Група 4А сс Викладач Кіон О. І. Предмет Медсестринство в педіатрії Дата 18.12.2020 Тема Кір. Краснуха.

 

Лекція №8

Група 4А сс

Викладач	Кіон О. І.
Предмет	Медсестринство в педіатрії
Дата	18.12.2020
Тема	Кір. Краснуха.

1. Написати опорний конспект в лекційний зошит.

2. Термін виконання: наступний день після заняття за розкладом.

План лекції:

1.        Кір. Визначення, етіологія, епідеміологія.

2.        Краснуха. Визначення, етіологія, епідеміологія.

3.        Медсестринський процес при цій патології. Участь медичної сестри в діагностиці.

4.        Диференціальна діагностика.

5.        Заходи в осередку інфекції. Активна імунізація.

6.        Медсестринське обстеження, виявлення дійсних проблем пацієнта, встановлення медсестринських діагнозів, планування медсестринських втручань.

7.        Ускладнення, пов’язані з дією вірусу та зумовлені вторинною інфекцією.

8.        Реалізація плану медсестринських втручань під час обстеження, спостереження та догляду за пацієнтом. Виконання лікарських призначень. Оцінювання результатів виконання плану медсестринських втручань та їх корекція.

9.        Специфічна і неспецифічна профілактика. Заходи в осередку інфекції.

10.    Чинні накази МОЗ України.

 

Кір — гостре інфекційне захворювання, яке характеризується загальною інтоксикацією, запаленням верхніх дихальних шляхів, слизової оболонки ротової порожнини, зіва, очей та макуло-папульозним висипом.

Етіологія. Rubeola virus, який належить до роду Moreilivirus, сімейства Coronaviridae. Віріон сферичної форми діаметром 120—500 нм має ліпі- довмісну оболонку і містить односпіральну РНК. Вірус кору майже не стійкий у навколишньому середовищі: швидко інактивується (через 30 хв) за температури 56 °С в кислому середовищі (рН 2,0—4,0) під впливом розсіяного світла, під прямими сонячними променями, у вологому повітрі, внаслідок дії дезінфектантів. За температури повітря 12—15 °С у краплях носоглоткового слизу зберігається протягом декількох днів. Низьку температуру переносить добре, кров хворого, заморожена при — 72 °С, зберігає свою заразність протягом 14 днів. Особливістю збудника кору є його здатність до пожитгєвої персистенції в організмі, який переніс кір, і здатність спричиняти інфекційний процес особливої форми — повільну інфекцію (підгострий склерозивний паненцефаліт).

Епідеміологія. Єдиним джерелом інфекції є хвора людина в останні дні інкубаційного періоду, протягом катарального періоду та 4 днів періоду висипання. У навколишнє середовище вірус потрапляє з дрібними крапельками слизу під час кашлю, чхання та розмови. При цьому леткий вірус кору зі струменем повітря поширюється на значну відстань. Сприйнятливість до вірусу кору майже тотальна. Діти перших 3 міс життя мають природжений імунітет (трансплацентарний) від матерів, які перенесли кір у минулому. Спостерігаються випадки природженого кору, коли мати хворіє на кір під час вагітності. Після захворювання формується стійкий імунітет.

Клініка. Інкубаційний період складає 9 днів і може тривати до 17 днів. У дітей, що отримували з метою профілактики кору імуноглобулін, інкубаційний період подовжується до 21 дня. У клінічній картині кору вирізняють 3 періоди: катаральний (продромальний), висипання та пігментації.

Катаральний період (триває 3-4 доби)

1. Інтоксикаційний синдром з підвищенням температури, млявістю, адінамією, зниженням апетиту, головним болем. Температура знижується на 3-4 день захворювання;

2. Катаральні явища з боку слизових оболонок ротоглотки (фарингіт з кашлем), носоглотки (риніт), очей (кон’юнктивіт) зі значним секреторним компонентом: рясний нежить, сухий, нав’язливий кашель, хриплий голос, виражений кон’юнктивіт з блефаритом спочатку серозного, а згодом гнійного характеру.

3. Патогномонічні симптоми кору – плями Бельского-Філатова-Копліка та корова енантема.

