Лекція №4 Група 3 А с/с Викладач Кіон О. І. Предмет Медсестринство в педіатрії Дата 06.11.2020 Тема Вигодовування грудної дитини. Природне,змішане та штучне вигодовування. Харчування дітей, старших однорічного віку.
Лекція №4
Група 3 А с/с
|
Викладач |
Кіон О. І. |
|
Предмет |
Медсестринство в педіатрії |
|
Дата |
06.11.2020 |
|
Тема |
Вигодовування грудної дитини. Природне,змішане та
штучне вигодовування. Харчування дітей, старших однорічного віку. |
ПЛАН
1.
Основні
принципи вигодовування дітей раннього віку. Види вигодовування. Характеристика
природного вигодовування. Лактація. Хімічний склад молока в різні терміни
лактації. Значення молозива для годування новонародженої дитини. Характеристика
материнського молока, його переваги.
2.
Методика та
правила прикладання дитини до груді. Визначення добової кількості їжі дітям,
методи розрахунку. Введення підгодовування і харчових доповнень. Протипоказання
та утруднення під час грудного вигодовування. Дієта і режим жінки-годувальниці.
Гіпогалактія, профілактика та лікування.
3.
Штучне
вигодовування, характеристика. Показання для переведення дитини на штучне
вигодовування.
4.
Змішане
вигодовування, характеристика. Показання до змішаного вигодовування.
5.
Харчування
дітей після року.
Згідно наказу № 540 від 04.08.2006 року «Про затвердження принципів підтримки
грудного вигодовування, критеріїв та порядку оцінки закладу охорони здоров'я на
відповідність статусу «Лікарня доброзичлива до дитини» прийняті принципи підтримки грудного
вигодовування:
1. Наявність плану дій (політики) щодо
підтримки грудного вигодовування і регулярне доведення його положень до відома
усіх медичних працівників закладу, вагітних, матерів та членів їх родини.
2. Систематичне навчання медичного персоналу
щодо впровадження Політики (плану дій) підтримки груного вигодовування.
3. Впровадження в практику сучасних методів
підготовки сім'ї до народження дитини. Інформування та навчання вагітних,
матерів та членів їх родин щодо переваг та методів грудного вигодовування.
4. Допомога матерям успішно розпочати раннє
грудне вигодовування.
5. Навчання вагітних, матерів та членів їх
родини як годувати грудьми та як зберегти лактацію в складних ситуаціях, в тому
числі якщо вони тимчасово відокремлені від своїх дітей.
6. Підтримка виключно грудного вигодовування
до шестимісячного віку дитини за винятком випадків, зумовлених медичними та
соціальними показаннями, і продовження грудного вигодовування до 1 року і
більше із своєчасним введенням пригодовування.
7.
Забезпечення
цілодобового спільного перебування матерів з дітьми та участі матері (членів
родини) у здійсненні догляду за дитиною.
8. Заохочення матерів до грудного
вигодовування за вимогою дитини за відсутності медичних протипоказань.
9. Відмова від використання у дітей, які
знаходяться на грудному вигодовуванні, сосок, пустушок чи інших середників, які
імітують материнські груди.
10. Створення груп підтримки грудного
вигодовування і направлення до них матерів.
11. Дотримання Міжнародного зведення правил
збуту замінників грудного молока.
з КЛІНІЧНОГО ПРОТОКОЛУ
МЕДИЧНОГО ДОГЛЯДУ ЗА ЗДОРОВОЮ ДИТИНОЮ ВІКОМ ДО 3 РОКІВ (Наказ МОЗ України № 149
від 20.03.2008 р.)
РАЦІОНАЛЬНЕ ВИГОДОВУВАННЯ ТА
ХАРЧУВАННЯ ДИТИНИ ВІКОМ ДО 3 РОКІВ
3.1.Загальні
положення
Материнське молоко - єдиний ідеальний продукт
харчування для забезпечення гармонійного розвитку дитини перших 6 місяців
життя. Воно містить не тільки всі необхідні для дитини поживні речовини в
ідеально збалансованому співвідношенні, але й комплекс захисних факторів та
біологічно активних речовин. Виключно грудне вигодовування - це вигодовування
грудним молоком, без застосування в раціоні дитини іншої їжі та/або рідини.
Грудне вигодовування дитини необхідно починати протягом першої години після
народження і продовжувати до одного року, а при можливості і довше. Переваги
грудного вигодовування для здоров 'я:
Діти на грудному вигодовуванні рідше хворіють на інфекційні та алергійні
хвороби, мають менший ризик розвитку отиту, діареї, синдрому раптової смерті та
у старшому віці бронхіальної астми, ожиріння, мають кращі показники розумового
розвитку.
Жінка, яка годує дитину груддю має менший ризик захворіти на злоякісні
хвороби (рак молочної залози та яєчників). В домашніх умовах, як і в пологовому
будинку, необхідно рекомендувати матері дотримуватись вільного вигодовування
«за вимогою дитини», тобто такого годування, при якому дитина сама визначає
кількість та тривалість годувань залежно від індивідуальної потреби (без
обмеження з боку матері). Просте правило для встановлення частоти годувань -
годувати, коли дитина зголодніє: дитина повертає голову до матері, смокче свою
руку. Плач дитини не завжди та не лише єознакоюголоду. У віці 6 місяців
необхідно ввести прикорм з особливою увагою до забезпечення потреб дитини у
залізі і разом з тим продовжувати вигодовувати грудне вигодовування.
|
Калорійність, яка повинна бути
забезпечена _ продуктами прикорму
|
Оцінка вигодовування та харчування дитини проводиться при кожному
обов'язковому медичному профілактичному огляді дитини віком до 3 років та при
огляді з метою імунізації.
3.2. Вигодовування дитини віком до 6 місяців
3.2.1.Загальні положення. Дитина віком до 6 місяців повинна
отримувати тільки грудне молоко, немає фізіологічної потреби у введенні в її
раціон додаткової рідини у вигляді води, чаїв (чорного, зеленого або
трав'яного), соків, відварів тощо. Грудне молоко містить близько 90% води, що
повністю задовольняє потреби дитини в рідині. Введення додаткової рідини
підвищує ризик гострих кишкових інфекцій, зменшує потребу у грудному молоці та
тривалість грудного вигодовування. Основні правила успішного грудного
вигодовування
1. Прикладання дитини до
грудей матері протягом першої години життя при відсутності протипоказань.
2. Цілодобове спільне
перебування матері з дитиною.
3. Правильне прикладання
дитини до грудей матері.
4. Грудне вигодовування за
вимогою дитини в тому числі вночі.
5. Не давати дитині до 6
місяців ніяких інших продуктів і рідини, за виключенням випадків, зумовлених
медичними показаннями.
6. Не використовувати соски,
пустушки.
7. Обов'язкове введення
адекватного прикорму з 6 місяців.
8. Продовження грудного
вигодовування до 1 року а при можливості і довше.
3.2.2. Оцінка грудного
вигодовування. Оцінка грудного вигодовування проводиться при кожному
обов'язковому медичному профілактичному огляді дитини. Необхідно оцінити чи
правильно дитина прикладена до грудей матері та ефективність смоктання.
