Група 3 А с/с Лекція №1 6 й семестр Викладач Кіон О. І. Предмет Медсестринство в педіатрії Дата 15.01.2021 Тема Хвороби новонароджених, пов’язані з проблемами інфікування.

 

Група 3 А сс Лекція №1 6 й семестр

Викладач	Кіон О. І.
Предмет	Медсестринство в педіатрії
Дата	15.01.2021
Тема	Хвороби новонароджених, пов’язані з проблемами інфікування.

1.                  Написати опорний конспект в лекційний зошит.

2.                  Термін виконання: наступний день після заняття за розкладом.

План

1.    Захворюваність та смертність новонароджених. Основні причини. Роль медичної сестри в профілактиці захворювань новонароджених.

2.    Захворювання шкіри та пупкової ранки. Медсестринський процес у разі попрілостей, везикулопустульозу, пухирчатки новонароджених, омфаліту, сепсису:

—    медсестринське обстеження (скарги, анамнез, об’єктивне обстеження);

—    виявлення дійсних проблем пацієнта;

—    установлення медсестринських діагнозів;

—    планування медсестринських втручань та реалізація їх;

—    оцінювання результатів виконання плану медсестринських втручань та їх корекція;

—    профілактика захворювань.

 

1. Захворюваність та смертність новонароджених. Основні причини.

Розповсюдженість неонатальних інфекцій пов’язана :

·           з постійною зміною етіологічної структури та біологічних особливостей збудників інфекції;

·           організаційними умовами та підходами до надання медичної допомоги вагітним, породіллям та новонародженим;

·           неспецифічністю ранніх клінічних проявів у новонароджених;

·           обмеженими можливостями бактеріологічного та вірусологічного обстежень;

·           недостатнім матеріально-технічним забезпеченням практики сучасного інфекційного контролю;

·           широким і часто необгрунтованим використанням антибіотиків;

·           застарілими підходами до профілактики, діагностики, лікування.

Своєчасна діагностика та ефективне лікування новонароджених з неонатальними інфекціями має важливе значення та вплив на зменшення показників неонатальної захворюваності, інвалідності, смертності.

Захворюваність та смертність новонароджених. Основні статистичні показники:

·         Смертність новонароджених (на 1000 народившихся живими):

    = ^{Кількість померлих новонароджених х 1000} / ^{Загальна кількість дітей,народившихся живими}

·         Захворюваність новонароджених (на 1000 народившихся живими):

= ^{Кількість дітей, народившихся живими і кількість зареєстрованих захворювань х 1000} / ^{Загальна кількість дітей,народившихся живими}

Медичну допомогу дітям в період новонародженості забезпечує неонатологічна служба, яка складаєтьсяз неонатальних відділень в акушерських стаціонарах та спеціалізованих відділень новонароджених (патології, недоношених, хірургії, інтенсивної терапії з виїзними неонатологічними бригадами) в багатопрофільних обласних (міських) дитячих лікарнях. Створюються відділення інтенсивної терапії новонароджених в пологових будинках. Більшість самостійних пологових стаціонарів забезпечені цілодобовим чергуванням неонатологів.

Роль медичної сестри в профілактиці захворювань новонароджених.

Навчання та мотивація мами та особи, які допомагають у виходжуванні – мити руки, контролювати чистоту предметів догляду.

Робота у пологових залах, відділеннях інтенсивної терапії та виходжування передчаснонароджених дітей вимагає від персоналу використання засобів особистого захисту: шапочки та маски, прозорі щитки або окуляри, водонепроникні фартухи, рукавички, одноразові халати, закрите взуття, тощо.

У відділеннях необхідно суворо дотримуватись  правил санітарно-протиепідемічного режиму.

Профілактика захворювань новонароджених:

• Впровадження у закладі інфекційного контролю.

• Залучення мам та родичів до догляду за дітьми (чим менше контакту медичного персоналу з різними дітьми, тим менше можливості передати мікрофлору).

• Ретельне дотримання сучасних правил обробки рук та порядку використання рукавичок.

• Догляд за шкірою рук персоналу.

Техніка миття та обробки рук

• Регламентується наказом МОЗ України № 798 від 21.09.2010 року

• Є обов'язковою для виконання всіма медичними працівниками

• Є невід'ємною частиною інфекційного контролю в закладі

• Надає можливість уникнути перехресної колонізації пацієнтів і формування та циркуляції у відділенні полірезистентних штамів мікроорганізмів

• Дозволяє оптимізувати антибактеріальну терапію

Медичний персонал – обробляти руки

ü  перед торканням дитини,

ü  одразу після контакту з дитиною,

ü  перед та після контакту з предметами догляду, апаратурою, тощо.

ü  Перед одяганням та після зняття рукавичок.

ü  Перед виходом з палати.

Основні напрямки інфекційного контролю

o    правильна обробка (миття) рук медичним  персоналом,

o   використання предметів догляду за новонародженим одноразового використання,

o   мікробіологічний контроль циркулюючих штамів бактерій з вивченням антибіотикограми і чутливості до дезинфектантів,

o   раціональна антибактеріальна терапія,

o   Залучення матерів до догляду за своїми дітьми

o   Ранній початок ентерального годування відповідно до стану дитини

 

2. Захворювання шкіри та пупкової ранки.

Шкіра дитини, особливо в неонатальному періоді, надзвичайно чутлива до дії фізичних, хімічних, атмосферних, алергічних факторів, перегрівання, переохолодження, дії інфекційних агентів тощо. Тому захворювання шкіри та її придатків у структурі захворюваності посідають лідируючі позиції, а їхня частота має тенденцію до щорічного росту.

Неінфекційні захворювання шкіри

• Попрілості;
• Склерема;
• Склередема;
• Пітниця

Попрілості найчастіше виникають у пахових складках внаслідок:

ü  Поганий догляд за шкірою

ü  Тривале перебування в мокрих пелюшках

ü  Недбале підмивання дитини

ü  Як прояв ексудативно-катарального діатезу

Ступені попрілостей:

1 - почервоніння шкіри без порушення її цілісності,

2 - різке почервоніння з роз'їданням поверхневого шару шкіри (ерозії),

3 - характерна значна гіперемія з мокнучою поверхнею в результаті злиття ерозій

Попрілості спричиняють дитині великі страждання, вивкликаючи біль такими подразниками, як:

сеча, кал, мокрі пелюшки, памперси, мило та інше. Дитина стає: неспокійною, погано спить, вередує.