Плями Бельского-Філатова-Копліка – поява на слизовій оболонці губ, щік та ясен сірувато-білих дрібних крапок, які оточені червоною облямівкою. Слизова оболонка гіперемійована та тьмяна. Цей симптом з’являється за 1-2 дні до появи висипу і надає змоги ще в катаральному періоді діагностувати кір.

Корова енантема – дрібні рожево-червоні плями на м’якому піднебінні.

Період висипання

1. Висип на шкірі, який з’являється на фоні повторного підвищення температури тіла. Висип носить плямисто-папульозний характер (плями, які здіймаються над шкірою) та характеризується етапністю: у першу добу з’являється на шкірі обличчя та шиї, у другу добу – на тулубі і верхній частині рук, а на третю – вкриває повністю руки та ноги. Висип рівномірно вкриває шкіру, розташовується на незміненій шкірі, має тенденцію до зливання та периферійного росту.

2. Інтоксикаційний синдром.

3. Катаральні явища з боку слизових оболонок, які можуть приймати гнійний характер і поширюватися на нижні дихальні шляхи.

Період пігментації висипу

1. Пігментація висипу – висип втрачає яскравість, темнішає, бурішає поетапно, як і з’являвся (зверху до низу впродовж 2-3 діб).

2. Дрібнопластинчате лущення.

3. Поступова нормалізація температури тіла, загального стану дитини та зникнення катаральних явищ.

Критерії ступеню тяжкості:

1. Вираженність симптомів інтоксикації (підвищення температури, наявність блювання, зміни загального стану);

2. кількість та вираженність висипу, наявність геморагічних елементів;

3. вираженність катаральних явищ з боку слизових оболонок ротоглотки, дихальних шляхів та очей;

4. наявність ускладнень.

Ускладнення кору:

1. З боку дихальної системи – круп, бронхіт, пневмонія.

2. З боку ЛОР-органів – отит, синусіт.

3. З боку шлунково-кишкового тракту – стоматит, гастрит, ентерит, коліт.

4. З боку нервової системи – енцефаліт, менінгоенцефаліт, полінейропатія.

Критерії діагностики мітигованої форми кору:

1. Незначний інтоксикаційний синдром, маловиражені або взагалі відсутні

катаральні явища.

2. Блідий, дрібний, поодинокий висип на шкірі, часто без етапністі.

3. Відсутність патогномонічних симптомів кору (плями Бельского-ФілатоваКопліка та корова енантема).

4. Вказівка на отримання дитиною в інкубаціному періоді з профілактичною

метою імуноглобуліну.

Особливості кору у дітей першого року життя:

1. У дітей перших 3 міс життя є вроджений імунітет, який дитина отримала від матері що перехворіла на кір або була щеплена. При відсутності такого дитина сприйнятлива до кору з перших днів життя.

2. У віці 6-10 міс діти стають сприйнятливими до кору у результаті зниження материнського імунітету та можуть захворіти як на мітиговану так і типову форму кору.

3. Тяжкість перебігу кору у дітей першого року життя визначається не клінічними проявами, а приєднанням бактеріальним ускладнень.

До атипового кору належать випадки хвороби, за яких основні симптоми захворювання стерті або деякі з них повністю відсутні. Так, може бути відсутнім катаральний період, порушена тривалість періодів кору, скорочення періоду висипання з порушенням етапності висипання. Стерта або дуже легка форма кору називається мітигованою і спостерігається в дітей, що отримували на початку інкубаційного періоду імуноглобулін. Перебіг мітигованого кору супроводжується нормальною або дещо підвищеною температурою тіла, нерідко відсутні плями Філатова—Копліка. Висип блідий, дрібний, нерясний (інколи лише декілька елементів), етапність висипання порушується. Катаральні явища виражені дуже слабко або повністю відсутні. Ускладнень не спостерігається. Стерта форма кору нерідко спостерігається в дітей 1 -го півріччя життя у зв'язку з тим, що захворювання в них розвивається на тлі пасивного імунітету, отриманого від матерів. До атипових форм належать також випадки кору з агравійованими симптомами (гіпертоксичні, геморагічні, злоякісні). Зустрічаються вони надзвичайно рідко. Перебіг кору в щеплених живою коровою вакциною, в крові яких не утворились антитіла, типовий і зберігає всі властивості і клінічні прояви.

