Лекція № 5 Група 4 А с/с Викладач Кіон О. І. Предмет Медсестринство в педіатрії Дата 06.11.2020 Тема Туберкульоз у дітей.
Лекція № 5
Група 4 А с/с
|
Викладач |
Кіон
О. І. |
|
Предмет |
Медсестринство
в педіатрії |
|
Дата |
06.11.2020 |
|
Тема |
Туберкульоз у дітей. |
ПЛАН
1.
Туберкульоз.
Визначення, етіологія, класифікація.
2.
Медсестринський
процес під час туберкульозу: медсестринська діагностика, встановлення
медсестринських діагнозів, планування медсестринських втручань, реалізація
плану медсестринських втручань під час обстеження, спостереження та догляд за
пацієнтом. Виконання лікарських призначень. Оцінювання результатів виконання
плану медсестринських втручань та їх корекція.
3.
Специфічна і
неспецифічна профілактика.
4.
Диспансерне
спостереження та чинні накази МОЗ України щодо туберкульозу.
Відкриття збудника туберкульозу належить Роберту Коху (1882). Тепер збудник
називають мікобактерією туберкульозу. Є такі типи мікбактерій: людський,
бичачий, пташиний. Вони відрізняються за ступенем вірулентності, патогенності,
стійкості і впливом на характер перебігу захворювання. Найбільше значення для
людини мають мікобактерії людського і бичачого типів. Мікобактерії стійкі в
навколишньому середовищі, у воді можуть зберігатись понад 1 рік, на сторінках
книг - 3-4 міс,у молоці - до10 днів. Під прямими сонячними променями гинуть
через 1-1,5 год, під час кип'ятіння -5-10хв, стійкі до впливу основ,кислот,
спиртів.
Епідеміологія. Головне джерело зараження - хвора на туберкульоз людина.
Іноді джерелом стають хворі тварини (велика рогата худоба). Основні шляхи проникнення
мікобактерій в організм такі: аерогенний, або інгаляційний, краплинний або
пилковий, аліментарний, контактний і внутрішньоутробний. Аерогенний шлях
зараження спостерігається у 90 - 95% випадків. За умови аерогенного шляху
інфікування міксобактерії потрапляють у дихальні шляхи з краплинами слизу,
харкотиння та пилом. Аліментарний шлях зараження пов'язаний з вживанням
харчових продуктів від тварин хворих на туберкульоз, використання інфікованої
їжі через молоко хворої матері. Контактний шлях проникнення можливий у людей
які доглядають хворих тварин або працюють із зараженим матеріалом від хворих.
Внутрішньоутробне зараження туберкульозу зустрічається за наявності
генералізованих форм захворювання та ушкодження плаценти під час пологів у разі
аспірації навколоплідних вод, існування спадкового туберкульозу не доведено.
Класифікація
туберкульозу.
Туберкульозний процес класифікують за клінічними формами,характеристикою
туберкульозного процесу,ускладненнями, залишковими змінами після видужання.
Основні клінічні форми туберкульоз
поділяють на 3-групи:
Група І. Туберкульозна
інтоксикація у дітей і підлітків:
•
рання
туберкульозна інтоксикація,
• хронічна туберкульозна інтоксикація.
Група
ІІ. Туберкульоз органів дихання:
•
Первинний
туберкульозний комплекс.
•
Туберкульоз
внутрішньогрудних лімфатичних вузлів (бронхоаденіт).
•
Дисемінований
туберкульоз легень.
•
Вогнищевий
туберкульоз легень.
•
Інфільтративний
туберкульоз легень.
• Туберкулома легень.
• Кабернозний туберкульоз легень.
• Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень.
• Циротичний туберкульоз.
• Туберкульоз плеври (плеврит).
• Туберкульоз верхніх дихальних шляхів
(гортані, носа, ротової порожнини, бронхів).
Група
ІІІ. Туберкульоз інших органів і систем:
• Туберкульоз мозкових оболонок і
центральної нервової системи.
• Туберкульоз кишок, очеревини і брижових
лімфатичних вузлів.
