Лекція №7 Група 4А сс Викладач Кіон О. І. Предмет Медсестринство в педіатрії Дата 27.11.2020 Тема Гострі респіраторні вірусні інфекції. Грип. Парагрип. Аденовірусна інфекція.

 

Лекція №7

Група 4А сс

Викладач	Кіон О. І.
Предмет	Медсестринство в педіатрії
Дата	27.11.2020
Тема	Гострі респіраторні вірусні інфекції. Грип. Парагрип. Аденовірусна інфекція.

1. Написати опорний конспект в лекційний зошит.

2. Термін виконання: наступний день після заняття за розкладом.

План лекції:

1.      Гострі респіраторні вірусні інфекції. Грип, парагрип, аденовірусна інфекція. Визначення, етіологія, класифікація.

2.      Медсестринський процес при цій патології. Медсестринська діагностика, планування медсестринських втручань та їх реалізація. Виконання лікарських призначень.

3.      Специфічні засоби лікування.

4.      Оцінювання результатів виконання плану медсестринських втручань та їх корекція.

5.      Профілактика. Заходи в осередку інфекції. Чинні накази МОЗ України.

 

ГРВІ – це група захворювань, що характеризуються ураженням різних відділів дихального тракту, інтоксикацією, приєднанням бактеріальних ускладнень. ГРВІ це найбільш часті захворювання верхніх та нижніх  дихальних шляхів у дітей, які в епідемічний період  складають 60 - 70 % і більше від усіх звернень у поліклініку. Вони не полишають після себе стійкого і довгого імунітету, тому  ГРВІ у однієї дитини може виникати декілька разів на рік. Особливо схильні до інфікування діти перших 5 років життя, які зтикаються з вірусом вперше і не мають достатню кількість захисних імунних клітин. Часті ускладнені ГРВІ можуть приводити до зниження загальної опірності організму і розвитку транзиторних імунодефіцитних станів. Якщо дитина має вроджену ваду або хронічне захворювання, приєднання ГРВІ може сприяти більш важкий течії або загостренню хвороби.

Гострі респіраторні вірусні інфекції об'єднують велику групу етіологічно неоднорідних вірусних хвороб, які характеризуються загальними симптомами інфекційного токсикозу і переважним ураженням слизових оболонок дихальних шляхів. Розрізняють самостійні нозологічні форми хвороб, найважливішими з яких є грип, парагрип, аденовірусна, респіраторно - синцитіальна, риновірусні інфекції. Зазначені хвороби не вичерпують етіологічні структури ГРВІ у дітей, оскільки нині навіть за допомогою сучасних методів лабораторної діагностики вдається розшифрувати близько 70% усіх зареєстрованих хвороб дихальних шляхів.

Етіологія: збудник - це віруси (окремі, або їх асоціація). Всі збудники, окрім аденовірусів і ентеровірусів, нестійкі у зовнішньому середовищі. Всі віруси цієї групи, окрім аденовірусів, називають РНК – віруси, а аденовіруси мають у своїй структурі дезоксірибонуклеїнову кислоту (ДНК).

Епідеміологія: джерело – хвора людина або вірусоносій. Шляхи передачі: 80% повітряно-крапельний, 20% через слизову ШКТ. Мають сезонність: грип і РС- інфекція – грудень - січень; парагрип – лютий – березень; ентеровіруси і аденовіруси - весь рік.

Витяг з наказу № 437 від 31.08.2004 Про затвердження клінічних Протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному і до шпитальному етапах Гострі респіраторні вірусні захворювання

Діагностичні критерії:

1.    Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) характеризуються поразкою різних відділів дихальних шляхів і інтоксикацією.

2.   Перенесені ГРВІ найчастіше не залишають за собою тривалого і стійкого імунітету, тому можливі повторні захворювання або рецидиви.

3.     Джерелом зараження є хвора людина або вірусоносії, шлях передачі - повітряно- краплинний.