Ознаки правильного прикладання
дитини до грудей матері:
•
голова і тіло дитини знаходяться в одній площині;
•
тіло дитини притиснуте до матері обличчям до грудей, ніс
знаходиться напроти соска;
•
мати підтримує усе тіло дитини знизу, а не тільки його
голову та плечі;
•
мати підтримує груди знизу пальцями при цьому вказівний
палець знаходиться знизу, а великий палець - зверху (пальці не повинні бути
близько від соска);
•
спочатку мати повинна доторкнутись соска так, щоб дитина
захватила нижню частину ареоли;
•
положення матері повинно бути зручне для неї.
Ознаки ефективного смоктання: у дитини спостерігається
повільне, глибоке смоктання з невеликими перервами.
Однією із найбільш розповсюджених причин введення в раціон дитини молочних
сумішей та припинення виключно грудного вигодовування є стурбованість матері
недостатньою, на її думку, кількістю грудного молока.
Достовірні ознаки недостатнього отримання дитиною
грудного молока: прибавка у масі менше 500 г за місяць; сечовиділення дитини менше 6 разів
на день, сеча жовта концентрована з різким запахом.
Вікові періоди, коли дитина може потребувати більше грудного молока:
Це зумовлено інтенсивним ростом дитини у ці вікові періоди, що потребує
частішого прикладання до грудей і не повинно бути причиною введення в раціон
дитини молочних сумішей.
3.2.3. Консультування
матері з вигодовування дитини віком до 6 місяців.
Якщо при оцінці грудного вигодовування виявлено, що дитина отримує
недостатню кількість молока, важливо виявити можливу причину цього та надати
матері відповідні рекомендації:
1. Необхідно звернути увагу
на кількість годувань протягом доби. Якщо годування грудьми менше 8-10 разів на
добу, необхідно порадити матері збільшити частоту годувань.
2. Дотримуватись принципів
вигодовування за вимогою дитини, годувати вночі.
3. Якщо дитина неправильно
прикладена до грудей або неефективно смокче, важливо навчити матір правильно
прикладати дитину до грудей.
4. Якщо дитина отримує інші
продукти харчування чи напої, необхідно порекомендувати матері частіше годувати
грудьми, зменшити порції інших продуктів харчування або напоїв та в подальшому
відмовитись від них.
5. Необхідно порекомендувати
матері повноцінно харчуватись та залучати інших членів родини до догляду за
дитиною для забезпечення її повноцінного відпочинку.
6. Відмовитись від сосок,
пустушок.
У період вигодовування грудьми у матері можливе виникнення лактаційних
кризів. Це тимчасове зменшення кількості молока без видимих причин, яке
продовжується в середньому 3-4 дні і має зворотній характер. В цей період
матері необхідна психоемоційна підтримка та відпочинок. У разі захворювання
матері на гострі респіраторні хвороби годування грудьми необхідно продовжувати.
Грудне вигодовування необхідно припинити у разі прийому матір'ю лікарських
засобів, які відповідно до інструкції про застосовування мають протипоказання
для матерів, які годують дітей грудьми. Для збереження лактації та ефективного
смоктання дитини важливо переконати батьків в доцільності відмови від пустушок
(сосок).
3.3. Вигодовування та харчування
дитини віком 6-12 місяців.
3.3.1. Загальні положення
У віці 6 місяців грудне молоко залишається основним продуктом, для дитини,
але виникає необхідність у розширенні раціону харчування дитини та введенні до
нього додаткових продуктів (прикорму). Грудне молоко саме у віці 6 місяців уже
не може задовольнити потребу дитини в калоріях, мікронутрієнтах, насамперед
залізі, для забезпечення її нормального розвитку.
Прикорм - це продукти
харчування, які вводяться в доповнення до грудного молока (молочної суміші разі
штучного вигодовування) дитині першого року життя. Перед введенням прикорму
потрібно впевнитись у готовності дитини до цього.
Ознаки готовності дитини до
введення прикорму:
1. тримає голову;
2. сидить практично без
підтримки (в стільчику для годування);
3. відкриває рот, коли
підносять ложку з їдою;
4. відвертається від ложки з
їдою, коли не голодна;
5. закриває рот з ложкою в
роті, тримає їжу в роті, а потім ковтає, а не виштовхує і не випльовує.
3 .3 .2. Правила введення прикорму
1. Введення прикорму повинно
бути у кожному окремому випадку процесом введення рекомендованих у
відповідності до віку дитини продуктів харчування із поступовою зміною в
динаміці їх консистенції, смаку, запаху і зовнішнього вигляду, при одночасному
продовженні грудного вигодовування.
2. Треба впевнитись, що
дитина готова до введення прикорму.
3. Прикорм треба давати,
коли дитина активна і голодна, краще під час сніданку або обіду разом з іншими
членами сім'ї.
4. Прикорм дається після
нетривалого годування грудьми (у разі штучного вигодовування - невеликої
кількості молочної суміші).
5. Під час годування дитина
повинна знаходитись у вертикальному положенні, в зручній позі на руках або на
колінах у матері чи в спеціальному дитячому стільчику.
6.
Прикорм необхідно давати з ложки.
7. Прикорм треба починати
давати дитині, поклавши невелику кількість їжі на кінчик чайної ложки. Ложку
тримати так, щоб дитина її бачила. Потім торкнутися ложкою до губ дитини, щоб
частина продукту залишилася у неї на губах. І лише коли дитина відкриє рот,
покласти ложку з їжею на середину язика, тоді дитина легко її проковтне.
8. Кожен продукт прикорму
вводиться, починаючи з 1 чайної ложки і збільшуючи поступово, за 5-7 днів до
повної порції, розділивши її на 2 годування. Дитина сама покаже, що наїлася,
відвернувши голову, відштовхуючи ложку, або не відкриваючи рот.
9. Щоразу, після того, як
дитина отримала прикорм, доцільно прикладати її до грудей. Це допоможе зберегти
лактацію, а дитина почуватиме себе задоволеною.
10. У разі відмови дитини від
прикорму, не треба годувати її примусово, так як дитина може відмовитися
взагалі від усіх інших продуктів. Можна запропонувати інший продукт (іншого
смаку та/або консистенції), або той самий, але в інший день. Під час годування
необхідно, щоб мати спілкувалася з дитиною.
11. Кожний наступний новий
продукт прикорму повинен складатися з одного інгредієнту і даватися дитині
впродовж не менше 5 днів, лише після цього можна давати змішаний прикорм із цих
продуктів. Це дасть можливість визначитись щодо причини харчової алергії у разі
її виникнення.
12. Для полегшення звикання
дитини до нових продуктів рекомендується добавляти в продукти прикорму грудне
молоко.
13. Прикорм повинен бути
свіжо приготовленим, мати ніжну гомогенну консистенцію, від вершковоподібної до
сметаноподібної (відповідно до віку), остудженою до температури тіла (36-37°С).
14. Для профілактики
залізодефіцитної анемії з 6 місяців обов'язково вводяться продукти прикорму,
які містять залізо (м'ясо, потім печінка, яєчний жовток, риба).