• Туберкульоз кісток і суглобів.
• Туберкульоз шкіри і підшкірної жирової
клітковини.
• Туберкульоз периферичних лімфатичних
вузлів.
• Туберкульоз сечостатевих органів.
• Туберкульоз очей.
• Туберкульоз інших органів.
Характеристика
туберкульозного процесу. Туберкульоз органів дихання визначають за локалізацією і поширеністю
процесу, фазою його перебігу і бактеріовиділення.
При ефективному
лікуванні відбувається зворотній розвиток туберкульозу, процес стабілізується.
Йому властиві такі фази:
•
розсмоктування,
•
ущільнення,
•
рубцювання
,
•
петрифікація.
Локалізація і поширеність процесу визначають у легенях за частками і
сегментами, вказуючи їх у діагнозі.
До тих, хто виділяє бактерії, відносять хворих, у яких мікобактерії
туберкульозу знайдено будь-яким методом дослідження, навіть одноразово, але за
наявності клініко-рентгенологічних даних, що свідчать про активність процесу.
Після підтвердження повторного бактеріовиділення констатують
•
відкриту
форму туберкульозу МТ+
•
закриту
форму позначають МТ-
Ускладнення туберкульозного
процесу.
Ускладненнями є:
•
легенева
кровотеча,
•
ателектаз,
•
легенево-серцева
недостатність легеневе серце,
•
амілоїдоз,
•
бронхіальні,
торакальні фістули.
Особливості перебігу туберкульозу у дітей.
У дитячому віці
найчастіше зустрічається форми первинного туберкульозу (первинний
туберкульозний комплекс, бронхоаденіт, полісирозит), який має свої характерні
риси.
• Високу сенсибілізацію всіх тканин до
мікробактерій туберкульозу.
• Схильність до генерилізації процесу всіма
шляхами особливо гематогенних і лімфо генних.
• Майже постійне залучення в процес
лімфатичної системи (лімфатичних вузлів і судин), також серозних оболонок.
• Схильність лімфатичних вузлів до казеозу.
• Схильність до самостійного загоювання і
сприятливого прогнозу.
• Залежність перебігу від віку: чим менша
дитина тим важчою є хвороба.
У разі первинного
туберкульозу в клінічній картині переважають загальні симптоми. Дитина стає
дратівливою, млявою, вередливою, швидко втомлюється, втрачає апетит, худне.
З'являється субфебрильна температура тіла. Розвивається локальний процес у
будь-якому органі або діагностується туберкульозна інтоксикація. Не рідко є
прояви у вигляді вузлуватої еритеми, фліктенульозного кон"юктивіту, артралгії.
Вторинний туберкульоз виникає внаслідок реінфекції (загострення первинних
вогнищ в легенях, плеврі, лімфатичних вузлах) і екзогенної суперінфекції
(вторинної проникнення в організм мікобактерій, туберкульоз). За наявності
вторинних форм процес поширюється переважно бронхогенним, лімфогенним, рідше -
гематогенним шляхом. У пубертатному віці спостерігаються форми туберкульозу, що
мають гострий перебіг, у тому числі й первинний туберкульоз, який нерідко стає
хронічним. Проявами первинного туберкульозу у підлітків буває вузловата
еритема, хвороба Понсе, ексудативний плеврит, полісерозит, лімфаденіт.
Ураження туберкульозом кісток і суглобів, очей, шкіри зумовлюється
гіперергічним станом організму. Розвивається екстрапульмональний лімфаденіт (периферичний
і брижовий) з тотальним казеозом і утворенням фістули. Часто виникають
ускладнення - плеврит, утворення в легенях каверн, обсіменіння з первинного
вогнища з розвитком дочірніх каверн.
Основні клінічні форми туберкульозу.
Рання туберкульозна інтоксикація - це симптомо-комплекс різних розладів,
зумовлених первинним зараженням організму мікобактеріями туберкульозу і
супроводжуваних туберкуліновим віражем. Вона характеризується фукціональними
змінами і суб'єкттивними порушеннями без визначеної локалізації процесу. У
дітей раннього віку порушується фізичний розвиток, спостерігається також
схильність до парентеральної диспепсії, відсутність монотермії, субфебрильна
температура тіла.