4.     Клінічні прояви ГРВІ залежать від типу збудника захворювання:

•           грип - характеризується великою поширеністю (епідемії і пандемії) і важкістю плину, клінічна картина мало залежить від серотіпу вірусу. Починається гостро із симптомів інтоксикації і максимального підйому температури в першу добу захворювання; у дітей раннього віку інтоксикація виявляється млявістю, адінамією, втратою апетиту, у дітей старшого віку - наростаючим головним болем, зменшенням рухової активності, нерідко блювотою, менінгеальними симптомами. Катаральні явища нерізко виражені і виявляються серозним ринітом, гіперемією зіва в області дужок, незначним фарингітом. Найхарактернішими симптомами є трахеїт, сухий стійкий кашель, тахікардія відповідно підвищенню температури, помірне приглушення тонів серця, у деяких випадках - збільшення печінки. Загальна тривалість захворювання складає 7-10 днів, в ослаблених дітей або із супутніми хронічними захворюваннями - 2-2.5 тижня, характерна тривала астенізація в період реконвалесценценції;

•           парагрип - починається гостро (рідше - поступово), з'являється покахикування, незначна нежить, субфебрільна температура, поступове наростання симптомів хвороби, з'являється інтоксикація, ларінготрахеїт, бронхіт, що нерідко мають затяжний плин;

•           аденовірусна інфекція - відрізняється тривалим рецидивуючим плином, найчастіше уражається область ротоглотки; у клініці характерне підвищення температури, фарингіт, кон'юнктивіт і так називана фарінгокон'юнктивальна лихоманка. Для аденовірусної інфекції характерне залучення в процес паренхіматозних органів;

•           риновірусна інфекція - супроводжується яскраво вираженим катаральним синдромом, рясними серозно-слизуватими виділеннями з носа, звичайно протікає без явищ інтоксикації і підвищення температури;

•           ентеровірусна інфекція - обумовлена ентеровірусами типу Коксакі А21, ЛУНА8 та іншими. Клінічна картина подібна з риновірусною інфекцією, часто супроводжується болями в животі, рідким стульцем, нудотою; можливі прояви захворювання у вигляді серозного менінгіту; екзантеми, герпетичної ангіни, приступоподібні болі в животі, що симулюють гостру патологію органів черевної порожнини.

Найчастішими ускладненнями цієї групи захворювання є пневмонії, бронхіти, бронхіоліти, отити, лакунарні і фолікулярні ангіни, захворювання придаткових пазух носа, інфекції сечових шляхів, шлунково-кишкові розлади, міокардит, менінгоенцефаліт, гострий і підгострий панкреатит.

Медична допомога:

1.   Медична допомога неускладнених ГРВІ проводиться посиндромно.

2.    З метою зменшення інтоксикації призначається багате питво, полівітаміни, у більш важких випадках - інфузія 5% розчину глюкози або 0.9% натрію хлориду з темпом 5-10 мл/кг/година.

3.    При гіпертермічному синдромі - Парацетамол 10-15 мг/кг або Ібупрофен (дітям старше 3 місяців) 5-10 мг/кг усередину, або Ацелізин 0.1-0.2 мл/рік життя або 50% розчин Анальгіну в дозі 0.1 мл/рік життя внутрім'язово або внутрівенно.

4.   При неускладнених формах захворювання сульфаніламіди й антибіотики не показані.

5.    Діти у віці до 1 року й ускладнені форми ГРВІ підлягають госпіталізації до профільного відділення.

Витяг з наказу № 354 від 09.07.2004 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей ПРОТОКОЛ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ГОСТРИХ РЕСПІРАТОРНИХ ВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЙ У ДІТЕЙ

Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) - це група вірусних інфекцій, яка характеризується переважним ураженням слизових оболонок дихальних шляхів та кон'юнктиви. Діагностичні критерії. Клінічні:

·                    катаральний синдром (закладеність носа, виділення з носа, часто рясні, біль у горлі, гіперемія зіву, гіперемія та зернистість задньої стінки глотки, можлива сиплість голосу, сухий чи з виділенням харкотиння кашель, гіперемія кон'юнктив).

·                    помірно виражене порушення загального самопочуття (головний біль, зниження апетиту, млявість, адинамія).

Етіологічний діагноз виставляється лише після лабораторної розшифровки. При її відсутності ставиться діагноз „ГРВІ" з вказанням провідного клінічного синдрому.

Лікування

1. Базисна терапія.