Діагностика кору за типової екзантеми та відповідних епідеміологічних даних не складна. Серед ранніх клінічних ознак вирішальне значення мають плями Бельського—Філатова— Копліка. Лабораторна діагностика включає вірусологічні дослідження (виділення в перші дні вірусу з носогорлового змиву, секрету, кон'юнктиви на культурі тканини або методом імунофлюоресценції) та серологічні методи (реакція нейтралізації, РЗК, РГГА, РНГА, ІФА з коровим антигеном у динаміці хвороби), які дають змогу виявити наростання титру протикорових антитіл у динаміці хвороби. В аналізі крові за неускладненого кору виявляють лейкопенію, лімфоцитоз, зниження кількості еозинофілів, моноцитів, ШОЕ помірно прискорюється.

Лікування проводять переважно в домашніх умовах. Госпіталізації підлягають лише хворі 1-го року життя, з тяжкими формами кору, ускладненнями і за епідемічними показаннями (дитячі заклади закритого типу). Неускладнений кір з легким і середньотяжким перебігом не потребує спеціального медикаментозного лікування. Хворого ізолюють в окрему, добре провітрювану кімнату. Необхідно дотримуватись постільного режиму протягом 7—10 днів. Хворому дають багато пити (чай, соки, компоти, киселі), повноцінну їжу, механічно і хімічно щадну, вітамінізовану. Важливого значення надають догляду за шкірою і слизовими оболонками. Рекомендується промивати очі теплою водою або 2% розчином гідрокарбонату натрію. Сухі губи змащують жиром. Ніс прочищають ватним тампоном, змоченим вазеліновою олією. Рот полощуть перевареною водою. За гнійного кон'юнктивіту місцеве застосовують 20% розчин сульфацил-натрію та ретинол. За наявності нежиті в ніс закапують розчини протарголу, нафтизину або галазоліну. За наявності кашлю показані мікстури від кашлю, бромгексин, лібексин. Широко призначають аскорбінову кислоту (300—500 мг/добу), ретинол (10 мг/добу), антигістамінні препарати. Антибіотики використовують у разі тяжкого перебігу кору, виникнення ускладнень в осіб, які часто хворіють (особливо на пневмонію), за наявності супутніх захворювань у дітей раннього віку (до 3 років). У цьому випадку антибактеріальну терапію починають з антибіотиків широкого спектра дії. Ослабленим хворим та в разі тяжких форм кору доцільно вводити специфічний імуноглобулін (3—6 мл) у перші дні лікування.

Профілактика. Хворого на кір ізолюють терміном на 4 дні з моменту висипу, а в складних випадках — на 10 днів. Особи, які не хворіли на кір, і не щеплені діти за одноразового контакту перші 7 днів можуть відвідувати дитячі заклади, а потім підлягають карантину до 17-го дня, а ті, хто отримав імуноглобулін, — до 21-го дня контакту. В осередку інфекції щодня проводять профілактичний огляд і термометрію. Усіх виявлених хворих терміново ізолюють. Специфічну профілактику кору здійснюють за допомогою нормального людського імуноглобуліну (пасивна профілактика) і живої вакцини з штаму Л-16 (активна профілактика). Імуноглобулін вводять контактним дітям віком від 3 до 12 міс в дозі 3 мл, а також тим, хто не був раніше щеплений у зв'язку з протипоказаннями. Оптимальний термін уведення імуноглобуліну для профілактики захворювання — не пізніше 4—6-го дня контакту з хворим. Уведення імуноглобуліну пізніше цього терміну забезпечує профілактику захворювання лише в 10—15% контактних. 85% дітей хворіють, але на мітигований кір (перебіг легкий без ускладнень). За відсутності протипоказань контактним дітям, які не були щеплені, терміново можна увести вакцину. Планову вакцинацію проводять у віці 12 міс одноразово. Під шкіру вводять 1 дозу вакцини (0,5 мл).

Сестринський процес при кору.

Своєчасно виявляти справжні, потенційні проблеми і порушені життєво важливі потреби пацієнта і членів його сім'ї.

