під час кашлю.

П 4. Систематичний контроль за температурою тіла, ЧСС, частотою дихання.

5. Виконання лікарських призначень: антибіотикотерапія , антигістамінні,

відхаркувальні , спазмолітики, вітамінотерапія, симптоматична терапія, ЛФК,

масаж.

5 ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ

Е 1. Зникнення кашлю, покращання загального стану.

Т 2. Нормалізація температури тіла.

А 3. Корекція мед сестринських втручань можлива при різних ускладненнях.

Гостра пневмонія – гостре інфекційно – запальне захворювання, за якого уражуються всі структурні елементи легеневої тканини, в тому числі альвеоли

Етіологія

Гостра пневмонія – поліетіологічне захворювання, її збудниками є: бактерії, віруси, гриби, найпростіші, гельмінти, сторонні тіла (аспірація в дихальні шляхи). Провідна роль належить змішаній вірусно – бактеріальній інфекції. Вірус частіше буває активізатором бактеріальних збудників.

Інфекція потрапляє в організм різними шляхами, а саме: аерогенним, гематогенним, лімфогенним, аспірації навколоплідних вод під час пологів, аспірації сторонніх тіл.

Клініка

Клінічні прояви вогнищевої пневмонії:

виникає частіше на 1 – му або на 2 – му році життя на тлі ГРВІ,
погіршується загальний стан, підвищується температура тіла до 39*С,
посилюється кашель,
гостро розвиваються симптоми дихальної недостатності,
під час перкусії визначається вкорочення перкуторного звука над ділянкою одного або двох сегментів,
під час аускультації вислуховується жорстке або послаблене дихання, постійні дрібні вологі хрипи або крепітація в ділянках вкороченого перкуторного звуку.

На рентгенологічному знімку виявляють інфільтративні вогнища 0,3 -0,5 см в діаметрі, частіше однобічні, краї інфільтратів розмиті, нечіткі. У периферичній крові визначають лейкоцитоз, нейтрофільоз, зсув формули вліво, прискорену ШОЕ.

Клінічні прояви пневмонії новонароджених:

стан тяжкий : адинамія, млявість, гіпотонія м’язів, пригнічення ЦНС може змінюватись збудженням і судомами, гіпотермія,
розлади з боку травного тракту: зригування, блювання, рідкі часті випорожнення, знижується маса тіла, розвивається гіпотрофія,

У клінічній картині переважають симптоми дихальної недостатності: часте поверхневе дихання з апное, напруження і тремтіння крил носа, нахиляння голови в такт диханню, пінка в кутах рота і в носових ходах,

кашель рідкий, вологий, але частіше відсутній,
під час огляду – генералізована блідість, мармуровість, ціаноз кінчика носа, кінцівок. Визначається здуття грудної клітки, втягування міжреберних проміжків на вдиху,особливо помітне втягування місця, де прикріплюєтьсядіафрагма,
під час перкусії – тимпанічний перкуторний звук,
під час аускультації –ослаблене дихання, крепітація тільки на початку вдиху, коли дитина кричить,
межі серця розширені, тони глухі , систолічний шум,
печінка збільшена, виступає на 3 – 4 см з – під правої реберної дуги,
геморагічний синдром є показником дуже важкого стану, зумовленого дисемінованим внутрішньосудинним зсіданням крові,
часто виражені симптоми ураження інших органів і систем, за перевагою яких говорять про наявність синдрому :

- кардіоваскулярний – тахікардія, аритмія, тони серця приглушені, наявність систолічного шуму, зниження або підвищення АТ,

- диспептичний - зниження апетиту, блювання, діарея, зниження маси тіла, сухий язик з нальотом, метеоризм, обструктивний – шумне дихання з утрудненним видихом, катаральні явища в легенях, бронхоспазм, наявність густого секрету в бронхах,

- нейротоксикоз – неспокій, що змінюється млявістю дитини, напруження або випинання тім’ячка, ригідність потиличних м’язів, клонічні і тонічні судоми, набряк мозку, підвищений внутрішньочерепний тиск,

- гіпертермічний – підвищена температура тіла до 39 – 40*С, внаслідок періферічного спазму судин, утруднена тепловіддача,

- гостра ниркова недостатність – порушення фільтрації клубочків, розвивається там, де є природжена аномалія нирок. Олігоурія, набряки, напруження тім’ячка,

- гостра дихальна недостатність – збільшення частоти дихання, участь допоміжних м’язів у акті дихання.