Всім хворим на ГРВІ, незалежно від тяжкості хвороби, призначають:

•           ліжковий режим до нормалізації температури;

•           молочно-рослинну, збагачену вітамінами дієту;

•           вживання великої кількості рідини, включаючи чай з лимоном, малиною, лужні мінеральні води, соки, морси тощо;

•           при закладенні носа у дітей до 6 місяців зволожують слизову оболонку носа фізіологічним розчином натрію хлориду. Дітям старше 6 місяців можна призначати судиннозвужувальні дитячі краплі для носа, але застосовувати їх не довше 3 днів;

•           при сухому, болісному кашлі призначають протикашльові засоби (декстраметорфан та ін.);

•          при вологому кашлі з важким виділенням харкотиння - муколітичні препарати (амброксол, ацетилцистеїн, гвайфенозин тощо);

•          при довготривалому кашлі - грудні збори (корінь алтея, лист мати-й-мачухи, соснові бруньки та ін.);

•          температуру тіла необхідно знижувати, коли вона перевищує 38,5-39⁰С. Але дітям віком до 2 місяців, а також з перинатальною енцефалопатією, судомами в анамнезі та важким захворюванням серця треба постійно проводити контроль гарячки, не допускати підвищення температури тіла вище 38⁰С . Призначають антипіретики у вікових дозах (парацетамол, ібупрофен тощо). Дітям до 12 років протипоказане застосування ацетилсаліцилової кислоти з метою зниження температури.

2.   Противірусна терапія.

можливе застосування арбідолу, тілорону, інозину, пранобексу.

3.   Синдромальна терапія проводиться згідно відповідних протоколів: бронхіоліт; гостра дихальна недостатність,серцева недостатність, синдром крупу.

Показання до призначення антибіотиків при ГРВІ:

 приєднання ускладнень (середній отит, синусит, гострий тонзиліт, бронхіт, пневмонія, які викликані хламідіями, мікоплазмою та бактеріальними збудниками). Звичайно використовують пеніцилін, амінопеніциліни, особливо ті, що захищені від дії бета-лактамаз мікробів клавулоновою кислотою чи сульбактамом, цефалоспорини, макроліди.

Профілактика ГРВІ:

Для профілактики гострих респіраторних вірусних захворювань можна використовувати арбідол, рекомбінантні інтерферони для назального введення, рослинні адаптогени (ехіноцея, елеутерокок та інші) в комбінації з полівітамінами, під час контакту з хворим показане використання марлевих респіраторів, часте миття рук, полоскання рота та горла.

УСКЛАДНЕННЯ: (лікування згідно відповідних протоколів) пневмонія, ангіна, синусити, отит, синдром крупу, гостра дихальна недостатність,судомний синдром,гіпертермічний синдром.

Грип - гостре інфекційне захворювання, яке викликається Influenza virus, передається повітряно-краплинним шляхом і характеризується ураженням респіраторного тракту, переважно трахеї, та порушенням загального стану.

Збудником грипу є вірус, який містить РНК і належить до родини ортоміксовірусів. Нині відомо три типи вірусу: А, В, С. Вірус А характеризується значною антигенною мінливістю, що не характерно для вірусів В і С. Збудники малостійкі щодо чинників зовнішнього середовища. Швидко втрачають вірулентність при висушуванні, різкій зміні температури, вологості.

Витяг з наказу № 354 від 09.07.2004 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей ПРОТОКОЛ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ГРИПУ У ДІТЕЙ

Діагностичні критерії.

Клінічні:

•          гострий початок; лихоманка 38,5 - 40 ⁰С;

•          виражені симптоми порушення загального стану, які розвиваються в першу добу захворювання (сильний головний біль, біль у м'язах, суглобах, очних яблуках, гіперестезія, млявість, адинамія, блювота);

•          можливий геморагічний синдром: носові та інші кровотечі, петехіальний висип на обличчі, шиї та верхній частині тулуба;

•          помірні ознаки ринофарингіту (закладеність носа, невеликі серозні виділення з носа, першіння, дряпання та біль у горлі, гіперемія задньої стінки глотки, м'якого піднебіння з ін'єкцією судин та петехіальними крововиливами на його слизовій оболонці);

•          ін'єкція судин склери;

•          ознаки трахеїту (сухий, болісний кашель з печінням та болем за грудиною).

ЛІКУВАННЯ

1.  Базисна терапія.