Лікування: При попрілості насамперед треба дотримуватися широкого вільного сповивання. Ще кращим є відкритий спосіб лікування з ультрафіолетовим опромінюванням.

І ст. –дитячий крем,олія(судокрем, кремген, бепантен, десітін та інш.) Застосовують присипки з ксероформу, стрептоциду, тальку, оксиду цинку.

ІІ-ІІІ ст.  –  При мокрій поверхні роблять примочки з 0,5% розчину резорцина, 0, 25% розчину нітрату срібла. Обов'язковими є щоденні ванночки з відварами череди, чистотіла, лікарської ромашки або з слабким розчином перманганату калію.

Пітниця є частим ураженням шкіри у новонароджених, особливо в спекотну пору року та при надмірному закутуванні дитини. Є кілька типів уражень шкіри:

• пітниця «кришталева» характеризується малими тонкостінними пухирцями, що нагадують краплі роси, без запалення;
• пітниця червона («тепловий висип») з’являється тоді, коли потовий секрет, не знаходячи виходу, просочується в дерму і викликає локалізовану запальну реакцію; проявляється у вигляді еритематозних папул;
• пітниця пустульозна з’являється внаслідок локалізованого запалення; вона проявляється у вигляді пустул на еритематозному фоні;
• пітниця глибока проявляється папульозним або папульозно-пустульозним висипом і зміною кольору шкіри.

Пітниця розвивається протягом першого тижня життя, і її елементи локалізуються на обличчі, волосистій частині голови і в місцях попрілостей. Специфічного лікування немає. Елементи висипу регресують швидко при хорошому догляді, спрямованому на зниження пітливості, дотриманні температурного режиму та вологості. Важливо, щоб одежа дитини була вільною; бажані часті купання.

Хвороби новонароджених, пов’язані з проблемами інфікування

Механізмами поширення внутрішньолікарняних штаммів є:

Ø  Контактний: головний фактор передачі – руки медичного персоналу, медична апаратура, засоби догляду за новонародженим.

Ø  Фекально-оральний: суміш для годування дитини, зонди, катетери.

Ø  Повітряно-краплинний

Ø  Трансфузійний

Збудники неонатальних інфекцій:

• Бактерії: стрептокок гр. В, кишкова паличка, стафілокок, клебсієла, протей, ентеробактер, сальмонела, клостридія та ін.
• Віруси: краснухи, цитомегаловірус, вірус герпеса, гепатита, кіру, вітряної віспи;
• Паразити: токсоплазма, плазмодій;
• Гриби: кандиди.

Причини високого інфекційного ризику у новонароджених:

ü  Незріла імунна система: мала кількість фагоцитів (знижена фагоцитарна активність);

ü  Лімфоцити незрілі, низька їх активність;

ü  Низький рівень імуноглобулінів А, М, G.

ü  Шкіра тонка, з низькою бактерицидною активністю.

ü  Висока проникність слизової оболонки кишечника.

Везикулопустульоз. Збудник – стафілокок. Характеризується появою дрібних гнійничкових висипань, розміри яких різні - від декількох мм до 0,5 см. Ці елементи розміщуються у природних складках шкіри, на тулубі і кінцівках, шкірі потилиці, на волосистій частині голови, нерідко на фоні пітниці, виникає багато дрібних пустул, які оточені незначним запальним обідком. При невеликій кількості таких висипань загальний стан дитини не порушується. Пустули швидко підсихають, але надалі можуть з’являтися нові. При недостатньому догляді за дитиною і нераціональному лікуванні хвороба може легко ускладнюватися більш тяжкою гнійною інфекцією.

Пухирчатка новонароджених. Синдром стафілококового ураження шкіри у вигляді опікоподібних пухирів. Пухирчатка (пемфігус, піококовий пемфігоїд) − це гостре захворювання, що характеризується утворенням і швидким поширенням в’ялих пухирів (фліктен). Контагіозність цієї нозології достатньо велика. Основну роль в інфікуванні відіграють медичні працівники або матері новонароджених, що хворіють або нещодавно перехворіли на піодермію, бацилоносії. Можливі епідеміологічні спалахи пухирчатки новонароджених у пологових будинках внаслідок передання інфекції через руки медичного персоналу або білизну. Якщо такі випадки поодинокі, то інфікованих новонароджених треба ізолювати. У разі епідемії пологовий будинок або відділення закривають для дезінфекції приміщень та білизни. Збудниками є золотистий стафілокок, рідше − стрептококи та фільтривний вірус.

Клінічно виділяють 2 форми патології: доброякісну та злоякісну.

Клініка. Доброякісна форма. На 3−6-у добу життя на ділянках незміненої або дещо еритематозної шкіри протягом кількох годин утворюються пухирці діаметром 0,5−1 см з тонкою шкірочкою та прозорим серозним вмістом жовтуватого кольору. Потім пухирці мутнішають, лопаються, залишаючи після себе яскраво-червону ерозовану поверхню з епідермісом по краях. Симптом Нікольського негативний. Утворення кірочок не характерне. Найбільш типові місця локалізації − зона пупкової ранки, передня стінка живота, груди, спина, сідниці, великі шкірні складки, кінцівки. При поширенні пухирців на слизові оболонки виникає ерозія. Після епітелізації ерозії залишаються пігментні плями що зникають через 10−15 діб або пізніше. Характерною ознакою хвороби є свербіння, більше виражене у період регенерації. Тривають такі зміни 2−3 тижні й проходять без залишкових явищ. Загальний стан дитини відносно задовільний або середнього ступеня тяжкості, можливі субфебрильна температура, пригніченість, повільне збільшення маси тіла.

Злоякісна форма. Більш характерна для ослаблених та недоношених дітей. Особливо тяжкий перебіг пухирчатки спостерігають у дітей з пологовою внутрішньочерепною травмою. Діаметр пухирців збільшується до 2−3 см, симптом Нікольського може бути позитивним. Висипи з’являються поштовхоподібно. Можливі рецидиви після короткочасної їх відсутності. Тривалість захворювання − 3−5 тижнів. Загальний стан тяжкий внаслідок інфекційного токсикозу з фебрильною температурою. Захворювання супроводжується лімфаденопатією, анемією, іноді гепатомегалією. Виявляються зміни в ділянці пупкової ранки і такі ускладнення, як отит, гнійний кон’юнктивіт, пневмонія.