15. Не рекомендовано вживання
ніяких видів чаю та кави дітям до 2 років, так як ці напої перешкоджають
процесу всмоктування заліза.
16. Не слід давати цільне не
розведене коров'яче молоко дітям до 9 місяців (фактор розвитку залізодефіцитної
анемії).
17.
Цільне молоко та молочні продукти можна давати дитині з
9-12 місяців.
18.
В період введення прикорму не слід добавляти в продукти
прикорму сіль, спеції.
19. У разі появи ознак
поганої переносимості продукту прикорму (порушення функції системи травлення,
алергічні реакції чи ін.) слід припинити введення даного продукту прикорму і
ввести інший.
3.3.3. Продукти прикорму.
Першим продуктом прикорму, що пропонується дитині у віці 6 місяців, можуть
бути каші (перевагу надавати крупам, які не містять глютену (гречка, рис, кукурудза),
овочеве або фруктове пюре. Частота введення цих продуктів повинна бути 1-2 рази
на день, з поступовим збільшенням об'єму порції. Важливо, щоб дитина у віці 6
місяців почала отримувати прикорм з підвищеним вмістом заліза.
Продукти прикорму з підвищеним
вмістом заліза:каші, промислового виробництва, збагачені залізом;м'ясо; риба; яєчний
жовток;добре проварені бобові (квасоля, горох).
Каші
•
Починати треба з каші, яка містить одну крупу, доцільно з
підвищеним вмістом заліза (наприклад з рисової або гречаної каші). Потім
вводити каші з інших круп (кукурудзяну, вівсяну).
•
Змішані каші з декількома крупами треба вводити тільки
після того, як дитина уже отримувала каші з кожною крупою окремо.
•
Каші можна розводити грудним молоком.
•
Для приготування каші можна використовувати молочну суміш
або розведене коров'яче молоко.
Щоб отримати 200 мл розведеного молока, необхідно закип'ятити 70 мл води,
додати 130 мл кип'яченого коров'ячого або козиного молока, добавити 1 чайну
ложку без верху цукру.
Каші можна змішувати з овочами або фруктами, але тільки після того, як
дитина спробувала
кожен з цих продуктів окремо. Годувати дитину тільки ложкою.
М'ясо та альтернативні продукти.
•
Важливо, щоб у віці 6 місяців дитина отримала прикорм з
підвищеним вмістом заліза, яке міститься у м'ясі.
•
Рекомендоване дитині віком 6-9 місяців м'ясо: телятина,
курятина, індюшатина, крільчатина, нежирна свинина.
•
Починати треба з дрібно перекрученого або розім'ятого
м'яса, поступово переходячи до кусочків.
•
М'ясо повинно бути не сухе, а зберігати природну
вологість, щоб дитина могла його легко проковтнути.
•
Не слід давати дитині копчені м'ясні продукти, ковбасу,
сосиски, так як вони містять велику кількість жирів і солі.
•
давати дитині рибу (з 8-10 місяців) та яєчний жовток (з 7
місяців), які є також джерелом заліза. Яєчний білок є алергенним
продуктом і до виповнення дитині 1 року його давати не слід.
Овочі та фрукти
•
Овочі доцільно вводити перед фруктами, оскільки деяким
дітям може не сподобатись смак овочів, якщо вони звикли до солодкого смаку
фруктів. Проте це необов'язково стосується усіх дітей.
•
Починати треба з одного виду овочів або фруктів і лише
після того як дитина отримала кожен з них окремо, можна їх змішувати.
•
Починати треба з негострих на смак овочів (кабачки,
гарбуз, картопля, капуста, патисони) і фруктів (яблука, персики, абрикоси,
сливи).
•
Овочеве/фруктове пюре, як низькобілкову страву прикорму,
дають не більше, ніж 2 тижні, потім необхідно збагачувати ці страви шляхом
додавання в них високобілкових продуктів (м'який сир, м'ясо).
•
Можна давати дитині протерті свіжі овочі та фрукти, які
перед тим треба добре помити і почистити. З часом можна буде давати дитині
овочі та фрукти кусочками.
Соки та інші напої
•
Дитині достатньо рідини, яку вона отримує з грудним
молоком. З 6 місяців деякі діти інколи можуть потребувати воду. Не можна давати
дитині дистильовану, газовану та мінеральну воду.
•
Сік доцільно давати дитині тоді, коли вона уже отримує
інші продукти прикорму. Сік можна давати у невеликій кількості (80-100 мл у
віці до 1 року), пересвідчившись, що дитина випиває достатньо грудного молока
(молочної суміші у разі штучного вигодовування). Соки не треба розводити водою
та додавати цукор.
•
Починаючи з 6 місяців необхідно допомагати дитині вчитися
пити з чашки.
Не рекомендується вживання будь-яких видів чаю (чорного, зеленого,
трав'яного) та кави до двох років. Ці напої перешкоджають всмоктуванню заліза.
Після дворічного віку слід уникати вживання чаю під час їди.
Молочні продукти
•
Рекомендовано давати дитині м'який сир (з 6 місяців).
•
Не слід давати дитині цільне нерозведене коров'яче або
козяче молоко до 9-ти місячного віку, а краще до 1 року. Розведене коров'яче
молоко можна використовувати для приготування страв прикорму.
•
Не рекомендується вигодовування дитини виключно козячим
молоком, зокрема через ризик виникнення фолієводефіцитної анемії.
Частота введення прикорму: Дитина віком до 8
місяців повинна отримувати прикорм 3 рази на день, у віці 9-11 місяців 4 рази
на день. У віці 1 рік дитина повинна отримувати різноманітний прикорм з кожної
групи продуктів, вміти пити з чашки.
3 .3 .5. Оцінка харчування дитини віком 6-12 місяців
Оцінка харчування дитини проводиться при кожному обов'язковому медичному
огляді дитини. Для оцінки харчування необхідно розпитати матір: про наявність
труднощів чи проблем при вигодовуванні дитини; уточнити чи продовжується
годування грудьми;якщо годування грудьми продовжується, уточнити скільки разів
на добу дитина прикладається до грудей; з'ясувати, чи почала мати вводити
прикорм;які продукти прикорму отримує дитина, звернути особливу увагу на
прикорми, збагачені залізом; яка частота введення прикорму; який об'єм
прикорму;яка консистенція продуктів прикорму: рідка, сметаноподібна, густа; чим
користується мати при годуванні дитини: ложкою чи використовується пляшка з
соскою; чи використовується активне заохочення дитини до їжі; чи не примушують
дитину їсти.
3.3.6. Консультування матері з вигодовування та
харчування дитини від 6 до 12 місяців
Після оцінки вигодовування та харчування дитини необхідно провести
консультування матері.
1. Під час проведення консультування дуже важливим є надання матері
психологічної підтримки.
2) Порекомендувати матері
продовжити годування грудьми за вимогою дитини. Страви прикорму не повинні
повністю витісняти грудне вигодовування.
3) Порекомендувати матері
поступово, відповідно з апетитом дитини, збільшити кількість прикорму, який
вводиться. Пояснити важливість отримання дитиною прикорму, збагаченого залізом.
Чітко пояснити частоту годування, відповідно віку дитини.