Лікування

- Обов’язкова госпіталізація. Дієта залежить від ступеня токсикозу.

- Оксигенотерапія. Парентерально – інфузійна терапія.

- Антибіотикотерапія- в/м, в/в, цефалоспоріни

- Антигістамінні

- Відхаркуючі засоби

- Відволікаюча терапія

- Імунна і стимулююча терапія

- Фізіотерапевтичне лікування

Посиндромна терапія:

Нейротоксикоз – седативні, протисудомні, глюкокортикоїди,діуретики, гангліоблокатори, інфузійна терапія, жарознижувальні

Гіпертермічний – фізичні методи охолодження, антипіретики, літична суміш (аміназін, димедрол, анальгін)

Гостра дихальна недостатність – ШВЛ, оксигенотерапія, спазмолітики, серцеві глікозди, седативні, інфузійна терапія, діуретики

Кардіоваскулярний – серцеві глікозиди , кортікостероїди, панангін, АТФ,ККБ

Диспептичний – дієта, питний режим, корекція об’єму циркулюючої крові, ферментні препарати, імунотерапія

Диспансеризація дітей- протягом року.

Гостра пневмонія – гостре інфекційно – запальне захворювання, за якого уражуються всі структурні елементи легеневої тканини, в тому числі альвеоли.

Етіологія . Це поліетіологічне захворювання, її збудниками є : бактерії, віруси, гриби, найпростіші, гельмінти, сторонні тіла (аспірація в дихальні шляхи). Провідна роль належить змішаній вірусно – бактеріальній інфекції. Вірус частіше буває активізатором бактеріальних збудників.

Медсестринський

процес:

МЕДСЕСТРИНСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ

1 СКАРГИ АНАМНЕСТИЧНІ ОБ’ЄКТИВНО

МАТЕРІ ДАННІ

Е - озноб, гарячка, - переохолодження дитини, - температура тіла до 38*С,

Т - кашель, - природні дефекти органів - вологий кашель,

А - задишка , дихання. – задишка,

П - слабкість. – ціаноз шкіри,

- під час аускультації вологі

хрипи, крепітація, послаблене

дихання.

ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА

2 1. Гіпертермія.

Е 2. Вологий кашель .

Т 3. Задишка.

А 4. Дихальна недостатність.

ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

3 1. Підготовка пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень

Е 2. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом

Т 3. Виконання лікарських призначень

А 4. Навчити матір пацієнта маніпуляціям по догляду

4 ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ

Е 1. Взяття крові на загальний аналіз.

Т 2. Годувати дитину з визначенням ступеня інтоксикації.

А 3. Здійснювати догляд за дитиною під час кашлю.

П 4. Систематичний контроль за температурою тіла, ЧСС, частотою дихання.

5. Виконання лікарських призначень: антибіотикотерапія , відхаркувальні,

дезінтоксикаційна терапія в/в крапельно, імунна і стимулююча терапія,

фізіотерапія , симптоматична терапія, ЛФК, масаж.

5 ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ

Е 1. Зникнення інтоксикації, покращання загального стану

Т 2. Відновлення дихання.

А 3. Корекція мед сестринських втручань можлива при різних ускладненнях.

Бронхіальна астма – хронічне рецидивне обструктивне захворювання легенів, яке характеризується підвищеною чутливістю бронхів до різноманітних подразників, запаленням слизової оболонки дихальних шляхів, що призводить до нападів ядухи й задишки, які повторюються.

Етіологія

Головні чинники:

1.Інфекції: вірусна, мікоплазмова, бактеріальна

2.Алергени: пилок, шерсть тварин, мікрокліщи, пил, плісняві гриби

3.Подразнювальні чинники: дим, розчинники, повітряні домішки, холодне повітря

4.Фізичне навантаження: біг, плавання

5.Ацетилсаліцилова кислота та інші нестероїдні протизапальні препарати

Важливим чинником прояву атопії у дітей 1 – го року життя є перехід на штучне вигодовування. Харчова сенсибілізація у дітей перших років життя може поєднуватись із розвитком алергодерматозів.