Всі хворі на грип, незалежно від тяжкості хвороби, отримують:

•          ліжковий режим до нормалізації температури;

•          молочно-рослинну, збагачену вітамінами дієту;

•          вживання великої кількості рідини, включаючи чай з лимоном, малиною, лужні мінеральні води, соки, морси тощо;

•          при закладенні носу у дітей до 6 місяців зволожують слизову оболонку носа фізіологічним розчином натрію хлориду. Дітям старше 6 місяців можна призначати судинозвужуючі дитячі краплі для носа або пероральні форми судинозвужуючих препаратів, але застосовувати їх не довше 3 днів;

•          при сухому, болісному кашлі призначають протикашльові препарати (декстраметорфан та ін.);

•          при вологому кашлі з важким виділенням харкотиння - муколітичні препарати (мукалтин, амброксол, ацетилцистеїн тощо);

•          при довготривалому кашлі - грудні збори (корінь алтея, лист мати-й-мачухи, соснові бруньки та ін.);

•          температуру тіла необхідно знижувати, коли вона перевищує 38,5-39⁰С. Але дітям віком до 2 місяців, а також з перинатальною енцефалопатією, судомами в анамнезі та важким захворюванням серця треба постійно проводити контроль гарячки, не допускати перевищення температури тіла вище 38⁰С. Призначають антипіретики у вікових дозах (парацетамол, ібупрофен). Категорично протипоказано застосування ацетилсаліцилової кислоти з метою зниження температури тіла дітям до 12 років.

2.   Етіотропна терапія:

•          римантадин - ефективний при грипі А, призначається дітям старше 7 років в перші 2 дні захворювання протягом 3-5 днів; пролонговані форми римантадину (римантадин- полісахаридні комплекси) дітям старше 1 року.

•          осельтамавір - ефективний при грипі А та В, призначається дітям старше 12 років в перші 2 дні захворювання, протягом 5 днів;

•          індуктори ендогенного інтерферону; в тяжких випадках - нормальний людський імуноглобулін з високим вмістом протигрипозних антитіл: дітям до 2 років -1,5 мл, 2-7 років - 3 мл, старше 7 років - 4,5-6 мл.

3.   Синдромальна терапія проводиться згідно відповідних протоколів лікування: гіпертермічний, судомний, геморагічний, астматичний, синдром крупу та ін.

Показання до призначення антибіотиків при грипі:приєднання ускладнень (середній отит, синусит, гострий тонзиліт, бронхіт, пневмонія, які викликані хламідіями, мікоплазмою та бактеріальними збудниками). Звичайно використовують пеніцилін, амінопеніциліни, особливо ті, що захищені від дії бета-лактамаз мікробів клавулоновою кислотою чи сульбактамом, цефалоспорини, макроліди.

Профілактика грипу:

На сьогодні для специфічної профілактики грипу використовують ремантадин, арбідол, рекомбінантні інтерферони, спліт та субодиничні вакцини.

Епідеміологія грипу

Джерело інфекції - хвора людина. Уже наприкінці інкубаційного періоду, за декілька годин до початку клінічної картини захворювання хворий виділяє величезну кількість вірусу з верхніх дихальних шляхів. Надалі, з розвитком захворювання хворий найнебезпечніший в перші 5 - 7 діб.

Механізм передачі: повітряно - краплинний. Вірус, потрапляючи на епітелій слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, спричинює запалення, яке супроводжується кашлем та чханням. Унаслідок цього велика кількість збудника потрапляє в повітря, а звідти - у дихальні шляхи людей, що оточують хворого, особливо в місцях великого скупчення людей.

Сезонність - осіння та весняна пори року. Сприйнятливість населення до захворювання дуже

висока. Серед хворих на грип діти становлять 60%.

Клініка

Грип – Інкубаційний період триває від кількох годин до 2 - 3 діб. Продромального періоду немає. Спалах починається гостро зі значної інтоксикації (зниження апетиту, головного болю, болю в м’язах і кістках, суглобах, гіперемія та набряк обличчя, ін'єкція судин склер, шкіра кінцівок бліда, іноді загальний ціаноз., блювання, іноді + менінгеальні знаки), підвищення Т^о тіла до фебрильних цифр. (синдром нейротоксикозу). У дітей раннього віку розвивається енцефалітничний синдром з проявами внутрішньочерепної гіпертензії: різкий головний біль, запаморочення, гіперестезія, нудота, блювання, гіперрефлексія, судоми.

Катаральні прояви незначні і з’являються на 2 – 3 добу захворювання. Часто виникають склерити, носові кровотечі, що пов’язано з ураженням вірусами судин. При огляді: помірний серозний риніт, незначна гіперемія зіву іноді з помірним ціанотичним відтінком, або поодинокими крововиливами в задню стінку глотки. На тлі гіпертермії спостерігається тахікардія, помірне приглушення тонів серця, збільшення печінки. З 3 – 4 доби стан дитини покращується. З'являються симптоми ураження органів дихання: сухий кашель, серозні виділення з носа, утруднення носового дихання, відчуття болю в горлі, біль за грудниною, легка задишка. Якщо не виникають ускладнення видужання настає на 7 – 10 добу.