Медикаментозне лікування. При доброякісний формі медикаментозне лікування полягає лише в антибіотикотерапії (оксацилін, цефалоспорини І−ІІ покоління). У тяжких випадках призначають аміноглікозиди, гентаміцин, амікацин, тобраміцин. У будь-якому разі необхідне визначення чутливості до антибактеріальних препаратів та бактеріологічне дослідження вмісту пухирів, а при септичних ускладненнях − бактеріологічне дослідження крові. Імунний статус макроорганізму коригується за допомогою антистафілококового імуноглобуліну людини та нормального імуноглобуліну людини. Інфузійна терапія та парентеральна нутритивна підтримка здійснюється шляхом введення розчинів глюкози, амінокислот, жирових емульсій, за необхідності − свіжозамороженої плазми, розчинів альбуміну. Призначають вітаміни А, С, групи В. Дієта. Не потрібно обмежувати грудне вигодовування. Місцеве лікування. Пухирі проколюють голкою таким чином, щоб вміст не потрапляв на ділянку здорової шкіри. Елементи висипу обробляють 1−2% спиртовими розчинами анілінових барвників, діамантового зеленого, 1% розчином екстракту листя евкаліпту, фукорцином, 5% розчином перманганату калію. При прориванні пустул використовують мазь з мупіроцином. Ефективним методом місцевої терапії є УФО.

 

Як окреме захворювання в дерматології визначають тяжку клінічну форму епідемічної пухирчатки новонароджених – ексфоліативний дерматит Ріттера (синдром обпеченої шкіри).

Ексфоліативний (листоподібний) дерматит новонароджених Ріттера. За своєю суттю це захворювання є тяжкою формою епідемічної пухирчатки новонароджених, що найчастіше зумовлене золотистим стафілококом. Симптоми ексфоліативного (листоподібного) дерматиту новонароджених Ріттера розвиваються в перші тижні життя дитини. Спочатку в ділянці рота з’являється яскрава еритема з набряком запального характеру, потім дуже швидко відбувається поширення процесу на ділянки складок шиї, пупка, геніталій і ануса. На тлі еритеми утворюються великі пухирі з напруженими стінками, вони швидко розкриваються з утворенням мокнучих ерозій. Тяжкість хвороби може бути різною, але протікає вона в три стадії.

Перша (еритематозна) стадія характеризується розлитим почервонінням шкіри, виникненням набряклості і пухирів.

Друга стадія носить назву ексфоліативної. В епідермісі і під ним утворюється ексудат, що призводить до лущення і відшарування ділянок шкіри, тобто спостерігається симптом Нікольського. Друга стадія є дуже тяжким періодом захворювання, оскільки супроводжується утворенням ерозій, схильних до збільшення і злиття між собою. У цей період спостерігається і тяжка загальна симптоматика: висока температура тіла, функціональні розлади з боку шлунково–кишкового тракту.

У третю (регенеративну) стадію поступово зникає почервоніння і набряклість шкіри. Ерозивні поверхні епітелізуються, дитина видужує.

Медикаментозне лікування. При ексфоліативному дерматиті Ріттера проводять антибіотикотерапію оксациліном, цефалоспоринами І−ІІ покоління при стафілококовій етіології процесу. При виявленні стійких штамів стафілокока вводять ванкоміцин, лінезолід, амікацин, тобраміцин. При виявленні інших етіологічно вагомих мікроорганізмів необхідне обстеження на чутливість до антибактеріальних препаратів. Доцільна також імунотерапія препаратами імуноглобуліну, антистафілококового гаммаглобуліну. В тяжких випадках, особливо при септичних ускладненнях, проводить інфузійну терапію препаратами глюкози (5%, 10%), розчином альбуміну (5%) та дезінтоксикаційну терапію. Інколи виникає потреба у введенні препаратів крові, зокрема плазми. Призначається режим кувеза з використанням стерильних пелюшок, постійним контролем температури тіла та регуляції параметрів середовища, в якому перебуває дитина. Гігієнічним доглядом передбачено загальні купання в теплійводі з перманганатом калію (1:10000), відваром череди, ромашки, чистотілу 1−2 рази на добу. Необхідно застосовувати компреси з алюмінієм ацетатом, стерильним ізотонічним розчином з додаванням 0,1% розчину срібла нітрату, 0,5% розчину калію перманганату. Призначають також мазі з бацитрацином, мупіроцином. Ефективним засобом для підсушування серозного вмісту пухирів є присипка з 5% цинком оксиду і тальком. Неуражені ділянки для попередження інфікування треба обробляти 1−2% водними розчинами анілінових барвників. Для прискорення регенерації використовують пом’якшуючі креми з 0,1% розчином вітаміну А, залишки омертвілого епітелію акуратно зрізують стерильними ножицями. Дієта. Немає необхідності в обмеженні годування грудним молоком при захворюванні середньої тяжкості. При виникненні септичного стану можливий перехід на харчування з високим вмістом білка та парентеральне введення поживних речовин.

Псевдофурункульоз (множинні абсцеси у дітей.) Друга назва – псевдофурункульоз Фігнера – гнійно-запальне ураження потових залоз, яке розвивається при проникненні в них стафілококів або інших збудників. На псевдофурункульоз хворіють переважно новонароджені й діти віком до 1 року. Інфекційний процес охоплює не тільки протоки потових залоз, але і їх клубочки.

Захворювання виникає на 2−4-му тижні або на 2−3-му місяці життя. Зона локалізації процесу – шкіра волосистої частини голови, задня поверхня шиї, спина, сідниці, стегна. При огляді виявляється ущільнення (спочатку безболісне) в ділянці потової залози. Його діаметр − 0,5−0,7 см. Поступово вузли збільшуються до розмірів горошини, набувають червоно-синюшного кольору, у центрі з’являється розм’якшення, шкіра стоншується, пальпаторно визначається флюктуація. Вузли розтинають і видаляють із них гній з домішками крові. Хвороба триває 2−3 місяці й закінчується рубцюванням вузлів. Загальні прояви. На початковій стадії загальний стан дитини не порушується. Поступово наростають симптоми інтоксикації, дитина стає млявою, погано смокче, температура тіла підвищується до субфебрильних значень. В ослаблених дітей можуть виникати ускладнення (отит, вторинна флегмона та інші септичні зміни). У такому разі значно порушується загальний стан, температура підвищується до 38°С, збільшуються печінка та селезінка, виникає лімфаденопатія, гіпотрофія.