У дошкільнят на перший план виступають зміна настрою, швидка стомлюваність,
зниження апетиту, порушення сну. Субфебрильна температура тіла може триматися
від 2-3 тиж до 3-6 міс. Спостерігаються пара специфічні запальні процеси в
легенях (пневмонія, бронхіт, поліаденія). Зрідка спостерігається клінічна
картина повторних масок грипу. Є різні види вегетативних неврозів: розлитий,
стійкий червоний дермографізм, гіпергідроз, головний біль, зниження пам'яті,
уваги, підвищена збудливість з наступним пригніченням нервової системи, тахікардія,
шум у ділянці серця. У крові визначають нейтрофільний зсув вправо, лімфопенію,
моноцитоз, еозинофілію і підвищення ШОЕ.
Хронічна туберкульозна інтоксикація проявляється стійкими і вираженими загальними
клінічними симптомами, синдромом функціональних розладів із залученням у процес
всього організму через 1-1,5 року після віражу туберкульозних реакцій. Основні
ознаки хронічної туберкульозної інтоксикації такі:
•
Відставання
дитини в рості і, особливо, в масі тіла.
•
Виснаження
і слабкий розвиток підшкірної жирової клітковини, м'язів, кісток.
•Довга, вузька, сплющена грудна клітка, яка
під час глибокого вдиху незначно розширюється.
•Збільшення кількох груп периферичних
лімфатичних вузлів. Ці вузли ущільнені, довгасті або веретеноподібні, іноді
з'єднані між собою, рухомі.Їх називають залозами-камінцями.
•
Нервовість,
підвищена збудливість, швидка стомлюваність, головний біль, поганий апетит,
інколи закреп.
•
Періодичне
підвищення температури тіла.
•
Рецидивуючий
кон'юктивіт, блефарит, фліктена.
•
Позитивна
туберкульозна проба. Папула з чіткими краями утримується 72 год і більше.
Пігментація і лущення зберігаються протягом кількох тижнів.
•
Виражена
стійка дефіцитна анемія.
•
Відсутність
рентгенологічних змін органів грудної клітки.
•
Частий
контакт з туберкульозним хворим.
•
Рентгенологічно
в легенях виявляють посилення малюнка коренів, іноді – збільшення бронхових
лімфовузлів, у 50% хворих визначають дрібні кальцинати в середині бронхових
лімфатичних вузлів.
Розвитку туберкульозної інтоксикації передує пневмонія, плеврит, кашлюк або
грип. Можливе поєднання туберкульозу з ревматизмом, з дифузними захворюваннями
сполучної тканини.
Первинний туберкульозний комплекс
Виникає
в дошкільному та шкільному віці й складається з первинного вогнища специфічного
запалення в легеневій тканині та запалення в регіонарному лімфатичному вузлі. У
центрі запалення легеневої тканини та у відповідному лімфовузлі утворюється казеоз.
Вогнище туберкульозного запалення в легені називають первинним афектом, що
оточений зоною перифокального запалення. У поєднанні з лімфангітом і
лімфаденітом первинне вогнище утворює первинний комплекс. Відкладання солей
кальцію на місці первинного афекту призводить до його кальцинування. Такий
первинний афект дістав назву вогнище Гона.
Виражені
такі симптоми:
•
загальна
слабкість, нездужання, розлад сну, зниження апетиту, головний біль,
•
протягом
1-2 тиж спостерігають фебрильну температуру тіла, яка змінюється на тривалу
субфебрильну температуру тіла,
•
під
час огляду діагностують блідість шкіри, зниження маси тіла і тургору тканин,
•
іноді
бувають сухий кашель, задишка,
•
під
час перкусії легень визначають приглушення перкуторного звуку над легеневим компонентом,
•
під
час аускультації дихання ослаблене, розсіяні сухі , іноді вологі хрипи,
•
в
аналізі периферійної крові визначають лейкоцитоз, еозинофілію збільшену ШОЕ –
до 20 -30 мм за год.