Особливості перебігу захворювання у дітей 1року життя: нормальна або знижена температура тіла,захворювання може розвиватися поступово і основним його симптомом буває втрата маси тіла,на початку захворювання може розвиватися нейротоксикоз або кишковий токсикоз з ексикозом, назофарингіт супроводжується розладами дихання, смоктання, порушеннями сну, схудненням, ларингіт має схильність до стенозу спостерігається обструктивний синдром бронхів, який ускладнює бронхіт і пневмонію. Такий стан триває ще 3 - 5 днів. Одужання настає через 7 - 8 днів. Період ремісії триває ще 1-2 тижні: дитина квола, адинамічна, астенічна, саме в цей період можуть виникати ускладнення збоку дихальної та нервової систем.

Найчастіше ускладненнями грипу є: пневмонія, міокардит, стенозуючий ларингіт, фарингіт,

трахеобронхіт, синусит, отит.

Профілактика

Специфічна профілактика полягає у введенні вакцин перорально, інтраназально і парентерально. Але вона має низку недоліків, пов'язаних зі складністю визначення антигенного варіанту вірусу і малими термінами збереження імунітету. Для специфічної профілактики застосовують інактивовані або живі вакцини. Інактивовані вакцини містять віруси грипу типу А і В. Доза для щеплення - 0,5 мл. У дітей застосовують інтраназальний шлях введення вакцини по 0,25 мл у кожний носовий хід дворазово з інтервалом 3 - 4 тижні. Живі вакцини мають слабку реагентність. Імунітет короткочасний - захист на час епідемії грипу.

Неспецифічна профілактика полягає в наступних діях:

1.     Ізоляція хворих дітей на 7 днів, проведення карантинних заходів у дитячих закладах під час епідемій, карантин триває 7 днів.

2.    Індивідуальна профілактика: застосування марлевих пов'язок.

3.    Дітям, які контактували з хворими на грип, рекомендовано застосування лейкоцитарного інтерферону інтраназально.

4.       Вологе прибирання ззастосуванням дезінфекційних розчинів, провітрювання, УФ - опромінення кімнати.

Парагрип - гостре інфекційне захворювання, яке супроводжується гарячковою реакцією й ураженням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів.

Етіологія. Збудником захворювання є РНК - вмісний вірус парагрипу, який належить до родини параміксовірусів. Вірус характеризується відносною антигенною стабільністю і за антигенним складом диференціюється на типи. Усі типи вірусу малостійкі в зовнішньому середовищі, термолабільні, інактивуються при кімнатній температурі через 1 - 3 дні. Швидко руйнуються під впливом прямих сонячних променів. Гинуть у кислому середовищі, а також у розчинах формаліну, хлорвмісних дезінфектантів.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хвора людина. Виділення вірусу відбувається в останні дні інкубації, тривалість якої 2-6 днів. Механізм передачі: повітряно - краплинний. Оскільки збудник виживає в умовах кімнатної температури до 5 діб, він може передаватися через забруднені вірусом рушники, предмети побуту. Сезонність захворюваності на парагрип спостерігається протягом усього року з підвищенням її в осінньо - зимовий період.

 Клініка

Інкубаційний період триває 3-4 дні, іноді 2-7 днів.

Захворювання починається поступово, явища інтоксикації виражені незначно: температура тіла субфебрильна, млявість, неспокій, головний біль, порушення, апетиту, сну. Через добу приєднується помірний нежить, сухий кашель, помірний біль у горлі, за грудниною, захриплість голосу, гіперемія м'якого піднебіння, глотки. Т^о носить субфебрильний характер. За 1 – 2 доби розвивається ларінготрахеїт і бронхіт. Кашель сухий, гавкаючий. Захворювання триває 10 – 14 діб, якщо не виникають ускладнення. Ускладнення

Практично єдиним ускладненням парагрипу є пневмонія, яка розвивається внаслідок важкого ларинготрахеїту. Захворювання закінчується одужанням через 7-9 днів, якщо немає ускладнень. Лікування

Симптоматичне, проводиться в домашніх умовах. Госпіталізації підлягають лише діти із синдромом крупу і тяжкими бактеріальними ускладненнями. Призначають постільний режим і симптоматичні засоби. Дієта має бути повноцінною.