Лікування. Токсико-септичний стан вимагає регідратаційної терапії, інколи виникає потреба у введенні плазми. Специфічну імунотерапію проводять за допомогою антистафілококових імунних препаратів (гіперімунної плазми та гамма-глобуліну) й стафілококового анатоксину. Призначають також антибіотикотерапію (починаючи з препаратів широкого спектру дії, а при виділеннях із вузлів – відповідно до бактеріологічного обстеження). Грудне вигодовування не потрібно обмежувати. Однак при наростанні симптомів інтоксикації необхідно забезпечити адекватне надходження рідини та поживних речовин. Це забезпечується інфузійною терапією та переходом до змішаного вигодовування. Місцеве лікування. Гігієнічний догляд за дитиною передбачає призначення загальних теплих купань з перманганатом калію (1 : 10000), відваром череди та ромашки або кори дуба протягом 20 хв. Ділянку ураження після розкриття гнійних утворень обробляють розчинами анілінових барвників, накладають на них пов’язки з гіпертонічним розчином натрію хлориду, розчином сірчанокислої магнезії, левомеколем або іншими мазями з антибіотиками. Інколи проводять хірургічне втручання з метою видалення гною. Позитивний результат дає застосування УФО та УВЧ.

Захворювання пупка у новонароджених

Найчастішою причиною гнійно-запальних захворювань стають дефекти догляду та стафілококова інфекція. Збудником хвороби може бути стафілокок, кишкова паличка, протей, клебсіела, синьо-гнійна паличка. Джерелом інфекційного процесу є гострі та хронічні очаги запалення, латентні інфекції у матері, ініційовані пологові шляхи, предмети догляду за новонародженим. Велике значення мають порушення епідемічного режиму обслуговуючим персоналом. Патологічний процес при захворюваннях пупка має локалізовану форму, однак у новонароджених частіше наступає генералізація інфекційного запального процесу.

 

Омфаліт - запалення пупкової ранки. Може бути катаральна, флегмонозна, некротична форми.

Катаральна форма - мокнучий пупок виникає при уповільненій епітелізації пупкової ранки. При цьому вона довго мокне, з'являються грануляції, серозні або серозно-гнійні виділення. Процес загоювання іноді триває кілька тижнів.

Загальний стан дитини не порушений.

У разі флегмонозного і гангренозного омфаліту запальний процес охоплює шкіру та підшкірну жирову клітковину навколопупкової ділянки, а іноді всієї передньої поверхні живота. Можливе гнійне розплавлення (флегмонозний омфаліт) або некроз (гангренозний омфаліт) цих тканин із переходом запального процесу на очеревину, розвитком перитоніту, а подеколи евентрації. Загальний стан дітей різко порушений, вони стають млявими, погано смокчуть груди, зригують, гальмується збільшення маси тіла. Температура тіла підвищується, деколи до фебрильної. У крові лейкоцитоз із зсувом вліво, збільшення ШОЕ. Можливі метастатичні інфекції і генералізація процесу.

Вторинний омфаліт розвивається на тлі неповної пупково-жовткової або сечової нориці. Він зазвичай маніфестує в пізніші терміни і відзначається тривалим перебігом.

Захворювання пупкових судин виникають унаслідок інфікування тромбу всередині пупкової вени (тромбофлебіт пупкової вени) або пупкових артерій (тромбартеріїт пупкових артерій) та при інфекційному ураженні стінок судин (перифлебіт пупкової вени, періартеріїт пупкових артерій). Ураження пупкової вени характеризується набряком передньої черевної стінки вище від пупка, пальпаторно виявляють ущільнення у вигляді тяжа, що йде від пупка до печінки. При ураженні пупкових артерій можна виявити набряки передньої черевної стінки нижче від пупка, пальпаторно — ущільнення у вигляді двох тяжів, що прямують від пупка вниз. Для тромбофлебіту та тромбартеріїту характерна рання маніфестація клінічних ознак (у перші 2 тиж. життя), частіше у вигляді генералізованого септичного процесу. У разі перифлебіту і періартеріїту інфекція може довго зберігатися в дрімотному стані. Несприятливі чинники можуть активізувати її, що спричинює виникнення септичного процесу не лише в неонатальний період, але й протягом перших 6 міс. життя.

Лікування

При катаральній формі омфаліту пупкову ранку обробляють 3 % розчином водню пероксиду 3—4 рази на добу, а потім або 5 % розчином йоду, або 2 % спиртовим розчином метиленового синього, 5% розчином калію перманганату або 70⁰ спиртом, присипають порошком ксероформу.

Флегмонозний і гангренозний омфаліт, абсцеси, що виникають уздовж пупкових судин, потребують хірургічного лікування, призначення антибіотиків, імунотерапії, проведення дезінтоксикації та корекції метаболічних розладів. Застосовують антибіотики широкого спектра дії, аскорбінову кислоту, тіамін, при інтоксикації показане в/в введення глюкози, неогемодезу, альбуміну, для підвищення імуних сил внутрішньо м'язево призначають імуноглобулін.

Медсестринський процес:

1                    етап. Медсестринське обстеження:

Скарги: неспокій дитини, гарячка, відмова від груді, виділення з пупкової раннки, висипання на тілі дитини.

Дані анамнезу: затяжні пологи

Об'єктивні дані: температура тіла 37⁰С- 38⁰С, зригування, мокнуча пупкова ранка, гнійні виділення з пупкової ранки, почервоніння шкіри в ділянці статевих органів,втрата маси тіла, дрібні гнійничкові висипання в природних складках шкіри, на тулубі і кінцівках, на шкірі голови між волоссям.

2                    етап. Проблеми пацієнта:

гіпертермія,зригування, мокнуча пупкова ранка, гнійні виділення з пупкової ранки, почервоніння шкіри в ділянці статевих органів, дрібні гнійничкові висипання.

3                    етап. Визначення мети медсестринського догляду:

-                     підготовка пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень;

-                     догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом;

-                     виконання лікарських призначень;

-                     навчити матір пацієнта маніпуляціям по догляду

4                    етап. Планування обсягу медсестринських втручань:

-                     взяття крові на загальний аналіз; сечі на загальний аналіз;

-                     здійснювати догляд за шкірою, пупковою ранкою;

-                     систематичний контроль за температурою тіла, ЧСС, частотою дихання, АТ;

-                     виконання лікарських призначень.

5                    етап. Оцінка результатів та корекція догляду:

-                     покращання загального стану

-                     відновлення маси тіла

 

Сепсис новонароджених

Бактеріальний сепсис новонародженого - це інфекція, яка характеризується бактеріємією (віремією, грибковою інвазією) і (або) порушенням загального стану, загальними ознаками і клінічним симптомами, що свідчать про ураження принаймні 2 органів (систем).