На рентгенограмі на 1–му тижні
захворювання визначаються розмиті інфільтративні легеневі тіні й розширення
коренів легень. На 3-й тиждень захворювання після зникнення неспецифічної пери
фокальної реакції визначається легенева тінь з чіткими краями і зв’язок цього
вогнища з лімфангіїтом.
Туберкульозний бронхоаденіт
Виникає в дошкільному і шкільному віці. Спостерігають
симптоми:
•
скарги
на високу температуру тіла, явища інтоксикації, алергійні прояви,
•
під
час огляду спостерігають блідість шкіри, адинамію, зниження маси тіла і тургору
тканин,
•
під
час пальпації визначають збільшені периферійні лімфовузли, безболісні, різної
консистенції – від еластичних до щільних,
•
перкуторно
в разі значного збільшення внутрішньогрудних лімфовузлів відзначають укорочення
перкуторного звуку з обох боків або з одного боку груднини,
•
під
час аускультації спостерігають бронхофонію, ослаблення дихання на боці
ураження, якщо лімфатичні вузли значно збільшені,
•
за
наявності синдрому здавлення діагностують дзвінкий бітональний кашель,
експіраторну задишку, іноді – кашлюкоподібний кашель,
•
на
рентгенограмі легень спостерігають збільшення тіні коренів легень як у довжину,
так і в ширину, тінь стає опуклою і виглядає розмитою. Збільшується тінь
середостіння,
•
у
периферійній крові частіше спостерігають моноцитоз, лімфопенію, еозинофілію.
Туберкульозний менінгіт
Туберкульозне запалення мозкових оболонок - найважча форма туберкульозу.
Перебіг його гострий з поліморфною клінічною симптоматикою і сприятливим
прогнозом за умови ранньої діагностики і лікування. Захворювання розвивається
вторинно, якщо є активне туберкульозне вогнище у будь-якому органі після
перенесеного первинного туберкульозу, за наявності гематогенно-дисемінованого
процесу в легенях. Морфологічні зміни (ексудат, висипання горбиків)
локалізуються на м'якій мозковій оболонці, на основі мозку, можуть поширюватися
на судинні оболонки шлуночків мозку, мозкову речовину. Внаслідок гіперергічної
реакції спостерігаються ендоваскуліти з розвитком крововиливів або ділянок
розм'якшення мозкової речовини, що закінчується енцефалопатією, парезами і
паралічами кінцівок, ураженням черепних нервів.
Розрізняють такі форми туберкульозу з ураженням оболонок і речовини мозку:
• базальний туберкульозний менінгіт;
Перебіг туберкульозного менінгіту може бути доброякісним, хвилеподібним з
летальним кінцем, гострим прогресуючим з летальним кінцем.
Раніше у клініці туберкульозного менінгіту виділяли продромальний період,
період подразнення оболонки мозку і період паралічів. За умови сучасного
лікування характер перебігу і наслідки туберкульозного менінгіту стали дуже
різноманітними. Захворювання розвивається поступово: з'являється загальне
нездужання, млявість, сонливість, стомлюваність, головний біль, блювання,
закреп, світлобоязнь, зниження апетиту.
У дітей грудного віку туберкульозний менінгіт починається гостро, бурхливо,
із втрати свідомості, розвитку тоніко-клонічних судом, вогнищевих уражень
нервової системи, геміпарезів, менінгіального синдрому. Погляд нерухомий, рідке
кліпання повік, блиск опуклих очей, симптом "сплячої ляльки". Переднє
тім'ячко випинається, напружене. У період подразнення оболонок мозку наростають
симптоми загальної інтоксикації, втрата маси тіла, кахексія. Діти перебувають у
сопорозному стані, наростає зорова, слухова, тактильна гіперестезія, мова стає
тихою, невиразною. Вираженими є ригідність м'язів потилиці, симптоми Керніга,
Брудзінського (верхній, середній, нижній), ортотонія (хвора дитина лежить із
закинутою головою), гіперрефлексія, анізорефлексія. Патологічні рефлекси
(Бабінського, Россолімо, Оппенгейма) різко позитивні, визначають симптоми
ураження черепних нарвів (косоокість, розширення зіниць, птоз, анізокорія,
згладженість носогубної складки, відхилення язика в уражений бік). Характерними
є вегетативні розлади: червоний стійкий розлитий дермографізм, плями Труссо,
брадикардія за наявності вираженого фібрилітету.