Клінічні прояви

Особливість перебігу бронхіальної астми у дітей перших років життя полягає в тому, що відбувається переважання вазосекреторних порушень над бронхоспазмом. Це призводить до більш важкого і тривалого перебігу нападів бронхіальної астми.

Типовим для бронхіальної астми є часті напади ядухи з експіраторною або змішаною задишкою. Напади чергуються з періодами клінічної ремісії і характеризуються такими проявами:

А) з боку органів дихання

- експіраторна задишка із шумним подовженим видихом,

- кашель малопродуктивний, настирливий, нападоподібний,

- дистанційні свистячі хрипи,

- емфізематозне здуття грудної клітки,

- участь в акті дихання допоміжних м’язів (втягнення над і під ключичних ямок, міжреберних проміжків, мечоподібного відростка, місця прикріплення діафрагми), роздування крил носа,

- розвиток ціанозу, акроціанозу, блідості шкіри,

- аускультативно визначаються різнокаліберні сухі свистячі хрипи, а для дітей раннього віку характерні і різнокаліберні вологі хрипи,

- визначається коробковий відтінок перкуторного звука.

У дітей раннього віку бронхіальна астма може проявлятися нападом спазматичного кашлю, особливо вночі, разом з цим проявляються ознаки бронхіальної обструкції з гіперреактивністю бронхів, що характеризується такими симптомами:

- піднесені плечі,

- вибухання верхньої половини грудної клітки,

- збільшення передньозадніх розмірів грудної клітки,

- участь допоміжних м’язів в акті дихання.

Б) з боку органів кровообігу спостерігають тахікардію, слабкість тонів, формується легенево – серцева недостатність,

В)з боку органів травлення – можливе зниження апетиту і навіть повна відмова від їжі, скарги на біль в животі, що пов’язано з посиленою роботою черевних м’язів

Г)з боку органів сечовиділення – може бути як гостра затримка сечі, так і неутримання сечі, особливо під час нападу кашлю,може спостерігатися значне зневоднення за рахунок задишки, підвищення температури тіла,

У тяжких випадках розвивається астматичний статус – найважчий прояв захворювання. Напад не вдається купірувати протягом 6 – 8 годин і більше, при цьому прогресує порушення дренажної функції бронхів, спостерігаються виражені зміни кислотно – основного стану і газів крові, відсутній ефект від застосування симпатоміметиків.

Розрізняють 3 стадії астматичного статусу.

У 1 стадії – компенсації – визначаються такі симптоми:

- свідомість зберігається, прояви дихальної недостатності, ДН 1,

- поширюється емфізема,

- вислуховується велика кількість сухихі вологих хрипів,

- розвивається артеріальна гіпоксемія

У 2 стадії –декомпенсації – тягучий секрет призводить до обструкції дихальних шляхів, разом із цим посилюється спазм непосмугованих м’язів. Стан характеризується :

- збільшується задишка, ДН 2,

- дихання дистантне, свистяче,

- здуття грудної клітки,

- загальний ціаноз,

- в легенях різко послаблене дихання, хрипи ледь прослуховуються, в крові зростає гіпоксемія.

У 3 стадії проявляється гіпоксична кома. Стан хворих дітей важкий, вони непритомні, спостерігається дифузний ціаноз, ДН 3 , гіповолемія, гіпотонія, зниження серцевої діяльності.

Лікування

Ступінь 1 – інтермітуюча бронхіальна астма.

інгаляційні бета – два – агоністи короткої дії у разі необхідності ( за наявності симптомів)
Профілактичний прийом інгаляційних бета – два – агоністів короткої дії перед фізичним навантаженням або перед ймовірним впливом алергену. Можна додатково використовувати кромони, модифікатори лейкотриєнів.

Ступінь 2 – легка персистуюча бронхіальна астма

щоденне тривале лікування протизапальними засобами для контролю за

симптомами бронхіальної астми.

перевагу надають призначенню інгаляційних глюкокортикостероїдів

(беклометазон або будесонід , або флутіказон ).