Неонатальний сепсис – це системне бактеріальне захворювання у дитини перших 28 днів життя, яке супроводжується характерними клінічними симптомами і може бути підтверджено однією або кількома позитивними культурами крові.

Неонатальний сепсис буває РАННІЙ ТА ПІЗНІЙ

•          Під раннім сепсисом мають на увазі клінічну маніфестацію інфекції в перші 72 години життя дитини, але найчастіше у перші 12 годин життя.

Бактеріальна інфекція у новонародженого, яка виникає у цей період, переважно має материнське походження

Пізній сепсис

•          виявляється після 72 год життя,

•          може траплятися у межах 3 місяців життя (89 днів) дитини

є переважно нозокоміальним (госпітальним) захворюванням, хоча у випадку інфекції, викликаної стрептококами групи В  сепсис може бути внутрішньоутробним.

Класифікація

1. В залежності від вхідних воріт:пупковий, шкірний, легеневий, кишковий, змішаний

2.  За перебігом:блискавичний, гострий, підгострий, хронічний, рецидивуючий

3.  За характером збудника:стафілококовий, стрептококовий, протейний, колісепсис

4.  За ступенем тяжкості:легка, середня, тяжка

5.  За клінічними проявами:септицемія, септикопіємія, гранульоматозна форма

Етіологія

•          Найбільш частими збудниками раннього сепсису є Streptococcus agalactiae (стрептококк групи В), кишкова паличка (E.сoli), ентерококи, лістерії.

•          Стрептококи інших видів, інші грам-негативні бактерії та анаероби досить рідко викликають неонатальний сепсис.

•          З грам-позитивних бактерій найбільш частими є золотистий і епідермальний стафілококи, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes. 

•          Найбільш частим збудником пізнього сепсису у більшості розвинутих країн світу є коагулазонегативний стафілокок (метициллін-резистентний, його частота може досягати 50%), Streptococcus pneumoniae, Neisseria meningitidis, а також, дуже рідко – Haemophilus  influenzae типу b.

Епідеміологія

–      Загальна частота сепсису у новонароджених в різних країнах світу від 1 до 3,5 на 1000 народжених живими серед доношених дітей

–      1 на 250 народжених живими серед  передчасно народжених немовлят .

•       Летальність серед новонароджених з раннім сепсисом складає до 20-40 %,

•       У  10-30 % з тих, які перенесли сепсис спостерігаються віддалені наслідки, особливо після менінгіту.

•       З розвитком пізнього сепсису у глибоконедоношених новонароджених пов’язують достовірне збільшення частоти ускладнень, смертності і тривалості госпіталізації.

•       Летальність при пізньому сепсисі складає до 20% і може бути вищою, коли інфекційний процес викликаний грам-негативними мікроорганізмами.

•       В Україні протягом останніх років інфекції перинатального періоду, вроджені пневмонії, сепсис займають 3-4 місце в структурі захворюваності та смертності новонароджених, із тенденцією до зростання.

•       Серед причин летальності питома вага інфекцій становить 23-25%, інфекцій перинатального періоду та сепсису в новонароджених у відділенні інтенсивної терапії – приблизно 40-60%.

•       В Україні протягом останніх років інфекції перинатального періоду, вроджені пневмонії, сепсис займають 3-4 місце в структурі захворюваності та смертності новонароджених, із тенденцією до зростання.

•       Серед причин летальності питома вага інфекцій становить 23-25%, інфекцій перинатального періоду та сепсису в новонароджених у відділенні інтенсивної терапії – приблизно 40-60%.

•       Шляхи передачі інфекції від матері до плоду

1.  Під час вагітності:

Трансплацентарний

Через навколоплідні води

2.  Під час пологів:

Контакт з інфікованими виділеннями, кров’ю, калом

3.  Після пологів:

Годування грудним молоком

Порушення правил догляду за дитиною

Через руки медичного персоналу/матері або інструменти

•       Інфікування вагітної в ранніх термінах вагітності може стати причиною загибелі плоду (викидень), розвитку ембріопатії, фетопатії або викликати затримку внутрішньоутробного розвитку.

•       На пізніх термінах вагітності (після 5 місяців) інфекції можуть стати причиною передчасних пологів, захворювання та смерті плоду.

Чинники ризику раннього сепсису

•          Передчасні пологи в терміні менше 35 тижнів гестації

•          Позитивні результати скринінгу на СГВ у терміні гестації  35-37 тижнів [A].

•          СГВ бактеріурія у будь-якому терміні гестації

•          Тривалість розриву плідних оболонок понад 18 годин чи більше перед пологами

•          Хоріонамніоніт 

•          Температура матері в пологах вище 38ºC

•          СГВ захворювання у попередньої дитини

•          Неадекватна  антибіотикопрофілактика під час пологів (менше ніж 4 години до народження дитини) і введення цефалоспоринів

•          Порушення серцевого ритму плода (тахікардія) (більше 1 години) [В]

•          Забруднення навколоплідних вод меконієм [В]

За наявності в анамнезі матері будь-якого із зазначених чинників ризику необхідно  уважно спостерігати за станом новонародженого протягом перших 48 годин його життя (щонайменше 2 рази в день).

Для раннього сепсису новонароджених характерний гострий або блискавичний клінічний перебіг з розвитком пневмонії та поліорганним ураженням.

Чинники ризику пізнього сепсису

•          Передчасні пологи у терміні гестації < 35 тижнів

•          Відсутність контакту «шкіра до шкіри» з матір’ю та спільного перебування з матір’ю

•          Інвазивні процедури

•          Використання  антибіотиків резерву для лікування  новонародженого

•          Гіпотермія

•          Перинатальна асфіксія, проведення реанімаційних заходів

•          Штучне вигодовування

•          Парентеральне харчування

•          Тривала госпіталізація

•          Відсутність одноразового витратного матеріалу

•          Перевантаження відділення (надмірна кількість новонароджених у відділенні)

•          Недостатнє забезпечення персоналом, апаратурою

•          Недотримання правил миття рук персоналом

Клінічні симптоми

Неспецифічні клінічні ознаки сепсису:

•          порушення загального  стану дитини без очевидних причин (дитина виглядає хворою!)