Ускладненнями туберкульозного менінгіту можуть бути церебральний і
спінальний арахноїдит, нейроендокринні розлади, часткова (або повна) атрофія
сосків зорових нервів, гідроцефалія, моторні розлади, зниження інтелекту,
психопатія.
У дітей, яких лікували протитуберкульозними препаратами, нерідко
спостерігається різноманітна клінічна картина і триваліший перебіг
туберкульозного менінгіту. Менінгеальний синдром іноді не різко виражений
(стерта форма), неврологічні симптоми не чіткі, зміни в складі спинномозкової
рідини незначні.
У разі підозри на туберкульозний менінгіт необхідно терміново зробити
діагностичну спинномозкову пункцію. Підвищений тиск, прозорість ліквору,
позитивні глобулінові проби (Панді і Нонне-Апельта), підвищена кількість білка
(понад 330 мг/л) і клітинних елементів (плеоцитоз) з перевагою лімфоцитів,
випадіння ніжної сіточки фібрину і виявлення БК - усе це вірогідно підтверджує
туберкульозну природу менінгіту. Туберкулінова проба може бути негативною
внаслідок анергії. Визначають анемію, лейкопенію, нейтрофільний зсув вліво,
моноцитоз, зменшену ШОЕ (до 3-2 мм/год).
Діагностика туберкульозу.
Для діагностики туберкульозу проводять:
Бактеріоскопію,
рентгенологічне дослідження, томографію, флюорографію (фото-графування на
плівку зображення органів грудної клітки), туберкулінодіагностика
(внутрішньошкірна туберкулінова проба Манту).
Рання діагностика захворювання у дитячому віці ґрунтується на досконалому
вивченні анамнезу, даних об'єктивного, лабораторного, рентгенологічного,
функціонального та інструментального методу дослідження. Основним методом
встановленого діагнозу туберкульозу є бактеріоскопічний. Він включає пряму
бактеріоскопію мазків із патологічного матеріалу: харкотиння, плеврального і
перетиноального, спинномозкової рідини, сечі. Із харкотиння готують мазки,
забарвлюючи препарат за Цілем-Нільсеном. Якщо вміст мікобактерій туберкульозу
харкотиння незначний, цей метод неефективний. Тому у разі негативного
результату кращий ефект дає дослідження промивних вод шлунка або трахей і
бронхів натще методом флотації. Наявність мікобактерій в сечі свідчить про
туберкульоз нирок і визначається методом висівання та інокуляції морських
свинок. У спинномозковій рідині мікобактерії визначаються у разі туберкуломи
мозку, їх можна виявити в плевральному ексудаті, у пункт атах, виділеннях з
нориць.
Туберкулінодіагностика використовується для раннього виявлення
туберкульозу в дітей, диференціального діагнозу і для профілактики
туберкульозного захворювання.
Проба
Манту використовується для раннього виявлення туберкульозу, для відбору
контингенту дітей, які підлягають ревакцинації проти туберкульозу. Стандартне
розведення містить 2 ТО в 0,1 мл розчину, тобто 1 дозу ППДЛ (очищений білковий
деріват Лінникової), сухий туберкулін.
У
флаконі місткістю 5мл є 50 доз. Початий флакон придатний для використання
протягом 1 дня. Пробу Манту виконує спеціально навчена медична сестра.
Результати проби оцінює лікар через 72 години.