Можливі проблеми пацієнта:

• порушення харчування з-за зниження апетиту;

• порушення сну;

• сухий, грубий, нав'язливий кашель;

• зниження інтересу, пізнавальної активності;

• дефіцит рідини в організмі;

• зниження рухової активності;

• порушення фізіологічних відправлень (рідкий стілець);

• психоемоційна нестійкість;

• занепокоєння з приводу зовнішнього вигляду через одутлості особи і появи екзантеми;

• нездатність дитини самостійно впоратися з труднощами, що виникли внаслідок захворювання, дефіцит самодогляду;

• дефіцит спілкування з однолітками;

• страх перед госпіталізацією, маніпуляціями тощо

Можливі проблеми батьків:

• страх за дитину, невпевненість у результаті захворювання;

• дефіцит знань про захворювання та догляду;
• зміна стереотипу життя сім'ї;

• психоемоційне напруження в сім'ї;

• неадекватна оцінка стану дитини;

• загроза інфікування членів сім'ї.

·        Інформувати батьків і дитини (якщо дозволяє його вік) про причину розвитку кору, клінічних проявах, особливості перебігу, принципи лікування, заходи профілактики, прогнозі.

·        Забезпечити ізоляцію пацієнта на 5 днів з моменту висипання висипки, а при приєднанні ускладнень термін ізоляції подовжити до 10 днів.

·        Організувати пацієнтові ліжковий режим протягом всього гарячкового періоду. Особливу увагу необхідно приділити чистоті повітря і постійному провітрювання приміщення. Стежити за тим, щоб дитину не дратував яскраве світло, не потрапляли прямі сонячні промені (у відношенні до кору існують шкідливі забобони серед населення - дитину бояться умивати і купати, завішують вікна темними або червоними шторами, необхідно переконати батьків не робити цього).

·        Здійснювати моніторинг за життєво важливими функціями, особливо, при важкому перебігу кору (температурою, пульсом, ЧДД, станом шкіри, слизових, фізіологічними відправленнями).

·        Навчити батьків догляду за хворою дитиною. Важкохворим і маленьким дітям 2-4 рази на день необхідно проводити туалет порожнини рота, носа, очей: очищати ясна, губи і язик вологою серветкою, змоченою кип'яченою водою або стерильним фізіологічним розчином, зрошувати порожнину рота настоями з трав; губи змащувати стерильною рослинною олією; носові ходи прочищати ватними джгутиками, закопувати в лазу індиферентні краплі; очі промивати кип'яченою водою, фізіологічним розчином, закопувати в очі 20% розчин натрію сульфацила і розчин вітаміну А для запобігання склер від висихання. Старші діти (якщо дозволяє їх стан) мають самі чистити зуби і полоскати рот кілька разів протягом дня настоями з трав.

·        Забезпечити дитини повноцінним харчуванням у відповідності з його віковими потребами, за винятком періоду інтоксикації, коли апетит різко порушений і пригнічена ферментативна функція травних залоз. У цей період потрібно зменшити разовий об'єм їжі і збільшити число годувань. Їжа повинна бути вітамінізованої, напіврідкої, термічно, хімічно і механічно щадить (без грубих грудочок, які можуть бути аспіріровані під час кашлю). Перед початком кожного годування необхідно проводити санацію дихальних шляхів (відсмоктувати слиз, закопувати фізіологічний розчин).

·        Забезпечити адекватний питний режим за рахунок додаткового введення рідини (відвару шипшини, чаю з лимоном, розбавлених некислих соків, морсів, дегазованої лужної мінеральної води та ін.)

·        Пояснити необхідність психологічної підтримки дитини під час хвороби членами сім'ї, забезпечити його дозвілля спокійними іграми, прослуховуванням музики, читанням книг тощо.

·        Переконати батьків у періоді реконвалесценції продовжити динамічне спостереження за дитиною лікарем - педіатром протягом 1 місяця.

Експертна карта сестринського процесу при кору.