Поради матері щодо безпеки під час годування:обов'язково вимити руки
матері та дитини перед їдою,використовувати чисту воду, чистий посуд для
приготування та подачі їжі дитині,завжди бути з дитиною, коли вона їсть, ніколи
не залишати її саму,не давати дитині твердих продуктів харчування у вигляді
маленьких круглих предметів (виноград, горіхи, цукерки-льодяники, тощо),
уникати гострих предметів,не примушувати дитину їсти,їжа повинна бути
остудженою до температури тіла (36-37°С). Важливо пояснити матері, що кожна
дитина має свою індивідуальну схему введення прикорму щодо темпів введення
різних продуктів прикорму.
Орієнтовний добовий об'єм їжі для дитини віком до 12 місяців
|
Вік дитини |
Добовий об'єм їжі, мл |
|
Від народження до 10 дня |
70-80 х день життя новонародженого |
|
Від 10 днів до 2 місяців |
1/5 маси тіла |
|
Від 2 до 4 місяців |
1/6 маси тіла |
|
Від 4 до 6 місяців |
1/7 маси тіла |
|
Від 6 до 12 місяців |
1/8 - 1/9 маси тіла |
Грудне вигодовування – це таке вигодовування, при якому
дитина першого півріччя життя отримує не менше ніж 80% грудного молока (4/5
добової потреби).
Згідно даних ВООЗ прийнята наступна термінологія по
відношенню до природного вигодовування:
1. ”Виключене ГрВ” – вигодовування тільки грудним молоком
з моменту народження як безпосередньо з грудей, так і зцідженим молоком.
Використовуються тільки лікувальні форми вітамінів та мінеральних солей ( за
показаннями).
2. “Переважне ГрВ” – те ж саме, але можливо використання
води, фруктового соку, а також густого прикорму не більше ніж 30 млна добу
(зарахунок овочевого або фруктового пюре).
3. “Доповнене” вигодовування – жіноче молоко плюс
адаптовані молочні суміші більш ніж 100 мл регулярно або густі прикорми
більше30 г регулярно, або паралельне їх використання.
4. “Вигодовування із пляшки” – визначає тільки техніку
годування з пляшечки через соску будь – якою харчовою сумішшю або зцідженим
грудним молоком.
5. Штучне вигодовування – харчування з пляшечки
замінниками жіночого молока, незалежно від наявності або відсутності прикорму.
Лактація – фізіологічна функція жіночого організму, яка
встановлюється після народження дитини. Існують фази утворення та продукції
молока:
ü Лактогенез
– утворення молока;
ü Лактопоез
– продукція молока;
ü Молоковіддача
– виділення молока з грудей.
З 8-12 тижня вагітності відбувається розвиток і
диференціювання молочних залоз (мамогенез). Стимулюючу дію на цей процес
справляють:
ü гормони
передньої частки гіпофіза: пролактин, АКТГ, соматотропний, тиреотропний;
ü естрогени
і прогестерон яєчників;
ü гормони
кори наднирників;
ü плацентарний
лактоген;
ü інсулін.
Позитивні подразники лактації:
-
акт ссання;
-
своєчасне і повне спорожнення молочних
залоз;
-
процедура підготовки до годування;
-
плач голодної дитини;
-
погодинний стереотип прикладання до
грудей.
Молоко починає інтенсивно прибувати з 3-4 дня після
пологів і збільшується відповідно до зростаючої потреби дитини. До 4-5 місяців
після пологів середня добова кількість молока здорової жінки сягає до 1л і
більше.
Розлади лактації:
-
агалактія;
-
гіпогалактія;
-
галакторея;
-
лактостаз.
Агалактія –
відсутність ознак утворення і секреції грудного молока у післяпологовому
періоді. Первинна агалактія
зустрічається при інфантилізмі та гіпоплазії молочних залоз, природженій
відсутності залозистих елементів у молочній залозі. Вторинна агалактія розвивається у жінок похилого віку, які вперше
народжують, внаслідок інволюції молочних залоз, при ендокринній патології з
порушенням функції гіпофіза або гіпоталамуса, при сильному психічному
потрясінні, тяжких пологах.
Галакторея –
мимовільне виділення молока з грудей на протязі дня.
Лактостаз –
закупорка молочних проток, застій молока.
Гіпогалактія –
патологія лактації із зниженням секреторної діяльності молочних залоз.
Гіпогалактія – основна причина переведення дітей на змішане вигодовування.
Розрізняють первинну і вторинну гіпогалактію.
Первинна
гіпогалактія зумовлена гормональними розладами або захворюваннями
ендокринних залоз.
Вторинна
гіпогалактія зумовлена:
-
захворюваннями матері (окрім
ендокринних);
-
ускладненим перебігом вагітності,
пологів, після-пологового періоду;
-
порушенням техніки годування дитини;
-
нераціональним режимом та дієтою
матері-годувальниці;
-
фізичною та психічною перевтомою;
-
захворюванням молочних залоз (тріщини,
ерозії сосків, мастит).
За часом виникнення виділяють:
ü ранню
гіпогалактію (виявляють у перші 10 днів після пологів);
ü пізню
гіпогалактію (через 10 і більше днів після пологів).
Розрізняють 4 ступені гіпогалактії:
І ступінь – дефіцит молока до 25%;
ІІ ступінь – дефіцит молока до 50%;
ІІІ ступінь – дефіцит молока до 75%;
ІУ ступінь – дефіцит молока понад 75%.
Профілактика гіпогалактії:
ü
профілактику гіпогалактії необхідно
проводити під час вагітності, пологів, після пологів;
ü
з дитячого віку у дівчаток має бути
відповідний режим харчування, нормальні умови навчання та побуту;
ü
профілактика та своєчасне лікування
хронічних захворювань ендокринної та серцево-судинної систем;
ü
заняття фізичною культурою з виконанням
вправ для м’язів грудної клітки;
ü
за 1-1,5 місяця до пологів проведення
масажу молочних залоз щодня на протязі 2-3 хвилин (2 рази в день);
ü
виконання правил особистої гігієни та
матері-годувальниці;
ü
виключення синтетичної білизни, яка
шкідливо діє на нервову систему жінки, функцію нирок та молочних залоз;
ü
раціональне ведення пологів;
ü
початок грудного вигодовування в перші
30 хвилин після пологів;
ü
регулярне прикладання дитини до грудей;
ü
ритмічне та повне спорожнення молочної
залози після кожного годування дитини;
ü
використання умовних подразників (миття
рук, обробка сосків, крик дитини);
ü
профілактика тріщин та запалення
молочних залоз;
ü
дотримання правил техніки вигодовування
дитини;
ü
дотримання режиму та дієти
матері-годувальниці;
ü
фізіотерапевтичні процедури; УФО,
солюкс, масаж молочних залоз.