•          порушення терморегуляції: гіпертермія (> 38º C) чи гіпотермія (< 35,5° C), температурна нестабільність;

•          дихальні розлади: тахіпное, диспное, апное, стогін на видиху та інші симптоми;

•          порушення гемодинаміки: тахікардія, брадикардія, симптом «білої плями» понад 3 сек, сірий колір шкіри, артеріальна гіпотензія;

•          неврологічні симптоми: порушення свідомості, пригнічення, м’язева гіпотонія, судоми;

•          порушення з боку травної системи: відмова від їжі або не засвоєння їжі, зригування, блювота, здуття живота, діарея, гепатоспленомегалія;

•          шкіра і м’які тканини: блідість, жовтяниця, геморагічні висипання і (або) екзантема, пастозність, склерема.

Пізній сепсис характеризується переважно підгострим перебігом, формуванням вогнищ інфекції, відносно частим розвитком менінгіту, остеомієліту.

Період передвісників - затримка збільшення маси тіла, пізнє відпадання пупкового залишку, широка пупкова ранка,

Початковий період - погіршення загального стану, блідість, піодермія, зригування, нестійкі рідкі випорожнення, гіпотермія, субфебрилітет, зменшення маси тіла, посилення жовтяниці, омфаліт,

Період розгорнутой картини - підвищується температура тіла, але гарячка може бути короткотривалою. Характерні неспокій, млявість, адинамія. Дитина стогне. Може бути втрата свідомості, загострені риси амімічного обличчя. Постійні зригування, блювання, втрата маси тіла, розвиток дистрофії. Колір шкіри сіро - блідий з жовтяничним відтінком, геморагії, іноді піодермія. Знижений тургор шкіри, часто розвивається пневмонія, що проявляється задишкою, зміною перкуторних даних, хрипами. Постійно спостерігаються порушення гемодинаміки, живіт здутий, збільшуються печінка та селезінка, розвивається ДВЗ - синдром.

На фоні таких клінічних ознак можуть формуватися піємічні вогнища з відповідною клінічною картиною.

Клінічним проявом порушень життєво важливих функцій організму є септичний шоці синдроми поліорганної недостатності. Ознаками розвитку шоку слід вважати раптовий швидкий розвиток гіпотензії, тахі- або брадикардію, задишку, ціаноз, олігурію.

Основні синдроми:

1.  Синдром ураження ЦНС

2.   Синдром порушення центральної гемодинаміки

3.  Синдром порушення периферичного кровообігу

4.  ДВЗ - синдром

5.  Синдром гострої ниркової недостатності

6.  Синдром дихальної недостатності

Клінічна підозра сепсису

•          у будь-якої дитини з ознаками порушень функцій кількох органів або систем, особливо, якщо сепсис не можна виключити або інший діагноз не є певним;

•          якщо клінічні ознаки захворювання виникають в перші 3 дні життя дитини, слід звертати увагу на чинники ризику у матері. Якщо в анамнезі матері є такі дані на додаток до наявних симптомів у новонародженого, потрібно підозрювати розвиток неонатального сепсису;

•          якщо клінічні симптоми захворювання вперше з’являються після 3 дня життя дитини, наявність інфекційних чинників ризику в анамнезі матері не допомагає диференціювати сепсис від інших проблем.

•          У  випадку відсутності достовірної інформації про особливості перебігу вагітності, пологів і постнатального періоду, слід провести стандартні обстеження

•          -наявність в анамнезі 1-го або більше чинників ризику і будь-якого клінічного симптому, характерного для сепсису - є показанням до проведення невідкладного обстеження

•          Жодний з існуючих лабораторних тестів чи їх комбінація не може достатньо надійно підтвердити наявність або відсутність сепсису у новонародженої дитини (максимально можлива прогностична цінність позитивних результатів не перевищує 40%), тому дане захворювання необхідно діагностувати комплексно, лише з урахуванням клінічних даних і результатів лабораторного та інструментального досліджень.

Бактеріологічне дослідження крові та чутливість м/о до антибіотиків

•          у стерильну пробірку набирають не менше 1,0 мл. ( згідно з Наказом №234).

Дослідження має діагностичне значення, якщо проводиться до призначення антибіотиків; на достовірність результату бактеріологічного обстеження новонародженого впливає також призначення антибіотиків матері під час пологів.

•          У разі використання катетерів у центральних або периферичних венах необхідно проводити мінімум 2 посіви крові (одночасних) – з катетера і безпосередньо з периферичної судини за допомогою пункції.

•          Позитивний результат лише однієї з культур в такому випадку може трактуватись як контамінаційний.

•          Динаміка бактеріологічного дослідження крові: у разі відсутності позитивної динаміки після 48-72 годин або при погіршенні стану дитини проводять повторне бактеріологічне дослідження.

Посіви матеріалу зі слизових оболонок, шкіри, шлункового вмісту не дозволяють диференціювати інфекцію від колонізації [В] тому рутинно не проводяться

Загальний аналіз крові

•          У разі підозри на інфекцію у дитини аналіз призначають двічі, з інтервалом в 12-24 години.

•          Результати мають найбільшу діагностичну цінність після 8 год життя.

•          Підрахунок загальної кількості лейкоцитів приносить найменше користі в діагностиці неонатальних інфекцій і в даний час вважається неінформативним. [A].

Зміни у ЗАК, які свідчать про можливу інфекцію:

–        Кількість лейкоцитів <4 чи >31 х 10⁹/л в перші 3-4 доби життя дитини або > 20 х 10^9/л з 4 доби

–        Абсолютна кількість незрілих нейтрофілів (АКНН) > 1,5 х 10⁹ в мм3 є підозрілою, а  > 2,0х10⁹/л може бути свідченням септичного процесу.

–        Після 4 дня АКНН > 1,0х10^9/л може мати діагностичне значення щодо сепсису (залежно від гестаційного віку і тривалості життя дитини).

–        Абсолютна кількість нейтрофілів (АКН) менше 1 750 в мм3 найбільш специфічний показник

–        Кількість тромбоцитів менше <150 000 чи з тенденцією до зниження. Зниження кількості тромбоцитів є пізньою ознакою, що з`являється наступного дня після появи клінічних симптомів сепсису.

–        Співвідношення між кількістю незрілих нейтрофілів і загальною кількістю нейтрофілів (І:Т) > 0,2-0,3 може бути додатковою прогностичною ознакою септичного процесу (найбільш чутливий показник).

–        У капілярній крові зазвичай визначають вищі показники, ніж у венозній.

В першу добу життя такі значення лейкоцитозу можуть викликати занепокоєння: (12 годин життя):

•          нейтропенія 

•          <7200 у доношених чи недоношених новонароджених  >1500 грамів,

•           <2200 у передчасно народжених  <1500 грамів.