Порушені потреби, справжні і потенційні проблеми дитини та її батьків

Короткострокові та довгострокові цілі сестринського процесу

Планування і мотивація сестринських втручань

Профілактичні заходи

Протиепідемічні заходи у вогнищі

 

Краснуха — гостра інфекційна антропонозна хвороба. Механізм передавання краплинний. Характеризується помірною інтоксикацією, гарячкою, дрібноплямистою висипкою, збільшенням лімфовузлів, особливо задньошийних і потиличних.

Етіологія. Вірус належить до родини Togaviridae, роду Rubivirus. Віріон має сферичну форму, містить РНК, чутливий до дії хімічних агентів, інактивується під дією ефіру, формаліну, швидко гине при нагріванні.

Епідеміологія. Захворювання на червону висипку в основному спорадичні, але періодично виникають і епідемічні спалахи. Міжепідемічні інтервали можуть становити 7—12, але частіше 6—9 років. Хворіють переважно діти 3—4 років. Якщо не робити вакцинопрофілактики, показник захворюваності становить 250— 300 випадків на 100 тис. населення і через кожні 8—12 років набуває характеру епідемій, коли може захворіти 1—2 % населення. Заразний період краснухи довготривалий, особливо, коли сприйнятливі особи тісно контактують із хворими в сім'ях, дитячих дошкільних закладах, школах, казармах. Характерна зимово-весняна сезонність.

Джерелом інфекції є хвора людина, як із маніфестною, так і зі стертою формами червоної висипки, а також хворі в латентний період і період реконвалесценції. Потрібно враховувати те, що у 30—50 % інфікованих хворих червона висипка перебігає в безсимптомній інапарантній формі. Хворий заразний в останній тиждень інкубаційного періоду і в перший тиждень хвороби. Основним джерелом інфекції є діти, у тому числі й новонароджені, з природженою червоною висипкою, в яких збудника виявляють у сечі, тканинах, спинномозковій рідині і виділяється він з організму протягом 12—18—30 міс. і довше після народження. У 75—80 % дітей з природженою червоною висипкою на 1- му місяці життя вірус виявляють у ротовій частині глотки, носі, спинномозковій рідині, пізніше — у сечі, калі, крові, кістковому мозку.

У 15—50 % жінок існує потенційна небезпека інфікування вірусом краснухи під час вагітності. Ураження плода залежно від терміну вагітності спричинює різ­ні вади його розвитку. Катаракта, вади серця плода розвиваються, якщо відбулося зараження матері в перші 2 міс. вагітності, а ураження ЦНС й органа слуху — на З—4-му місяці вагітності. У разі хвороби матері в перші 6 тиж. вагітності частота вад у новонароджених становить 56 %, у разі хвороби на 13—16-му тижні вагіт­ності — 6—10 %. Після 16 тиж. вагітності червона висипка не ушкоджує плід. У неонатальний період для природженої червоної висипки характерна тромбоцитопенічна пурпура, жовтяниця з високою білірубінемією, гепатит, гепатоспленомегалія, гемолітична анемія, ураження кісток.

Клінічна картина. Інкубаційний період триває в середньому (18±3) дні, у дорослих — в межах від 10 до 22 днів. Початок хвороби гострий. Продромальний період переважно відсутній і хвороба починається з появи дрібної блідо-рожевої плямисто-папульозної висипки.

КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПОВОЇ КРАСНУХИ (найбільш типові симптоми).

1. Висип на шкірі – дрібноплямистий, блідо-рожевий, який з’являється водночас і швидко вкриває все тіло, має тенденцію до згущення на розгинальних поверхнях кінцівок та сідницях. Зникає протягом 2-3 днів, пігментації та лущення не залишає.

2. Збільшення потиличних та задньошийних лімфовузлів – вони збільшені, болісні під час пальпації, зменшуються поступово.

3. Енантема – висип на слизовій оболонці ротової порожнини у вигляді червоних плям.

4. Інтоксикаційні та катаральні симптоми виражені мало – в’ялість, субфебрилітет, незначний кон’юнктивіт, легка гіперемія слизової оболонки зіва.

Критерії ступеню тяжкості:

1. Вираженність симптомів інтоксикації (підвищення температури, наявність блювання, зміни загального стану);

2. Кількість та вираженність висипу, наявність геморагічних елементів;

3. Вираженність катаральних явищ з боку слизових оболонок ротоглотки, дихальних шляхів та очей;

4. Наявність ускладнень.