Основні правила для матері-годувальниці:
-
Один раз на добу необхідно прийняти
теплий душ або вимити груди теплою водою з милом, одягнути чисту білизну;
-
Перед кожним годуванням дитини мити руки
з милом, обмивати сосок теплою водою, дезінфікуючі розчини використовувати
необов’язково;
-
Залежно від стану матері годувати дитину
можна лежачи у ліжку або сидячи, підставивши під ногу стільчик;
-
Годувати дитину треба з обох грудей по
черзі: на одне годування – з однієї, на наступне – з іншої;
-
Після кожного годування треба
обов’язково зцідити залишки молока;
-
Після закінчення годування та
зціджування обмити сосок та навколососкову зону кип’яченою водою, обсушити стерильною
серветкою;
-
Під час годування не слід розважати
дитину або відвертати свою увагу сторонніми справами.
Режим та дієта матері-годувальниці
1. Дотримання раціонального режиму дня з регулярним
перебуванням на свіжому повітрі.
2. Дотримання правил особистої гігієни.
3. Достатній сон.
4. Регулярні фізичні вправи.
5. Повноцінне харчування з вмістом на добу:
ü білків –
110-120г,
ü жирів –
100-120г,
ü вуглеводів
– 450-500г.
6. Енергетична цінність добового раціона має бути збільшена
на 2929-4184 кДж (700-1000 ккал) від звичайної.
7. Питтєвий режим збільшується на 1-2л на добу.
8. Збільшується добова потреба у вітамінах С, В1, В2, В6, А, Е,
Д.
9. Рекомендовано вживати: горіхи, мед, халву, гречану
кашу, овочі, фрукти, відвар кропиви.
10. Не рекомендовано: палити, вживати алкоголь,
сильнопахучі та пряні речовини, деякі медикаменти.
Склад грудного молока.
|
Вид молока |
Білок |
Цукор |
Жир |
Зола |
Енер.
цінність ккал/л |
|
г/л |
|||||
|
Молозиво |
80-110 |
40-53 |
28-41 |
8,1-4,8 |
1500-700 |
|
Перехідне молоко |
23-14 |
57-66 |
29-44 |
2,4-3,4 |
750-700 |
|
Зріле молоко |
14-12 |
73-75 |
33-34 |
1,8-2,0 |
700 |
Молозиво:
ü утворюється у перші 12-24 години
після пологів;
ü кількість у першу добу досягає
10-100мл;
ü має високу питому вагу
(1050-1060);
ü вміст білків у 3-6 разів більше
ніж у зрілому молоці;
ü кількість жирів нижча, ніж у
зрілому молоці, але вони складаються з поліненасичених жирних кислот, які добре
засвоюються у кишечнику дитини;
ü великий вміст мінеральних солей,
вітамінів, особливо жиророзчинних (А,К,Е);
ü значний вміст натрію та цинку,
які складають регулюючий вплив на формування імунної системи немовляти;
ü значна захисна роль належить
секреторному імуноглобуліну А;
ü лактоферин є джерелом заліза і
зумовлює бактерицидний ефект;
ü за вмістом лізоциму та
імунологічно активних клітин молозиво у декілька разів переважає зріле грудне
молоко; в осаді в перші години кількість клітин досягає 105/мкл з переважанням макрофагів та
лімфоцитів. Це сприяє заселенню лімфоїдних утворень (мигдаликів, апендикса,
тонкої та товстої кишки, слизових оболонок) дитини імунокомпетентними
клітинами;
ü молозиво поступово переходить у
зріле молоко протягом 4-14 діб.
Зріле молоко:
ü містить понад 100 харчових і
біологічно активних компонентів, специфічних за своїми якісними та кількісними
характеристиками для людського організму;
ü протеїни включають сироваткові
білки , казеїн;
ü біологічна цінність білків –
100%, що переважає усі інші види харчових білків;
ü амінокислотний склад ідеально
збалансований і вміщує 9 незамінних і 9 замінних АК;
ü містить імунореактивні білки;
ü жир жіночого молока на 98%
складається з тригіліцеридів із високою концентрацією поліненасичених жирних
кислот;
ü засвоюваність жиру висока –
близько 90% добової потреби дитини в енергії;
ü основний цукор жіночого молока –
бета-лактоза (90%);
ü співідношення між білками, жирами
і вуглеводами в жіночому молоці 1:3:6;
ü осмолярність жіночого молока
290-300 мОсм/л;
ü у жіночому молоці є всі необхідні
для розвитку дитячого організму вітаміни, мінеральні речовини та мікроелементи;
ü ферменти: протеаза, трипсин,
діастаза, ліпаза, каталаза, рибонуклеази, фосфатаза;
ü гормони: лактогенного комплексу,
регуляторні гормони ЦНС (епіфіза, гіпофізу), щитовидної залози, надниркових
залоз, гормони статевої системи та травного каналу, гормоноподібні речовини
(кальцитонін, еритропоетин, простагландини, серотонін);
ü фактори специфічного і
неспецифічного захисту від інфекцій: секреторний імуноглобулін А, лактоферин,
лізоцим, комплемент, лімфоцити, макрофаги;
ü у грудному молоці, особливо в
молозиві, в достатній концентрації знаходяться неопіатні пептиди – фізіологічні
адаптогени, які регулюють відповідь організму новонародженої дитини на больові
подразнення.
Перше прикладання до грудей
Принцип
раннього прикладання до грудей. Науково обґрунтовано, якщо у матері й
новонародженого немає протипоказань, то перше прикладання до грудей проводять в
пологовому залі через 30 хвилин після народження дитини та обробки пуповини,
проведення профілактики гонобленореї.
Тісний
контакт матері та дитини здійснюється прикладанням до грудей та живота матері
так, щоб голова дитини знаходилась між її грудьми. Після цього мати і дитину
прикривають стерильною теплою пелюшкою і залишають на 15-30хв у
залежності від поведінки дитини. Є діти, які відразу знаходять сосок, інші
роблять це після відпочинку. Якщо дитина на протязі 30 хвилин не знаходить
грудь матері, їй слід допомогти у цій процедурі.
Раннє прикладання до грудей має наступні переваги:
ü сприяє
профілактиці гіпогалактії;
ü дає
можливість дитині отримати перші порції молозива;
ü здійснює
тактильний та емоційний контакт матері та дитини, що призводить до емоційного
задоволення жінки, відчуття спокою за дитину;
ü сприяє
адаптації новонародженого до умов нестерильного зовнішнього середовища за
допомогою колонізації шкіри, слизових оболонок, травної системи мікрофлорою
матері;
ü сприяє
підвищенню пролактину в сироватці крові, збільшенню кількості молока і
тривалості лактації.
Надалі немовля годують за вимогою дитини; тривалість
годування 15-30 хвилин.
Техніка прикладання дитини до груді.
1.
Новонародженому дають сосок та навколососкове поле так, щоб верхня частина
груді не заважала дихати через ніс.
2.
Годують дитину протягом 15-20 (не більше 30) хв, ослаблених дітей – до 30
хвилин.
3.
Залишки молока у груді необхідно зцідити.
4.
Після зціджування осушуємо молочну залозу серветкою.
5.
Груди при годуванні необхідно чергувати (на одне годування – одну грудь).
6.
Після годування тримаємо дитину в вертикальному положенні 5-10 хвилин до
відходження повітря.
7.
Укладаємо дитину в ліжечко у положенні на боці.
Переваги грудного вигодовування.
1.