•          I: T співвідношення > 0.16-0.20 (для доношених та недоношених водночас).

•          Незрілі нейтрофіли >1400 (для доношених та недоношених водночас).

•          Більшість обстежень має проводитися протягом перших 24 годин життя.

протягом перших 5 днів життя

•          У недоношених новонароджених з терміном гестації менше 32 тижнів,

•          Співвідношення показників незрілих форм нейтрофілів до загальної кількості нейтрофілів (І:Т) <0.2 має зв'язок з інфекцією у 96%.

•          набагато менш чутливі параметри

•          Підвищення кількості нейтрофілів у доношених новонароджених >14.400 та у недоношених >12.600,

•          а також лейкоцитоз >31.000 у доношених та >21.000 у передчасно народжених немовлят

Збільшення абсолютної кількості нейтрофілів:

Зменшення абсолютної кількості нейтрофілів

С- реактивний білок

•          може бути специфічним пізнім маркером інфекції.

•          У дитини без клінічних симптомів аналіз крові на СРБ відразу після народження неінформативний (визначають через 12- год і в динаміці, через 24 год).

•          Кількісне визначення С-реактивного білка (СРБ) в сироватці крові.

•          У разі підозри на інфекцію у дитини СРБ визначається з інтервалом 24 години

–               Підвищеним слід уважати показник >10 мг/л,

Люмбальна пункція з наступним проведенням загального аналізу і мікробіологічним дослідженням ліквору (мікроскопія, бактеріоскопія, фарбування за Грамом)

Додаткові обстеження (за наявності відповідних показань)

•          Рентгенограма органів грудної клітки (при наявності дихальних розладів. Див. Наказ №484)

•          Загальний аналіз сечі – всім новонародженим з підозрою на сепсис. Бактеріологічне дослідження сечі (інформативне при пізньому сепсисі) – проводиться при наявності лабораторних і мікроскопічних змін в сечі.

•          Визначення кислотно-лужного стану, електролітів (натрій, калій, кальцій) крові, газового складу крові, якщо дитині проводиться ШВЛ щоденно;

•          Глюкоза крові: у новонароджених з сепсисом може виявлятись гіперглікемія.

•          Біохімічні дослідження: білірубін крові, АСТ, АЛТ, креатинін і сечовина  при олігоанурії (діурез менше 1 мл/кг/год).

•          Нейросонографія

•          УЗД органів черевної порожнини

Клінічні  критерії органної недостатності при сепсисі

•          Дихальна недостатність – тахі-або брадіпноє, ціаноз, показання до респіраторної підтримки – СРАР або ШВЛ

•          Серцево-судинна недостатність – тахі- або брадікардія, порушення ритму, гіпотензія, збільшення печінки, показання до гемодинамічної підтримки

•          Ниркова недостатність – олігурія, анурія, набряки

•          Недостатність системи гемостазу – схильність до спонтанної кровотечі, кровотеча з місць ін”єкцій, тромбози

•          Недостатність органів травного каналу – зригування, блювота, незасвоєння ентерального харчування, парез кишечника, кишково-шлункова кровотеча, кров в випорожненнях, перфорація органів травного каналу

•          Порушення нервової системи – пригнічення рефлексів або збудження, судоми, кома

•          Недостатність залоз внутрішньої секреції – втрата маси тіла, ознаки недостатності наднирників, набряки

Лікування

Основні принципи:

1.   Організація раціонального режиму, догляду і харчування - госпіталізація у спеціалізовані відділення, моніторинг життєво важливих функцій, режим харчування залежно від важкості стану, парентеральне харчування, корекція дисбактеріозу.

2.  Адекватна оксигенація.

3.   Інфузійна терапія, яка передбачає корекцію гемодинамічних і метаболічних розладів, підтримання адекватного АТ, дезінтоксикацію, відновлення реологічних властивостей крові - призначають колоїди і кристалоїди, терапію свіжозамороженою плазмою, пресорні аміни (допамін, добутамін), кількість рідини та швидкість введення визначаються станом дитини, добовою потребою, поточними витратами.

4.  Антибактеріальна терапія - основні принципи: ранній початок, тривале застосування препаратів в оптимальних дозах з урахуванням чутливості збудника. Препарати вибору: амікацин, цефалоспорини, нітроміцин, аміноглікозиди, дифлукан, нізорал, метронідазол.

5.  Імунокоригувальна терапія - специфічні імуноглобуліни, гіперімунна плазма, бактеріофаги.

6.  Посиндромна і симптоматична терапія.

7.  Детоксикація - замінне переливання крові, гемосорбція.

8.  Санація первинного і метастатичних гнійних вогнищ.

Після виписки зі стаціонару дитина протягом 3 років перебуває під наглядом педіатра, невропатолога, у разі потреби - інших спеціалістів.

У разі клінічної підозри на сепсис

•          Якщо вік дитини £ 72 год і в анамнезі матері є інфекційні чинники ризику, слід призначати антибіотики, а також лікувати інші розлади (наприклад, дихальні або розлади травлення, тощо).

•          Якщо вік дитини > 72 год і в анамнезі матері відсутні інфекційні чинники ризику або клінічні симптоми вперше з’явились після 3 днів життя (незважаючи на особливості даних анамнезу матері) слід:

–        У випадку наявності у дитини ³ 2 ознак із зазначених у категорії А, АБО ³ 3 ознак з категорії Б, слід призначати антибіотики, а також лікувати інші розлади, які вимагають додаткових втручань.

–        У випадку наявності у дитини  1 з ознак категорії А і 1  категорії Б АБО 2 ознак категорії Б, не призначати антибіотики, але лікувати порушення, які вимагають додаткових втручань.

Спостерігати за появою додаткових ознак сепсису, оцінюючи стан дитини що 2 години протягом 12 годин

–        Якщо з’являються додаткові ознаки сепсису у будь-який момент протягом періоду спостереження, призначати антибіотики

–        Якщо додаткових ознак сепсису протягом періоду спостереження не виявлено, однак початкові симптоми не зникли – спостерігати ще 12 год

–        Якщо початкові клінічні ознаки можливого інфекційного процесу зникли або характеризуються позитивною динамікою, оцінювати стан дитини кожні 4 год протягом додаткових 24 год.

Якщо позитивна динаміка зберігається, немає проблем з вигодовуванням і відсутні інші причини для госпіталізації, виписувати новонародженого додому.