Профілактика

Специфічну профілактику парагрипу не розроблено. Загальнопрофілактичні заходи такі ж, як і при грипі.

Медсестринський процес

1   етап. Медсестринське обстеження:

Скарги: озноб, гарячка, слабкість, млявість, нудота, блювання, сильний головний біль, біль в

очах, біль у м'язах і суглобах,нежить, сухий кашель.

Дані анамнезу: контакт з хворою дитиною, відсутність щеплення.

Об'єктивні дані: гарячка (38- 40⁰С),гіперемія та набряк обличчя, ін'єкція судин склер, шкіра кінцівок бліда, сухий кашель, серозні виділення з носа, утруднення носового дихання, захриплість голосу, задишка.

2    етап. Проблеми пацієнта:

Гіпертермія, сухий кашель, захриплість голосу, задишка.

3    етап. Визначення мети медсестринського догляду:

-           підготовка пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень;

-           догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом;

-           виконання лікарських призначень;

-           навчити матір пацієнта маніпуляціям по догляду.

4    етап. Планування обсягу медсестринських втручань:

-           ізоляція дитини на максимальний інкубаційний період;

-           взяття змивів з носової частини глотки для вірусологічного дослідження;

-           годування дитини молочно-рослинною, збагачену вітамінами дієтою;

-           здійснювати догляд за шкірою, слизовими оболонками, кон'юнктивою очей;

-           систематичний контроль за ЧД, ЧСС, температурою тіла;

-           виконання лікарських призначень: противірусна, симптоматична терапія.

5    етап. Оцінка результатів та корекція догляду:

-           зникнення інтоксикації, покращення загального стану;

-           зникнення болю в горлі, нормалізація температури;

-           корекція медсестринських втручань можлива при різних ускладненнях: пневмонія, ларинготрахеїту.

Аденовірусна інфекція - гостре інфекційне захворювання, при якому уражаються слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, очей, кишок та лімфоїдна тканина.

Етіологія. Збудником аденовірусної інфекції є віруси, які належать до родини аденовірусів. Їх поділяють на три підгрупи - А, В, С. Порівняно з іншими збудниками ГРВІ аденовіруси достатньо стійкі щодо чинників навколишнього середовища, швидко інактивуються розчинами лізолу, формаліну, хлорвмісними дезінфектантами.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хвора дитина або вірусоносій. Виділення аденовірусів триває 7-12 днів від початку захворювання і припиняється переважно ще до закінчення хвороби. Механізм передачі інфекції переважно повітряно - краплинний, можливі також аліментарний та контактно - побутовий. Сезонність епідемічного процесу: захворюваність спостерігається цілорічно, але спалахи частіше бувають взимку. Сприйнятливість висока. Хворіють переважно діти віком від 6 міс до 3 років. Після перенесеної інфекції формується типоспецифічний імунітет.

 Класифікація

Типові форми:

1.  Фарингокон'юнктивальна гарячка

2.   Плівчастий кон'юнктивіт

3.   Аденовірусний катар дихальних шляхів

4.   Тонзилофарингіт

5.   Аденовірусна пневмонія

6.   Кишкова форма

7.   Мезоаденіт Атипова (стерта) форма

Клініка

Інкубаційний період триває 1 - 13 днів. Початок хвороби гострий. Суттєвою ознакою є помірна загальна інтоксикація: загальна слабкість,озноб,помірний головний біль,біль у суглобах і м'язах,температура тіла 38-39⁰С, збільшення печінки і селезінки, помірна аденопатія.

Зміни в ротовій частині глотки виявляють при всіх формах хвороби. Важкість перебігу захворювання залежить від віку дитини, найважчі форми спостерігають у ранньому дитячому віці.

Фарингокон'юнктивальна гарячка - найтиповіша форма, що характеризується катаральними явищами та значним підвищенням температури тіла: різке підвищення температури тіла до 38-39 ⁰С, адинамія,анорексія,нежить зі слизовими, рідше - гнійно-слизовими виділеннями,набряк обличчя і повік,сльозотеча,гіперемія склер і кон'юнктив, гіперемія дужок, мигдаликів, іноді плівчастий наліт,гіпертрофія фолікулів задньої стінки глотки,біль під час ковтання, кашель, біль за грудниною, ін'єкція судин склер. Перебіг цієї форми триває 2 тижні і більше.