Пластична цінність, збалансованість жіночого молока за якісним та кількісним
складом, оптимальне співвідношення білків, жирів та вуглеводів.
2.
Біологічна цінність жіночого молока, наявність факторів протиінфекційного
захисту, гормонів, біологічно активних речовин.
3.
Психологічні переваги. Емоційно-тактильний контакт матері і дитини під час
годування дає відчуття безпеки дитині та формує почуття материнства у жінки.
4.
Технологічні переваг:
-
жіноче молоко стерильне;
-
завжди готове до вживання;
-
має оптимальну температуру 36-370С;
-
затрати енергії дитиною на отримання молока є регулятором, який практично
виключає можливість переїдання.
Характеристика
жіночого молока у порівнянні з коров’ячим.
|
ПОКАЗНИКИ |
Жіноче молоко |
Коров’яче молоко |
|
Загальний білок |
11-15 |
32 |
|
Співвідношення Б:Ж:В |
1:3:6 |
1:1:1 |
|
Співвідношення альбумінів/казеїну |
3/2 |
|
|
Співвідношення кальцію/ фосфору |
2/1 |
1/1 |
|
Коефіцієнт засвоєння кальцію |
60% |
20% |
|
Жири, ненасичені жирні кислоти |
>5р |
|
|
Коефіцієнт засвоєння жирів |
90% |
80-85% |
|
Вуглеводи |
бета-лактоза |
альфа-лактоза |
|
Вітаміни |
більше А,Д,Е, С,В1, В6, В12 |
|
Утруднення при вигодовуванні груддю:
З боку
матері:
q змінена форма соска (малі,
плоскі, втягнуті) – дитину слід годувати за допомогою накладки;
q тріщини соска (годування за
допомогою накладки та лікування тріщин);
q мастит (запалення молочних
залоз): різкий біль при смоктанні, підвищення температури;
q лактостаз (закупорка молочних
протоків, застій молока): ущільнення молочної залози, біль, підвищення
температури молочної залози;
q лакторея: мимовільне виділення
молока з грудей на протязі дня.
З боку
дитини:
q розщеплення альвеолярного
відростка (дефект м’якого та твердого піднебіння);
q прогнатизм (недорозвинута нижня
щелепа, синдром П’єра-Робена);
q риніт (утруднене носове дихання);
q недоношеність різного ступеня;
q “в’ялі сосуни”;
q близнюки.
Змішане вигодовування
Змішане
вигодовування – це спосіб вигодовування новонароджених і дітей першого півріччя
життя, який передбачає поєднання годування груддю матері з годуванням молочною
сумішшю, при якому грудне молоко становить від 20% до 80% добової потреби.
Підставою
для переведення на змішане вигодовування найчастіше є гіпогалактія матері,
рідше – інші причини, у зв’язку з чим необхідне тимчасове або постійне
обмеження годування груддю (однобічний мастит, погіршення стану здоров’я
матері, застосування фармакологічних препаратів), запізнення розвитку лактації
у матері тощо.
Для
змішаного вигодовування найкраще використовувати грудне молоко жінок-донорів у
поєднанні з молочними сумішами.
Клінічні
симптоми голодування дитини:
ü неспокій під час годувань і між
ними;
ü порушення сну;
ü уповільнення або затримка
прибавки у масі тіла;
ü рідкі сечовипускання;
ü “голодний стілець” – незначні
випорожнення.
У
разі появи клінічних ознак голодування необхідно зробити 3-4 контрольних
зважування дитини у різні години дня, відповідно до режиму годування.
Для змішаного вигодовування
використовують адаптовані молочні суміші.
Та
кількість суміші, яку дають дитині при нестачі молока у матері, носить назву докорму
(кількісне додавання до їжі).
Правила введення докорму
1.
Молочну суміш давати тільки після годування груддю.
2.
Залишки молока після кожного годування груддю зцідити і давати разом з молочною
сумішшю.
3.
Не до пускати тривалих (понад 3-6 годин) інтервалів між годуваннями груддю.
4.
Догодовувати дитину слід за допомогою чайної ложечки, не поспішаючи, щоб дитина
не захлинулась. Використання пляшечки з соскою часто приводить до відмови дитини від
грудей.
5.
Навіть у разі різкого зменшення кількості грудного молока молочну суміш дають
не відразу в повній кількості, а дрібними порціями, доводячи її протягом 3-5
днів до потрібної норми.
6.
Корегуючі харчові добавки (соки, пюре, сир, жовток) і прикорм при змішаному
вигодовуванні вводять до раціону дитини у такі ж вікові терміни, у такій самій
послідовності та із дотриманням правил, які застосовують при грудному
вигодовуванні.
Штучне вигодовування
Це
вигодовування, при якому дитина першого півріччя життя не отримує грудного
молока, а вигодовується штучними сумішами (або отримує молоко у кількості не
більше 20% добового об’єму).
В
деяких випадках існують протипоказання для вигодовування дітей груддю матері,
які пов’язані з важким станом здоров’я матері або дитини.
Протипоказання з боку матері по вигодовуванню дитини груддю:
абсолютні:
ü декомпенсовані вади серця,
кардити;
ü важкі форми хронічного запалення
нирок;
ü захворювання крові;
ü ендокринні хвороби: цукровий
діабет, базедова хвороба;
ü злоякісні пухлини;
ü психічні захворювання;
ü гострі інфекційні хвороби:
відкрита форма туберкульозу, післяпологовий сепсис, менінгіт, дифтерія.
відносні:
ü гострі респіраторні вірусні
інфекції;
ü пневмонія;
ü гіпертонічна хвороба;
ü мастит;
ü дизентерія, паратифи;
ü бешихове запалення;
ü сифіліс, якщо мати лікувалась і
дитина народилась без ознак сифілісу;
ü правець, сибірка.
Протипоказання з боку дитини:
ü важка пологова травма;
ü асфіксія
ІІ-ІІІ ст;
ü гемолітична
хвороба;
ü глибока
недоношеність (вага менше за 1500,0 г).
Для штучного вигодовування дітей використовують суміші,
що виготовляють з коров’ячого молока, яке має відповідати певним вимогам. Таке
молоко називається гарантійним, воно отримується у спеціалізованих сільських
господарствах, від породистих корів із стабільним хімічним складом молока,
після випасу на екологічно чистих угіддях.
Гарантійне молоко містить:
ü жирів не
менш 35 г/л;
ü вуглеводів
не менш 40-45 г/л;
ü кислотність
не перевищує 200 за Тернером;
ü загальна
кількість бактерій не більш 50 тис/мл;
ü титр
кишечної палички не більш 1:10,
ü не
містить екологічних забруднювачів.
І група – Неадаптовані суміші:
А: солодкі:
а) нативні суміші із розведень молока тварин (суміші А,Б,
В) для вигодовування дітей замість грудного молока;
б) суміші “Крепиш”, “Здоровье”, “Солнишко” як блюда
прикорма.
В: кисломолочні:
кефір та його розведення, ацидофільне молоко,
пропіоновоацидофільне молоко (ПАМ), “Біолакт”, “Наріне”, “Балбобек”.