УСКЛАДНЕННЯ КРАСНУХИ (зустрічаються дуже рідко);

1. Енцефаліт. Енцефаломієліт.

2. Тробоцитопенія. Артрит.

Особливості перебігу краснухи у дорослих:

1. Значні прояви інтоксикації: гарячка, головний біль, біль у м’язах.

2. Виражені катаральні явища.

3. Значне збільшення лімфотичних вузлів.

4. Яскравий рясний висип.

У 25—30 % хворих червона висипка може мати атиповий перебіг. Стерті, або атипові, форми хвороби характеризуються: а) найлегшими клінічними проявами, ефемерним висипанням, короткочасним субфебрилітетом, незначним збільшенням лімфовузлів, змінами в крові; б) без висипань з якимись іншими проявами хвороби (лімфаденіт, зміни в крові). Безсимптомні форми виявляють переважно у вогнищах хвороби за допомогою серологічних методів.

Перебіг червоної висипки сприятливий, завершується повним одужанням. Ускладнення в дітей трапляються дуже рідко. В основному це артропатії, біль у суглобах (переважно дрібних) з гіперемією і набряком. Ці симптоми виникають через тиждень після висипання і тривають протягом 1—2 тиж., інколи декількох місяців.

Діагностика. Клінічні симптоми червоної висипки досить характерні, і хворобу діагностують спираючись на них. Велику допомогу в розпізнаванні хво­роби надають епідеміологічні дані, а також серологічні дослідження, насамперед РГГА (в динаміці), метод імуноферментного аналізу (ІФА) (виявлення антитіл до вірусу червоної висипки класу IgM і IgG), індикація РНК вірусу методом поліме- разної ланцюгової реакції (ПЛР). У крові в розпал хвороби помірна лейкопенія (3000—4000), лімфоцитоз і збільшення кількості (до 10—20 %) плазматичних клітин. Плазматичні клітини в крові завжди виявляють у перші 10 днів хвороби і протягом наступних декількох тижнів або місяців. Вважають, що наявність цих клітин у поєднанні з гіперплазією лімфоїдної тканини є достовірним симптомом червоної висипки. Може спостерігатися відносний моноцитоз (до 15 % і більше), збільшена ШОЕ.

Лікування. Специфічного лікування немає. Проводять симптоматичну терапію, при ускладненнях призначають антибіотики. Хворих з організованих колективів госпіталізують. їм призначають комплекс вітамінів, антигістамінні препарати — супрастин, димедрол, піпольфен. Хворим із ураженням ЦНС показані глюкокортикостероїдні препарати, інтерферон, дегідратаційні засоби.

Профілактика. Хворого ізолюють на 5 днів від моменту висипань. Вагітні, які не хворіли на червону висипку, повинні уникати контакту з хворим протягом не менш як 3 тиж. Якщо такого контакту не вдалося уникнути, необхідно провести дворазове (у перші дні та через 1—2 тиж.) серологічне дослідження для виявлення титру антитіл до вірусу. Дітей, які були в контакті з хворими на червону висипку в домашньому вогнищі, не допускають у дитячі заклади з 11-го до 21-го дня контакту. Хворі на природжену червону висипку є вірусоносіями протягом року, а інколи й довше. Специфічну профілактику проводять живою ослабленою вакциною. Щеплення проводять у 12 міс. (проти кору, краснухи, паротиту), у 6 років.

Захворювання	Кратність нагляду вдома	Необхідні обстеження	Напрямки в лікуванні	Можливі ускладнення	Терміни появи ускладнень	Кінець ізоляції
Кір	щоденно протягом усього гострого періоду	лабораторне обстеження за показами	кімната затемнена, вентильована; протикашльові: лібексин, глауцин, тусупрекс, при вологому кашлі – мукалтін, бромгексин; в ніс: краплі галазоліну, нафтізину, протарголу; в очі: 1-2 краплі олійного р-ну ацетату ретинолу 3-4 р./д., 20% р-н сульфацил-натрію, 0,25% р-н левоміцетину; вітамін С, апілак, алое, метацил; при гіпертермії - жарознижуючі	пневмонія, бронхіт, бронхіоліт, плеврит, круп; стоматит, ентероколіт; блефарит, кератит, кератокон’юнктивіт, енцнфаломієліт, мієліт, енцефаліт;     отит, мастоїдит, піодермія, флегмона	2-5, 7-14 день     2-7 день 7-14 день 3-7 день     2-3 день	з 5 дня після появи висипки
Краснуха	за показами	проводиться у разі необхідності	лікування як при кору	енцефаліт, енцефаломієліт; артропатії; отит, пневмонія	4-5 день 2-5 день 2-7 день	після 5 дня від появи висипки