Прозорою
пластмасовою лінійкою вимірюють поперечний (відносно осі руки) діаметр папули;
розмір гіперемії не враховують. Реакція вважається :
•
негативною, якщо немає інфільтрату або він становить
менше ніж 2 мм діаметром,
•
сумнівною - за наявності інфільтрату, меншого ніж 5 мм,
•
позитивною - у разі вираженого інфільтрату (понад 5 мм у
діаметрі).
•
гіперергічна – інфільтрат більше 17 мм, або везикула та
некроз любого розміру.
Гіперергічна
реакція може супроводжуватися лімфангітом і лімфаденітом, іноді загальною
реакцією - нездужанням, головним болем і підвищенням температури тіла.
З
метою раннього виявлення туберкульозу пробу Манту роблять дітям у разі
досягнення ними 1 року і далі щороку (краще восени) незалежно від результату
поперднього дослідження. Дітей до 12 міс. обстежують на туберкульоз за
показаннями (наявність контакту або підозра на туберкульоз). Протипоказаннями
до проведення реакції Манту є захворювання шкіри, гострі і хронічні інфекційні
захворювання в період загостренння, включаючи період реконвалесценції (не менше
як два міс. після зникнення клінічних симптомів), алергічний стан (бронхіальна
астма, ідеосинкразія з вираженим шкірним проявом), епілепсія, ревматизм в
активній фазі. Не допускається проведення проби Манту в дитячих колективах під
час карантину у разі інфекційних захворювань. Проба Манту передує ревакцинації
проти різних інфекцій.
Рентгенологічні
дослідження. Застосовують такі методи рентгенологічного дослідження:
•
рентгеноскопія, рентгенографія, томографія, томофлюрографія, бронхографія та
інші.
Завдяки
рентгенологічному дослідженню можна визначити наявність, характер і розміщення
патологічних змін у легенях, у плевральній порожнині, бронхах, кістках, органах
черевної порожнини, сечостатевої системи. Флюрографія органів грудної клітки
широко використовується під час масових профілактичних оглядів дитячих
колективів.
Лікування хворих на туберкульоз повинно бути комплексним,
патогенетичного обгрунтованим, тривалим (до повного видужання), за принципом
етапного спостереження - стаціонар, санаторій, диспансер.
Лікування туберкульозу у дітей включає
такі заходи:
• виведення хворої дитини із несприятливих
умов навколишнього середовища, ізоляція від тих, хто виділяє мікобактерії;
•
застосування
загально зміцнювальних гіпосенсибілізуючих засобів;
•
загартовування
дитини в період реконвалесценції (затихання патологічного процесу).
Велике значення має гігієно-дієтичний режим, який передбачає максимальне
перебування
на свіжому повітрі, приймання сонячних ванн, раціональне харчування,
гігієнічні навички, психічну гігієну, яка здійснюється завдяки правильній
психологічній роботі з дітьми.
Охолоджене повітря, хворому на туберкульоз, поліпшує апетит, самопочуття,
настрій, сприяє зменшенню кашлю і кращому виділенню харкотиння. В
осінньо-зимовий період хворі повинні перебувати на свіжому повітрі не менше ніж
4-5 год. Аерація приміщення у лікувальних закладах сприяють відкриті веранди.
Водні процедури (обтирання, обливання тощо) стимулюють процеси обміну,
тонізують нервову систему. Щоденні обливання починають за температури води 35иС,
поступово знижуючи її щодня на 1-20С до 200С, і нижче
(залежно від індивідуальної витривалості дитини). У період загострення і в
ослаблених хворих обливання замінюють обтиранням з негайним обсушуванням і
розтиранням.
Повітряні і сонячні ванни показані за умови загального доброго самопочуття,
нормальних температур тіла і гемограм. Геліотерапію слід починати з 5 хв. і
доводити до 45-60 хв. найкращий час геліо- і аеротерапії - 10 год ранку.
Лікування сонцем протипоказане за наявності деструктивних процесів з утворенням
каверн, у разі гематогенно-дисемінованих форм туберкульозу, гострого спалаху
захворювання у будь-якому його клініко- рентгенологічному прояві, при
вираженому гарячковому стані.