Плівчастий кон'юнктивіт - часто самостійна форма хвороби. Процес одно, а потім двобічний: кон'юнктива гіперемована, зерниста, набрякла, серозно-слизові, потім слизово-гнійні виділення з очей, сірувато - білі плівчасті нальоти між склерою і кон'юнктивою очей. Ці прояви тривають 1-2 тижні.

Аденовірусний катар дихальних шляхів зустрічається часто і має легкий перебіг. Катаральні зміни проявляються ринофарингітом, ринофаринготонзилітом, ринофарингобронхітом: температура тіла субфебрильна,нежить, кашель,незначний біль і гіперемія горла,синдром крупу,помірне збільшення лімфовузлів.

Тонзилофарингіт супроводжується: незначним болем у горлі,гіперемією слизової оболонки глотки,лакунарними та плівчастими нашаруваннями на набрякли мигдаликах кашлем, нежиттю.

Аденовірусна пневмонія характеризується атиповим тривалим перебігом (до 3 - 6 тижн), доволі слабкою загальною інтоксикацією на тлі досить значної дихальної недостатності. Погано піддається лікуванню.

У дітей грудного віку аденовірусна пневмонія перебігає дуже важко, тривало: задишка змішаного характеру, ціаноз, гарячка ремітуючого характеру, блювання, різнокаліберні вологі хрипи в легенях під час аускультації, крепітація, вкорочення перкуторного звуку, тоніко-клонічні судоми.

Пневмонія має рецидивний характер з тенденцією до поширення вогнищ, що призводить до високої летальності.

Кишкова форма характерна для дітей 1-го року життя. Спостерігаються такі симптоми: рідкі випорожнення з домішками слизу, частота випорожнень 5-7 разів на добу, зниження апетиту, блювання, підвищення температури тіла до 38 С.

Нерідко до цих симптомів приєднуються явища катару дихальних шляхів. Тривалість даної форми - 3 - 4 дні. Зневоднення не розвивається.

Мезоаденіт - досить рідкісна форма аденовірусної хвороби, частіше поєднується з іншими формами, іноді переважає в клінічній картині. Завжди перебігає на тлі катаральних явищ дихальних шляхів:гострий переймоподібний біль у животі,підвищення температури тіла до 38⁰С ,нудота, іноді блювання,язик обкладений білим нальотом, часті рідкі випорожнення.

Стерта форма проявляється незначно вираженим синдромом фарингокон'юнктивальної гарячки або аденовірусного катару дихальних шляхів. Температура тіла не підвищується. профілактику нерозроблено.

1   етап. Медсестринське обстеження:

Скарги: озноб, гарячка, слабкість, млявість, нежить зі слизовими виділеннями, сльозотеча, почервоніння склер і кон'юнктив, біль в горлі, переймоподібний біль в животі, пронос. Дані анамнезу: контакт з хворою дитиною.

Об'єктивні дані: температура тіла до 38⁰С, гіперемія, нальот на мигдаликах,набряк обличчя повік, сльозотеча, гіперемія склер, кон'юнктив, гіперемія мигдаликів, гіпертрофія фолікулів задньої стінки глотки, ін'єкція судин склер, рідкі випорожнення з домішками слизу.

2    етап. Проблеми пацієнта:

гіпертермія ,біль в горлі, набряк обличчя і повік, сльозотеча, гіперемія склер і кон'юнктив, гіперемія мигдаликів, рідкі випорожнення.

3    етап. Визначення мети медсестринського догляду:

-           підготовка пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень;

-           догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом;

-           виконання лікарських призначень;

-           навчити матір пацієнта маніпуляціям по догляду.

4    етап. Планування обсягу медсестринських втручань:

-           Ізоляція дитини на 2-7 днів;

-           взяття змивів з носової частини глотки для вірусологічного дослідження;

-           годування дитини молочно-рослинною, збагачену вітамінами дієтою;

-           здійснювати догляд за шкірою, слизовими оболонками, кон'юнктивою очей;

-           систематичний контроль за ЧД, ЧСС,температурою тіла;

-           виконання лікарських призначень: противірусна, симптоматична терапія.

5    етап. Оцінка результатів та корекція догляду:

-           зникнення інтоксикації, нормалізація температури, покращення загального стану;

-           корекція медсестринських втручань можлива при різних ускладненнях: необхідно пам'ятати про пневмонію.