у випадку недостатнього контролю за захворюванням замість підвищення дози інгаляційних глюкокортикостероїдів додатково призначають бета – два-агоніст пролонгованої дії салметерол . Перевагу матиме призначення фіксованої комбінації в одній лікарській формі бета – два – агоністу пролонгованої дії салметеролу та інгаляційного глюкокортикостероїду флутіказону – препарат серетид.
менш ефективним є застосування теофілінів (потребують моніторінгу вмісту в сироватці крові), кромонів, модифікаторів лейкотриєнів
у разі необхідності – бета – два – агоністи короткої дії, але не більше 3 – 4 разів на добу

Ступінь 3 - середньої тяжкості персистуюча бронхіальна астма

щоденне тривале лікування протизапальними засобами для контролю за симптомами бронхіальної астми
перевагу має поєднаний прийом інгаляційних глюкокортикостероїдів (беклометазон або будесонід , або флутіказон ) та інгаляційних бета – два – агоністів пролонгованої дії (салметерол ), або ж фіксованої комбінації в одній лікарській формі салметеролу та флутіказону – препарату серетид
препарати рекомендується призначати в 2 прийоми на добу
альтернативою інгаляційним бета – два – агоністам пролонгованої дії можуть бути теофіліни пролонгованої дії (з контролем концентрації препарату в сироватці крові), бета – два – агоністи для перорального прийому, модифікатори лейкотриєнів.Однак, ці препарати менш ефективні, ніж інгаляційні бета – два –агоністи пролонгованої дії, та мають більший ризик розвитку побічних ефектів
у разі необхідності – бета – два – агоністи короткої дії, але не більше 3 – 4 разів на добу

Ступінь 4 – тяжка персистуюча бронхіальна астма

щоденне тривале лікування значною кількістю препаратів для контролю за симптомами бронхіальної астми
призначають інгаляційні глюкокортикостероїди у високих дозах (беклометазон або будесонід , або флутіказон ) в поєднанні з інгаляційними бета – два – агоністами пролонгованої дії (сальметерол) або ж фіксованої комбінації в одній лікарській формі сальметеролу та флутіказону – препарату серетид
можливе призначення інгаляційних глюкокортикостероїдів 4 рази на добу, що інколи підвищує контроль за захворюванням
додатково можуть призначатися теофіліни пролонгованої дії, модифікатори лейкотриєнів або пероральні бета – два – агоністи пролонгованої дії
у разі необхідності призначають пероральні глюкокортикостероїди в мінімально можливих дозах для досягнення ефекту, бажано 1 раз на добу, вранці
у разі необхідності –бета – два – агоністи короткої дії

У разі наявності на протязі 3 – х місяців контролю за перебігом захворювання від лікування за схемою, яка відповідала визначеному у хворого класифікаційному ступеню бронхіальної астми, можливо дещо ослабити терапію – обережно перейти до лікування за схемою більш низького ступеню. В ситуації, коли у хворого за призначеного лікування не отримали належного контролю симптомів і функціональних порушень, слід посилити терапію – перейти до лікування за схемою більш вищого класифікаційного ступеню. Однак, спочатку необхідно впевнитись у правильності виконання хворим призначень лікаря. Пацієнта необхідно інформувати про ранні симптоми загострення бронхіальної астми, навчити його контролювати свійстан, проводити пікфлоуметрію, виробити правила поведінки хворого, що може упередити небажані наслідки від їх порушень. Таким чином, запропонований ступінчастий підхід до лікування хворих на бронхіальну астму передбачає отримання контролю за захворюванням із застосуванням мінімуму медикаментозних засобів.

Діти находяться на диспансерному обліку не менше 5 років після останнього нападу . Профілактичні щеплення дітям, що хворіють на бронхіальну астму, не роблять.

Н А К А З

N 437 31.08.2004

Бронхоастматичний статус

Діагностичні критерії:

1.В анамнезі - установлений діагноз бронхіальної астми, розвиткові статусу сприяють передозування інгаляційних адреноміметиков, різке зниження дози глюкокортикоїдів при гормонозалежній формі, приєднання або загострення процесу в бронхолегеневій системі.