1. бактеріальна ферментація
2. звичайне окислення
II група – Адаптовані суміші:
“Малютка”, “Малиш”, “Детолакт”, “Віталакт”, “Бона”,
“Семілак”, “Нутрілон”, “Беба”, “Нестожен” тощо.
Адаптовані солодкі суміші в свою чергу поділяються також:
В залежності від методу приготування:
а) суміші, які потребують варки – “Малютка” та “Малиш”
б) швидкорозчинні суміші: “Нестожен”, “Нутрілон” та інші.
В залежності від віку дитини:
а) початкові суміші для дітей перших місяців життя (0-3
місяці) та недоношених: “Малютка”, “Нутрілон” .б) основні суміші для дітей
віком 1-6 місяців “Нутрілон”, “Нестожен”.
в) наступні суміші для дітей віком від 6 місяців до 1
року: “Беба-2”, “Формула-2”.
г) універсальні суміші для дітей від народження до 12
місяців: “Бона”, “Детолакт”, “Нутрілон” тощо.
Правила та техніка штучного вигодовування
Проміжок між годуваннями збільшується, число годувань
зменшується (евакуація штучних сумішей із шлунку відбувається на протязі 3-4
годин);
- суміші дають стерильними, підігрітими до 36-37С;
- готувати суміш слід суворо за методикою, вказаною на
упаковці;
- суміші рекомендують підбирати індивідуально;
- не бажано міняти підібрану суміш;
- суворо дотримуватись правил зберігання сумішей,
слідкувати за терміном придатності;
- корекцію харчування можна проводити на два тижні
раніше, ніж при природному вигодовуванні;
- прикорм вводять на 2-4 тижні раніше, ніж при природному
вигодовуванні;
- у зв’язку з можливістю недогодовування або
перегодовування слід проводити корекцію харчування 1 раз на 10 днів;
- добовий об’єм їжі та методи підрахунку його залишаються
такими ж, як при природньому вигодовуванні.
Недоліки
штучного вигодовування:
ü може
виникати недокорм або перекорм дитини;
ü часто
виникають гіповітамінози;
ü може
розвинутись дисбактеріоз;
ü в 3-4
рази частіше виникає харчова алергія (білок коров2ячого молока є сильним
алергеном);
ü часто
виникають хронічні розлади травлення;
ü казеїн
коров’ячого молока блокує білок ентероцитів, який переносить солі кальцію та
заліза, у дітей виникають рахіт та анемія; чим більше дитина отримує
коров’ячого молока, тим більше виражені симптоми полі гіповітамінозу
Критерії
адаптації дитини до продуктів харчування
При введенні нових сумішей для харчування дітей слід
звертати увагу на відповідність суміші функціональним можливостям травного
тракту дитини.
Існують певні критерії адаптації, які поділяються на дві
групи:
1) переносимість продукту:
- зміна поведінки дитини;
- поява висипки на шкірі;
- зміна частоти та характеру випорожнень дитини.
2) засвоєння продукту:
- динаміка прибавки у вазі згідно до вікового взірця.
Прикорм (пригодовування, підгодовування) дитини –
це така дача нового продукту, яка повністю замінює одне грудне годування (або
дачу молочної суміші) (якісне додавання до їжі).
Коли дитині виповнюється 4,5-5 місяців, молоко матері,
незалежно від кількості, вже не може задовольняти всі потреби організму, який
росте. Тому в цьому віці усім здоровим дітям вводять прикорм, який призначає
лікар.
Перехід на більш густу їжу є своєрідним рубежем у житті
немовляти. Щоб успішно подолати його, матерям слід запам’ятати і виконувати
такі правила:
1. Перший прикорм дитина не повинна зразу ж одержувати у
повному обсязі. Спочатку необхідно дати їй тільки 1-2 чайні ложки, поступово
збільшувати його кількість, додаючи щодня по 3-4 чайні ложки. Тільки за 7-10
днів об’єм доводиться до повної порції, тобто 150-180 г. Кількість їжі на один
прийом повинна відповідати віковій потребі (з 6 місяців до 1 року приблизно
180-200г). Калорійність підвищують за рахунок концентрації харчових інгредієнтів.
2. Прикорм дається перед годуванням груддю. Дитина
одержує прикорм, після чого догодовується груддю. Із збільшенням порції
прикорму поступово виключається одне годування груддю.
3. Прикорм повинен бути добре гомогенізованим, не
викликати труднощів при ковтанні. Подрібнювати його можна міксером або
протиранням через решето. Спочатку він більш рідкий, а потім дається густіший,
що збільшує поживність.
4. Якщо дитина захворіла на момент призначення прикорму,
то з введенням його слід почекати до дозволу лікаря.
5. Перший прикорм найкраще давати в обід, на третє
годування. Якщо працюючій матері зручніший час, то вводити його слід у ті
години, коли вона перебуває на службі і не може через це годувати дитину
груддю.
6. Наступний прикорм можна розпочинати через 2-3 тижні
після попереднього, тобто тоді, коли організм дитини достатньою мірою
призвичається до нього. Не можна одночасно вводити дві нові страви.
7. Годувати слід без насильства, але суворо дотримуватись
режиму годування. При відмові дитини від даного прикорму слід бути наполегливим
– через деякий час знову дати цю страву, не замінюючи на іншу. Дитині необхідний
час, щоб звикнути до смаку нової їжі.
Перший прикорм
У більшості випадків це овочеве пюре. Воно особливо
корисне дітям з надмірною масою тіла, явищами ексудативного діатезу, рахіту,
недоношеним.
Мета першого прикорму: попередити розвиток рахіту та
анемії у дітей, задовольнити енергетичні потреби більш концентрованою їжею.
Час введення прикорму – обідній (від 13 до 16 години у
залежності від індивідуального режиму годування).
У склад овочевого пюре включають асорті з картоплі,
моркви, капусти, буряків, ріпи, зеленого горошку. В овочеве пюре можна додавати
жовток.
Зміни І прикорму. Після введення повного об’єму прикорму,
в нього додають олію (1 чайна ложка). Пізніше овочеве пюре готується на
м’ясному бульйоні (з телятини, крилів. курчат). М’ясо після відварювання з
бульйону спочатку виймається, а з 7-ми місяців механічно подрібнюється і
дається у складі пюре. З 8-ми місяців починає формуватися немовлячий обід. На
десерт дитині дається терте яблуко або сік. Після появи 4-х зубів добре
розварене м’ясо дають дітям у вигляді шматочків.
Увага! З введенням м’ясного бульйону можуть
загостритись алергійні стани дитини. Слід уважно оглядати дитину, спостерігати
за характером стільця та поведінкою.
Другий прикорм
Найчастіше це 5% круп'яна каша. Цей прикорм вводять теж з
6 місяців, після звикання дитини до пюре, і він поступово витісняє друге грудне
годування.
Мета ІІ прикорму – задовольнити зростаючі енергетичні
потреби дитини.
Кашу слід також вводити поступово. Спочатку прикорм
готують на половинному молоці, поступово переходячи на цільне.
Час введення – ранковий, тоді отримана від їжі енергія
буде перекривати денні потреби дитини.