МЕДСЕСТРИНСЬКИЙ ПРОЦЕС

 

 

ВИТЯГ З НАКАЗУ № 354 ВІД 09.07.2004 Р.«ПРОТОКОЛИ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ У ДІТЕЙ»

14.  П Р О Т О К ОЛ    
ДІАГНОСТИКИ  ТА  ЛІКУВАННЯ  КОРУ У ДІТЕЙ

      ШИФР  МКХ – 10 – В- 05 Кір

Кір – гостре інфекційне захворювання, яке викликається Morbillivirus, характеризується порушенням загального стану, запаленням верхніх дихальних шляхів, слизової оболонки ротової порожнини, очей та плямисто-папульозним висипом.

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ:

КЛІНІЧНІ:

• Інкубаційний період – 9-17-21 день;

КАТАРАЛЬНИЙ ПЕРІОД

• триває 4-5 днів;
• початок хвороби гострий;
• підвищення температури тіла до 38-39 град.С;
• симптоми порушення загального стану;
• катаральні явища: рясний нежить, настійливий сухий кашель, сиплий голос;
• кон`юнктивіт, склерит, світлобоязнь, блефароспазм;
• на слизовій оболонці м`якого та твердого піднебінь – плямиста енантема.
• на слизовій оболонці щік проти малих  корінних зубів, яснах  та інших слизових оболонках ротової порожнини визначаються дрібні плями білого кольору – симптом Філатова-Бельського-Копліка;
• двогорбий характер температури до висипу.

ПЕРІОД ВИСИПУ:

• погіршується загальний стан;
• температура тіла підвищується до 39-40 град. та залишається підвищеною весь період висипу;
• катаральні явища зростають;
• висип плямисто-папульозний, перші елементи з`являються за вухами, на обличчі. Типовим є етапність появи висипу: обличчя – тулуб  та на 3-й день – кінцівки. Висип рясний, може бути зливним, розташовується на незміненій шкірі.

ПЕРІОД ПІГМЕНТАЦІЇ:

• розвивається в тій послідовності, що й висип;
• на місці висипу з`являються пігментні плями.
• покращується самопочуття;
• нормалізується температура тіла;
• зникають катаральні явища.

Діагноз кору можна поставити, опираючись тільки на клінічні діагностичні критерії. У випадках складної  клінічної діагностики використовують додаткові дослідження.

ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ:
1. Загальний аналіз крові - лейкопенія, лімфоцитоз, еозинофілія, тромбоцитопенія;

1. Цитологічне дослідження (цитоскопія) мазків-відбитків з ротоглотки – виявлення типових для кору багатоядерних гігантських клітин;
2. Серологічні методі (РТГА та РПГА) – збільшення титру антитіл в динаміці в 4 та більш разів;
3. Імуноферментний аналіз (ІФА) – виявлення антитіл до вірусу кору класу Ig M (гострий період), наростання титру класу  Ig G  в 4 рази та більше (перенесена хвороба).

ЛІКУВАННЯ

хворих на кір здійснюється переважно в домашніх умовах. Госпіталізації підлягають хворі:

• першого року життя;
• з тяжкими формами кору;
• з ускладненнями;
• за епідемічними показами.

    Неускладнений легкий, середньотяжкий кір та атипові форми кору не потребують медикаментозного лікування. Хворим призначають:

• ліжковий режим протягом періоду гарячки;
• гігієнічні заходи стосовно ротової порожнини та очей;
• часте провітрювання приміщень;
• при нежиті – судинозвужуючі препарати;
• при кашлі – муколітичні препарати;
• вітамін А внутришньо.