2.Приступ задухи на тлі тотального бронхіолоспазма або тотальної бронхообструкції («німа легеня»), припинення відділення мокротиння, резистентність до симпатоміметиков, синдром рикошету при їхньому застосуванні; гіперкапнія, гіпоксія, що виявляється задишкою і ціанозом; порушення реології крові внаслідок поліцитемії; психоемоційні порушення.

3.Оцінка ступеня тяжкості статусу:

* I стадія - відносної компенсації, трансформація тривалого приступу в статус: багаторазові приступи задухи, експіраторна задишка, неефективність бронхолітиков, змушене положення, участь допоміжної мускулатури в акті подиху, достаток сухих «свистячих» і різнокаліберних вологих хрипів; ОДН із помірної гіпоксемією («блідий ціаноз»);

* II стадія - «німа легеня», що наростає ОДН унаслідок тотального бронхіолоспазму: постійна задуха, ціаноз, виражена задишка в спокої, повна відсутність хрипів при аускультації;

* III стадія - гіпоксична кома, що приводить до смерті.

Медична допомога:

1.Напівсидяче положення.

2.Iнсуфляцiя зволоженого 100% кисню, при III стадії - після попередньої премедiкації 0,1% атропіну сульфату 0,1 мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно iнтубацiя трахеї, переведення на ШВЛ.

3.Інгаляція сальбутамола (вентолiна) 2.0-5.0 мл, при недостатньому ефекті – беродуал або комбiвент у дозі 0,5 мл (10 кап.) дітям до 6 років, 1 мл (20 кап.) – дітям старше 6 років, при недостатній ефективності – преднізолон 2-3 мг/кг внутрівенно.

4.При некупованому статусі або ДН III-IV ст. - після попередньої премедiкації 0.1% атропіну сульфату 0.1 мл/рік життя (не більш 0.5 мл) внутрівенно, кетамiн у дозі 5 мг/кг внутрівенно, при збереженому спонтанному подиху - 2-3 мг/кг внутрівенно, iнтубацiя трахеї і переведення на ШВЛ.

5.Нормалізація реології крові: iнфузiя сольових розчинів 10 мл/кг/година або iзотонiчного розчину натрію хлориду 10 мл/кг/година, лазолван 0.5-2.0 мл внутрівенно повільно.

6.Госпіталізація до ВIТ.

Етіологія .Головннми чинниками є: інфекції ( вірусна, мікоплазмова, бактеріальна),

алергени ( пилок, шерсть тварин, мікрокліщи, пил, плісняві гриби),

подразнювальні чинники ( дим, розчинники, повітряні домішки, холодне

повітря), харчова сенсибілізація у дітей перших років життя .

Медсестринський

процес: МЕДСЕСТРИНСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ

1 СКАРГИ АНАМНЕСТИЧНІ ОБ’ЄКТИВНО

МАТЕРІ ДАННІ

Е - кашель, - алергія на харчові - настирливіий кашель,

Т - загальна слабкість, продукти, лікарські - експіраторна задишка,

А - задишка , препарати, - ядуха,

П - свистяче дихання. – бронхіальна астма - дистанційні хрипи,

у батьків . – перкуторно коробковий звук,

- аускультативно безліч вологих

і сухих хрипів.

ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА

2 1. Кашель малопродуктивний.

Е 2. В’язке харкотиння.

Т 3. Задишка експіраторна .

А 4. Ядуха.

ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

3 1. Підготовка пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень

Е 2. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом

Т 3. Виконання лікарських призначень

А 4. Навчити матір пацієнта маніпуляціям по догляду, використанню кишенькового

П інгалятора.

4 ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ

Е 1. Взяття крові на загальний аналіз.

Т 2. Годувати дитину з урахуванням алергії до деяких продуктів.

А 3. Здійснювати догляд за дитиною під час кашлю, задишки.

П 4. Систематичний контроль за температурою тіла, ЧСС, частотою дихання, АТ.

5. Виконання лікарських призначень: інгаляційні глюкокортикостероїди,

спазмолітики, антигістамінні, протизапальні, антибіотикотерапія ,

симптоматична терапія.

5 ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ

Е 1. Зменшення кашлю, покращання загального стану.

Т 2. Відновлення дихання.

А 3. Корекція мед сестринських втручань можлива при різних ускладненнях.