Показання до антибактеріальної терапії: клінічна підозра на наявність інфекції чи її явні ознаки є показанням до обстеження і негайного початку лікування

•          Загальні принципи антибактеріальної терапії

•          Обов`язково призначити 2 антибактеріальних препарати довенно, що дозволяє забезпечити достатньо широкий спектр дії на Грам + і Грам - флору, а також протистояти селекції антибіотико-резистентних штамів.

•          АБ препарати мають бути бактерицидними.

•          Використання комбінованої антибактеріальної терапії необхідно проводити з урахуванням сумісності препаратів.

•          Не використовувати антибіотики резерву на етапі пологового стаціонару, за винятком випадків підозри на внутрішньолікарняну інфекцію, прогресивного погіршення стану новонародженого й ізольованої чутливості бактеріальної флори до цих антибіотиків.

•          Важливо враховувати місцеві епідеміологічні/мікробіологічні дані.

•          У випадку призначення антибактеріальної  терапії раннього  сепсису, показано застосування напівсинтетичних пеніцилінів (ампіцилін), в поєднанні з аміноглікозидами (гентаміцин). Використання чітких доз і кратності введення гентаміцину  достовірно знижує ризик можливих токсичних ускладнень.

Антибіотикотерапія пізнього сепсису у новонароджених має бути ефективною щодо таких збудників, як Klebsiella, Pseudomonas, стафілококи.

Тактика ведення новонароджених з раннім сепсисом

•          Оцінювати стан новонародженого кожні 3 години та робити відповідні позначення у карті інтенсивного спостереження за дитиною.

•           Якщо стан дитини не покращується після 72 годин застосування антибіотиків:

•          У випадку позитивного результату крові – (в залежності від результатів бак. посіву), змінити антибіотики згідно з результатами посіву і чутливості;

•          Якщо неможливо взяти кров на посів або ідентифікувати збудника – змінити ампцилін на цефотаксим + аміноглікозид протягом 7 днів до появи симптомів покращення

•          Після стабілізації стану дитини і появи ознак поліпшення на фоні лікування доцільно розпочати ентеральне годування.

•          Після припинення антибактеріальної терапії спостерігати за дитиною в умовах стаціонару протягом мінімум 24 годин.

•          Якщо симптоми інфекції з`являються знов:

•          Провести повторно обстеження (ЗАК, СРБ, бак. посів та інш.)

•          Призначити антибіотики, ефективні щодо збудників пізнього сепсису з урахуванням результатів бактеріологічного дослідження крові

Оцінка ефективності антибіотиків при пізньому сепсісі

•          Оцінка стану дитини через 48 годин від початку антибіотикотерапії.

•          При покращенні - лікування протягом 10-14 днів. Оптимізація антибактеріальної терапії - при отриманні бак.досліджень.

Імунозамісна терапія

•          На сьогоднішній день не виявлено достатньо даних в підтримку традиційного використання препаратів внутрішньовенного імуноглобуліну для профілактики смертності у дітей з підозрою на неонатальну інфекцію або з виявленою пізніше інфекцією. Потенційний ризик використання імуноглобулінів перевищує їх потенційну користь.

Профілактика і лікування кандидозу новонароджених

•          Кандидоз: інфекційно-запальні захворювання, які викликаються умовно- патогеними  збудниниками - дріождеподібними грибами роду Candida

•          найбільш часте ускладнення АБ терапії (частіше нераціональної)

•          фактори ризику развитку кандидозу

–        антенатальне лікування матері цефалоспоринами,

–        кандидоз органів сечовидільної системи матері,

–        цукровий діабет,

–        глибока недоношенність,

–        реанімація в пологовій залі,

–        ШВЛ більше 5 діб,

–        катетеризація центральних судин більше 7 днів,

–        парентеральне харчування,

–        порожнинні оперативні  втручання,

–        повторні курси антибактеріальної терапії,

–        кортикостероїдами гормонтерапія).

Профілактика кандидозу показана у разі:

•          комбінованому застосуванні антибактеріальної терапії (довше 10 днів)

•          парентеральному харчуванні більше 7 днів

•          проведенні ШВЛ більше 7 днів

•          катетеризації центральних судин більше 7 днів

•          хірургічних втручаннях

•          маса при народженні менше 1500 грамів

–      флуконазол 8-12 мг/кг перорально або в/в крапельно 1 раз/добу, протягом 7-14 днів. При неефективності терапії флуконазолом протягом 7-10 днів, і захворюваннях, викликаних резистентними до флуконазолу штамами грибів показано  призначення амфотерицину В.

–      Режим дозування у глибоконедоношених дітей -  3-6 мг/кг 2 рази на тиждень протягом 6 тижнів.

Важливою умовою вдосконалення інтенсивної допомоги новонародженим є інфекційний контроль.

Медсестринський процес:

1   етап.Медсестринське обстеження:

Скарги: озноб, гарячка, відмова від груді, блювання, жовтяниця. Дані анамнезу захворювання: пізнє відпадання пупкового залишку:

Об'єктивні дані: температура тіла до 38⁰С, зригування, широка пупкова ранка, втрата маси тіла, гепатоспленомегалія, піодермія, геморагічні висипання.

2   етап. Проблеми пацієна:

гіпертермія,блювання,втрата маси тіла,піодермія, нестійкі рідкі випорожнення.

3   етап. Визначення мети медсестринського догляду:

-          підготовка пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень;

-          догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом;

-          виконання лікарських призначень;

-          навчити матір пацієнта маніпуляціям по догляду.

4   етап. Планування обсягу медсестринських втручань:

-          взяття крові на стерильність, на загальний аналіз; сечі на загальний аналіз;

-          годувати дитину через зонд ( з визначенням ДКІ та РКІ);

-          здійснювати догляд за шкірою, пупковою ранкою;

-          систематичний контроль за температурою тіла, ЧСС, частотою дихання, АТ;

-          виконання лікарських призначень: антибіотикотерапія в/в та в/м, дезінтоксикаційна терапія в/в крапельно, імунокоригувальна терапія, симптоматична терапія.

5   етап. Оцінка результатів та корекція догляду:

-          зникнення інтоксикації, покращання загального стану;

-          відновлення маси тіла;

-          корекція медестринських втручань можлива при різних ускладненнях: треба пам'ятати про септичний шок ( ознаками розвитку шоку слід вважати раптовий швидкий розвиток гіпотензії, тахі- або брадикардію, задишку, ціаноз, олігурію).