УСКЛАДНЕННЯ:
(лікування згідно відповідних протоколів)
ларингіт, пневмонія, енцефаліт, менінгіт, отит.

 

17. П Р О Т О К О Л

ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ КРАСНУХИ У ДІТЕЙ

ШИФР МКХ – 10 –

В06 Краснуха

В.06.0 Краснуха з неврологічними ускладненнями
В.06.8 Краснуха з іншими ускладненнями
В.06.9 Краснуха без ускладнень

Краснуха —інфекція, яка викликається Rubivirus, може мати перебіг у вигляді набутого (з повітряно-краплинним механізмом передачі) та природженого (із трансплацентарним шляхом передачі) процесу.

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ:

КЛІНІЧНІ КРИТЕРІЇ НАБУТОЇ ФОРМИ КРАСНУХИ:

• початок хвороби гострий;
• підвищення температури тіла до 37,5-38°С;
• непостійний, слабковиражений катар слизових оболонок, кон’юнктив;
• розеольозна енантема на твердому піднебінні;
• збільшення, болючість задньошийних та потиличних лімфовузлів;
• може бути продромальний період, який триває декілька годин;
• висип з”являється в перший день хвороби;
• висип розеольозний та дрібноплямисто-папульозний. Елементи висипу між собою не зливаються, з’являється одночасно на всьому тілі. Переважна локалізація — розгинальні поверхні кінцівок, спина, сідниці, зовнішня поверхня стегон.
• висип зникає протягом 1-3 днів, без утворення пігментації чи лущення.

КЛІНІЧНІ КРИТЕРІЇ ПРИРОДЖЕНОЇ КРАСНУХИ:

• класична тріада: катаракта, вади серця (незарощення артеріальної протоки, вади аортального клапана, стеноз аорти, коарктація аорти, дефект міжшлункової перегородки та стеноз легеневої артерії, дефект міжпередсердної перегородки, транспозиція аорти та легеневої артерії), глухота;
• “розширений” синдром природженої краснухи: крім перерахованого вище, мікроцефалія, мікрофтальм, ретинопатія, помутніння рогівки, глаукома, розщеплення піднебіння, інтерстиціальна пневмонія, гепатит, міокардит, менінгоенцефаліт, ураження вестибулярного апарату, вади органів сечостатевої системи, дерматит, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, гіпогамаглобулінемія, зменшена маса тіла при народженні, вторинний імунодефіцит (гіпогаммаглобулінемія).

ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ:
ПРИ НАБУТІЙ КРАСНУСІ:

1. Загальний аналіз крові (лейкопенія, нейтропенія, лімфоцитоз, плазматичні клітини, нормальна ШОЕ);
2. Серологічний метод (РН, РТГА, РЗК, РІФ) — наростання титрів антитіл у динаміці в 4 та більше разів;
3. Імуноферментний аналіз (ІФА): визначення специфічних антитіл класу Ig M у гострому періоді захворювання та Ig G після перенесеної інфекції в крові, при необхідності спиномозковій рідині.
4. ПЛР крові, сечі, слини, при необхідності спиномозкової рідини – виділення РНК вірусу.

ПРИ ПРИРОДЖЕНІЙ КРАСНУСІ:

1. Імуноферментний аналіз (ІФА): виявлення специфічних антитіл класу Ig M;
2. Серологічний метод (РПГА): стійкий позитивний результат;
3. Виявлення РНК вірусу (кров, сеча, слина, кал, спинномозкова рідина) методом ПЛР.

ЛІКУВАННЯ
хворих з неускладненим перебігом набутої краснухи проводять у домашніх умовах:

1. Ліжковий режим протягом гострого періоду;
2. Загально-гігієнічні заходи;
3. Часте провітрювання приміщень;
4. Симптоматична терапія: жарознижуючі при підвищенні температури тіла (парацетамол, ібупрофен) та ін.

ЛІКУВАННЯ хворих на природжену краснуху — залежно від характеру основних клінічних синдромів у профільному стаціонарі в ізольованій палаті.

УСКЛАДНЕННЯ:
(лікування згідно відповідних протоколів)

• артрити;
• синовііти;
• серозні менінгіти;
• енцефаліти.