ДОГЛЯД ЗА ДИТИНОЮ, ЩО ХВОРІЄ НА ГОСТРИЙ БРОНХІТ

План дій	Обґрунтування
1. Інформувати батьків або родичів пацієнта про захворювання.	Батьки розуміють доцільність виконання всіх заходів догляду.
2. Госпіталізувати дитину раннього віку в дитячу лікарню до зникнення клінічних ознак.	Забезпечується надання госпітальної допомоги дитині.
3. Спостерігати за дотриманням хворим постільного режиму.	Профілактика можливих ускладнень.
3. Спостерігати за режимом провітрювання палати .Пацієнт повинен дихати чистим, свіжим, нехолодним повітрям.	Слід уникати охолодження організму.
4. Забезпечити посилений питний режим .	При підвищеній температурі тіла – чай з малиною, калиною, липовим цвітом; для кращого відходження харкотиння – тепле молоко з питною содою, теплі лужні води).
5. За призначенням лікаря робити хворому інгаляції з лікарськими препаратами або травами.	Інгаляційна терапія – один з кращих методів лікування бронхітів.
6. При нормалізації температури тіла ставити зігріваючий компрес, гірчичники, гарячі ванни для ніг.	Використовується при сухому надсадному кашлі.
7. Забезпечити пацієнта плювальницею або чистою сухою банкою ємністю 250 мл для збирання харкотиння.	Спостерігати, щоб пацієнт не ковтав харкотиння і не випльовував його в носову хусточку.
8. Вимірювати температуру тіла двічі на день і реєструвати дані у температурному листі.	Не залишати пацієнта на самоті, не дозволяти йому самостійно вимірювати температуру тіла.
9. Чітко виконувати призначення лікаря.	Забезпечується покращення стану дитини.

ДОГЛЯД ЗА ДИТИНОЮ, ЩО ХВОРІЄ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ

Мета: не допустити розвитку вираженої клінічної картини захворювання, частих нападів, забезпечити максимальний комфорт хворій дитині.

План дій	Обґрунтування
1. Інформувати пацієнта та його батьків або родичів про захворювання.	Забезпечується право пацієнта на інформацію. Дитина та її батьки розуміють доцільність виконання всіх заходів догляду.
Догляд за хворими під час нападу
2. Запропонувати хворому сісти і впертися руками в край ліжка або стільця.		Така вимушена позиція (ортопное) трохи полегшить його стан.
3. Звільнити грудну клітку хворого від одягу.		Одяг може стискувати рухи грудної клітки.
4. Забезпечити доступ свіжого повітря, в умовах стаціонару забезпечити подачу кисню від системи централізованої подачі кисню або кисневої подушки.		При нападі бронхіальної астми відмічається дефіцит кисню.
5. Зробити гарячу ніжну ванну, при відсутності алергічної реакції у хворого на запах ефірної гірчичної олії поставити на грудну клітку гірчичники.		Забезпечити рефлекторне розширення судин, зняття бронхоспазму.
6. Застосувати кишеньковий інгалятор аерозолю, який ліквідує напад або зменшує ядуху («Астомент», «Беротек», «Сальбутамол»). Дотримуватись призначень лікаря.		За призначенням лікаря. Забезпечується покращення стану дитини.
7. Після нападу змінити хворому білизну, насухо витерти шкіру дитині.		Під час нападу буває значне потовиділення.
8. Після нападу створити хворому зручні умови в ліжку, забезпечити спокій, щоб він міг спокійно заснути.		Створення комфортних умов для дитини.
Догляд за хворими у між приступному періоді.
1. Госпіталізувати хворого з тяжкою формою БА в палату інтенсивної терапії, яка має індивідуальну звукову або світлову сигналізацію. До ліжка хворого повинна бути підведена централізована система забезпечення киснем. У разі відсутності – заповнити киснем кисневу подушку і зберігати її в палаті.		Забезпечення оксигенотерапії.
2. Щоденно мінімум 2 рази на добу проводити вологе прибирання, провітрювання приміщення. Використовувати таки дезінфекційні розчини, які не мають різкого запаху.		Забезпечується чистота повітря. Одним з алергенів може бути різкий запах.
3. Обмежити вживання в їжу консервів, копченостей, грибів, суниць, шоколаду, бананів, міцного чаю, міцних бульйонів.		Бронхіальна астма частіше пов’язана з дією алергенів.
4. Якщо у дитина легка форма БА – в домашніх умовах треба спостерігати за чистотою, не повинно бути домашніх тварин, великої кількості квітів.		Найбільш агресивними і поширеними алергенами в домашніх умовах є кліщі домашнього пилку, лупа та екскременти домашніх тварин, пилок рослин.