Правильне харчування - одна з головних умов успішного лікування хворого на
туберкульоз. Денний раціон повинен становити для школярів 13 398 кДж (3 200
ккал), з них 15-20% білків (до 100г), стільки ж жирів і 300-400г вуглеводів,
для дошкільнят - 7 536 кДж (1 800 ккал), для підлітків - 16 747 кДж (до 4 000
ккал), тобто перевищувати вікову норму на 15-20%.
Рекомендується сиропи шипшини, чорної смородини, натуральні соки, пивні дріжджі.
Доцільним є 4-5 разове приймання їжі. Ранній сніданок повинен становити 20%,
легкий другий сніданок - 10-15%, обід - 40%, підвечірок - 10%, вечеря - 20%
енергетичної цінності.
У лікуванні хворого на туберкульоз провідну роль відіграє хіміотерапія.
Тривалість лікування від 4-6 міс. до 1-1,5 року. Всі хіміопрепарати мають
бактеріостатичну (туберкулостатичну) дію. Сьогодні використовують 11
протитуберкульозних препаратів та їхніх аналогів.
У лікуванні хворого на туберкульоз популярністю
користуються препарати, що становлять 2 групи: 1-а основні, життєвоважливі, їх
використовують у лікуванні вперше виявлених хворих (ізоніазид, рифампіцин,
піразинамід, етамбутол, стрептоміцин). 2-а - резервні (решта
протитуберкульозних препаратів),якими лікують хворих, яких уже лікували, але
без видимого ефекту. При лікуванні туберкульозу використовують кортикостероїдні
препарати, гіпосенсибілізуючі, вітаміни. Проводячи тривалу хіміотерапію слід
пам'ятати про побічну дію (токсичну, алергійну),тому призначають гепатопротектори,
один раз на місяць досліджують функцію печінки. Для запобігання розвитку
дисбактеріозу призначають - лінекс, хілак, та інш., для кращого розсмоктування
- препарати : екстракт алое, скловидне тіло, плазмол. За показаннями
призначають фізіотерапевтичні процедури: електрофорез,УЗ- терапію,
індуктотермію. Санаторно - курортне лікування рекомендують у санаторіях за
місцем проживання, а також у Ялті, Одесі, Алупці, Ворохті, Яремчі.
Профілактика туберкульозу має соціальний, санітарний і специфічний аспекти.
У плані соціальної і санітарної профілактики загальні державні заходи
спрямовані на підвищення життєвого рівня населення, забезпечення житловою
площею і створення культурно-освітніх закладів, розвиток спорту, мережі
санаторії захист водоймищ та атмосфери від забруднення токсичними речовинами.
Профілактичні заходи включають раннє виявлене інфікованих і
хворих дітей, оберігання їх від контактної додаткової інфекції, організація
деспансерного нагляду за хворими, інфікованим туберкульозом, і контактними.
Спецефічна
профілактика туберкульозу полягає у проведенні спецефічної вакцинації БЦЖ і хіміопрофілактики.
Вакцинація БЦЖ здійснюється дітям в 3-5 -денного віку в пологовому відділенні.
Протипоказами до вакцинації є виражені клінічні симптоми пологової травми,
диспепсія, шкірні захворювання, отит, грип, пневмонія, різка жовтяниця,
недоношеність з масою тіла меншою ніж 2500 г Вакцинація сприяє зниженню
інфікованості, захворюваності дітей на туберкульоз, запобігає розвитку гострих
інфільтративних і генералізованих форм. Захворюваність на туберкульоз серед
вакцинованих дітей у 8-10 разів нижче, ніж серед не щеплених.
Протитуберкульозна вакцинація проводиться з метою вироблення імунітету.
Імунологічна перебудова організму внаслідок вакцинації БЦЖ супроводжується
появою позитивної туберкулінової проби.