ДОГЛЯД ЗА ДИТИНОЮ, ЩО ХВОРІЄ НА ПНЕВМОНІЮ

Мета : не допустити розвитку вираженої клінічної картини захворювання, розвитку ускладнень, забезпечити максимальний комфорт хворій дитині.

План дій	Обґрунтування
1. Інформувати пацієнта та його батьків або родичів про захворювання.	Забезпечується право пацієнта на інформацію. Дитина та її батьки розуміють доцільність виконання всіх заходів догляду.
2. При організації амбулаторного лікування ізолювати пацієнта в окрему кімнату до зникнення катаральних явищ.	Можливе зараження від хворої дитини.
3. При госпіталізації дитини забезпечити «циклічне» заповнення палат.	Можливий розвиток «перехресної інфекції».
4. Організувати масковий режим.	Запобігають повітряно – крапельному шляху передачі інфекції.
5. Організувати в гострий період ліжковий режим. Якщо дозволяє стан дитини – необхідно змінювати його положення у ліжку декілька раз на день.	Попереджається розвиток ускладнень.
6. Забезпечити доступ свіжого повітря.	При захворюваннях органів дихання відмічається нестача кисню.
7. Створити дитині підвищене положення в ліжку.	Зменшується приплив крові до легень, опускається діафрагма, полегшується дихання.
8. Забезпечити в приміщенні, де знаходиться дитина, температуру повітря 18 – 20*С.	Прохолодне повітря сприяє відходженню харкотиння, поглибленню дихання.
9. Щоденно мінімум 2 рази на добу проводити вологе прибирання, провітрювання приміщення.	Забезпечується чистота повітря. Зменшується концентрація збудників.
10. Організувати дитині руховий режим, дренажне положення, дихальну гімнастику.	Покращується відходження харкотиння, попереджаються застійні явища.
11. Спостерігати за гігієною шкіри і слизових оболонок носоглотки, очей.	Забезпечується виконання шкірою дихальної функції. При захворюваннях органів дихання відмічаються катаральні явища, явища кон’юнктивіту, які потребують виконання додаткових гігієнічних заходів.
12. Спостерігати за регулярністю стільця, проводити заходи, спрямовані на ліквідацію закрепів у дитини.	Закрепи посилюють інтоксикацію. При закрепах відмічається підйом діафрагми, що утруднює екскурсію легень.
13. При організації праці і відпочинку зменшити навантаження.	Будь – яке навантаження потребує додаткових витрат кисню, що сприяє розвитку симптомів дихальної недостатності.
14. Організувати харчування малими порціями, рясне питво.	«Дрібне» годування не викликає порушення екскурсії легень. Рясне питво оказує дезінтоксикаційну дію.
15. Запивати сульфаніламідні препарати лужною мінеральною водою та вживати багато рідини (соків, компотів).	Для запобігання утворення каменів в нирках при застосуванні сульфаніламідних препаратів.
16. Здійснювати догляд за хворим в гарячці.	Попереджається розвиток колапсу.
17. Суворо дотримуватись призначень лікаря.	Забезпечується покращення стану.

Шукати в цьому блозі

Кіон Ольга Іванівна

Лекція №6 Група 3А сс Викладач Кіон О. І. Предмет Медсестринство в педіатрії Дата 29.03.2021 Тема ЗАХВОРЮВАННЯ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Група 3А л/с Практичне заняття № 9 Виконав студент: Викладач Кіон О. І. Предмет Педіатрія Дата 30.10.2020 Тема Вигодовування грудної дитини. Природне вигодовування

Група 4А с/с Практичне заняття № 8 Викладач Кіон О. І. Предмет Медсестринство в педіатрії Дата 03.11.2021 Тема Медсестринський процес при туберкульозі у дітей.