Місцеві реакції після щеплення у новонароджених дітей проявляються через
4-6 тиж на місці введення вакцини: інфільтрат має розміри 4-15 мм у діаметрі із
вузликом у центрі (пустуляція) з утворенням кірочки, некрозу з незначним
серозно-гнійними виділеннями. Ці реакції зберігаються 2-3 міс і більше. Можуть
бути виразки, холодні абсцеси в шкірі, лімфаденіт, бецежит. Місцево
застосовують присипки ізоніазиду, рифампіцину, примочки стрептоміцину, 2%
гідрокортизонову мазь.
Протягом 2 міс дитину, яку вакцинували тому, що вона мала контакти з
хворими на туберкульоз, слід ізолювати від хворих, які виділяють мікобактерії.
Дітям, які народилися від хворих на туберкульоз матерів, треба зробити
вакцинацію з наступним ізолюванням на 3-12 міс.
Другим методом спецефічної профілактики туберкульозу у дітей є
хіміопрофілактика - призначення туберкулостатичних препаратів здоровим дітям з
метою запобігання захворюванню на туберкульоз. Вона не потрібна дітям
безпосередньо після вакцинації. Розрізняють первинну хіміопрофілактику
(проводять у не інфікованих дітей з негативною туберкуліновою пробою) і
вторинну (проводять у інфікованих дітей, але без клінічно- рентгенологічних
проявів захворювання).
Хіміопрофілактика проводиться:
1. Всім дітям, що знаходяться в
контакті з хворими, що мають МТ+
2. Дітям з „віражом”
туберкулінових проб
3. Дітям з гіперергічними
реакціями на туберкулін
Для проведення
хіміопрофілактики застосовується ізоніазид.
Важливе значення у боротьбі з дитячим туберкульозом має санітарно-освітня
робота, якою повинен керувати протитуберкульозний диспансер спільно з
дитячими поліклінічними відділеннями. Роботою щодо раннього виявлення і
оздоровлення туберкульозних осередків, у яких проживають діти, керує
педіатр-фтизіатр. Питання актуальності протитуберкульозних заходів, їхні
конкретні завдання повинні знайти широке висвітлення в бесідах, лекціях,
виступах по радіо, телебаченню, у пресі. У профілактиці туберкульозу у дітей
велике значення мають загальнооздоровчі заходи, спрямовані на підвищення
імунної реактивності організму. Серед них провідна роль належить організації
правильного режиму дня і харчування дитини, проведенню загартовувальних
процедур, заняттям фізкультурою і спортом. Поліпшення соціально-побутових умов
і культорного рівня населення, удосконалення терапевтичних і педіатричних заходів
сприяють ліквідації туберкульозу як масового інфекційного захворювання.
Медсестринський процес:
1 етап. Медсестринське обстеження:
Скарги: зниження апетиту,
підвищена втомлюваність, схуднення, нічна пітливість.
Дані
анамнезу: контакт з туберкульозним хворим.
Об’єктивні
дані: субфебрильна температура, адинамія, блідість шкіри, збільшення
периферичних лімфатичних вузлів, сухий кашель, віраж туберкулінової проби.
2 етап. Проблеми пацієнта:
тривалий
субфебрилітет, сухий кашель, адинамія, схуднення, підвищена втомлюваність
3 етап. Визначення мети медсестринського догляду:
-
підготовка пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень;
-
догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом;
-
виконання лікарських призначень;
-
навчити матір пацієнта маніпуляціям по догляду.
4 етап. Планування обсягу медсестринських втручань:
-
взяття харкотиння на бакдослідження;
-
годування дитини відповідно дієти;
-
здійснювати догляд за дитиною під час кашлю;
-
систематичний контроль за ЧД, температурою тіла;
-
виконання лікарських призначень: протитуберкульозні препарати,
імунокоригувальна терапія, десенсибілізуючі препарати, симптоматична терапія.
5 етап. Оцінка результатів та корекція догляду:
-
зникнення інтоксикації, покращення загального стану;
-
відновлення маси тіла;
-
корекція мед сестринських втручань можлива при різних ускладненнях.
Коментарі
Дописати коментар