Зміни ІІ прикорму. Після доведення до повного об’єму
починають збільшувати концентрацію, доводячи до 10%. У кашу додають коров’яче
масло (до 5г), іноді – жовток. У подальшому манну кашу починають чергувати з
іншими видами: вівсяною, гречаною, рисовою, кукурудзяною.
Увага! При введенні каші може проявитись
вроджена нестача окремих ферментів, що призведе до не перетравлення компонентів
їжі (злакового білку гліадину, молочного цукру альфа-лактози). Слід уважно
спостерігати за характером стільця дитини.
Третій прикорм
Вводять у віці 8-ми місяців у вигляді молочнокислих
продуктів (кефір, ацидофільне молоко, йогурти).
Мета прикорму – відновити рівновагу молочнокислої флори у
кишечнику дитини.
Час введення – четверте годування (при 5-разовому).
Зміни ІІІ прикорму. Молочнокислі продукти можна давати не
щоденно, а 4-5 разів на тиждень. На це годування часто переносять сир, який
змішують із кефіром та додають солодощів до утворення пасти. Сформований
замість 4-го годування підвечірок поступово включає печиво, сухарики, фруктові
суфле та киселі, соки та пюре.
Прикорм у дітей на штучному вигодовуванні починається у
середньому на 1-2 тижні раніше через більш ранню готовність до такої їжі
травної системи дитини.
Орієнтовна схема введення продуктів та страв прикорму при
природньому вигодовуванні дітей першого року життя.
|
Продукти і страви прикорму |
Термін введення (місяці) |
Об‘єм
залежно від віку дитини |
|||||||
|
6 міс. |
7 міс. |
8 міс. |
9 міс. |
10-12 міс. |
|||||
|
Сік (фруктовий, ягідний,
овочевий), мл |
6 |
30-50 |
50-70 |
50-70 |
80 |
100 |
|||
|
Фруктове пюре, мл |
6 |
40-50 |
50-70 |
50-70 |
80 |
90-100 |
|||
|
Овочеве пюре, г |
6 |
50-100 |
150 |
170 |
180 |
200 |
|||
|
Молочно-круп‘яна каша, г |
6 - 7 |
50-100 |
100-150 |
150 |
180 |
200 |
|||
|
Молочно-злакова каша, г |
7 -8 |
||||||||
|
Кисло-молочні продукти, мл |
8 - 9 |
- |
- |
50-100 |
100-150 |
150-200 |
|||
|
Сир, г |
6,5 - 7,5 |
5-25 |
10-30 |
30 |
30 |
50 |
|||
|
Яєчний жовток, шт. |
7,0 - 7,5 |
- |
1/8 – ¼ |
¼-1/2 |
1/2 |
½-1 |
|||
|
М‘ясне пюре, г |
6,5 - 7,0 |
5-30 |
30 |
50 |
50 |
50-60 |
|||
|
Рибне пюре, г |
8 -10 |
- |
- |
10-20 |
30-50 |
50-60 |
|||
|
Олія, г |
6 |
½ ч.л |
½ ч.л. |
1ч.л. |
1ч.л. |
1ч.л. |
|||
|
Вершкове масло, г |
6 –7 |
½ ч.л. |
½ ч.л |
1ч.л. |
1 ч.л. |
1ч.л. |
|||
|
Хліб пшеничний, г |
8 – 9 |
- |
- |
5 |
5 |
10 |
|||
В
таблиці вказані орієнтовні терміни введення прикорму та його кількість. Тому
кількість запропонованої їжі повинна ґрунтуватись на принципах активного
годування: годувати повільно та терпляче, заохочуючи дитину, силою не
заставляти їсти.
Принципи
складання меню дітям першого року життя
1.
Визначити кратність годування дитини у залежності від віку та стану її здоров’я
(7-6 годувань до 3 міс., 6 годувань до 5 міс., 5 годувань з 5 міс.).
2.
Визначити основний продукт для вигодовування дитини (грудне молоко, донорське
молоко, адаптована суміш).
3.
За допомогою формул, калорійним або об’ємним методом підрахувати добову та
разову кількість молока у залежності від кратності годування (дитина у 2 місяці
має отримувати 800мл молока на добу, в 6 місяців – 1000мл молока на добу).
4.
Користуватися основним правилом при вигодовуванні дітей 1 року життя: - дитині
до 1 року на одне годування можна давати не більше 200-250мл їжі, а за добу –
не більше 1000-1200мл їжі.
5.
В меню ввести корекцію харчування – відповідно до віку дитини та характеру
вигодовування.
6.
В меню ввести прикорм – відповідно до віку дитини та характеру вигодовування.
Способи розрахунку об’єму їжі.
1.Добова
потреба їжі в періоді новонародженості розраховується за формулою Зайцевої:
V= 2% маси тіла при народженні х n,
де
V – добовий об’єм, n – день життя новонародженого.
за
формулою Фінкельштейна: V= 70 xn;
70
при вазі при народженні 3200г, якщо >, то 80.
2.За
формулою Шкаріна у 2 місяці (8 тижнів) дитина повинна отримувати 800мл
молока. На кожен недостаючий тиждень об’єм зменшується, а на кожний додатковий
місяць, збільшується на 50мл. Формула дає дуже приблизні розрахунки, тому нею
зараз користуються рідко:
V= 800 – 50 x (8-n), де n – вік дитини у тижнях.
або 800 + 50 x (8-n), де n – вік дитини у місяцях.
3.
”Об’ємний” спосіб.
Маса
молока складає
після
10 доби і до 2 місяців 1/5 від маси тіла,
від
2 до 4 місяців – 1/6,
від
4 до 6 місяців – 1/7
та
від 6 до 9 місяців – 1/8.
4.
Енергетичний розрахунок виходить із потреб дитини в енергії:
І
чверть – 130 ккал/кг;
ІІ
чверть – 120 ккал/кг;
ІІІ
чверть – 110 ккал/кг.
ІV чверть – 100 ккал/кг.
1л
жіночого молока має середню енергетичну цінність 700 ккал (2900 кДж).
Харчування
дітей віком від 1 до 3 років
Після
першого року життя харчування залишається суттєвим фактором, який впливає на
фізичний та нервово-психічний розвиток дитини. Поряд із збільшенням маси тіла
продовжується диференціювання ЦНС, нирок, печінки, легеневої тканини, системи
імунітету.
Харчування
дітей віком 1 до 3 років є вже дефінитивним, але ще відрізняється від
харчування дорослої людини. Цей період є періодом поступового розвитку
організму та травної системи.
Особливості
системи травлення полягають у наступному:
ü до травлення підключаються усі
групи слинних залоз;
ü зміцнюються усі шари стінок
стравоходу, шлунка, кишок;
ü збільшується ємкість шлунка з
250мл у 1-річної дитини до 300-400 мл у дитини 3-го року життя;
ü евакуація їжі з шлунка
завершується через 4 години, у кишках вона затримується від 24-48 годин;
ü формується жувальний апарат: від
1-го до 3-х років у дитини прорізується 12 зубів.
Поряд
з цим ферментативна активність травних соків ще не досягає рівня дорослої
людини. Формування структури печінки і підшлункової залози завершується у 5-10
років. Незрілість структури і функції травного каналу зумовлює своєрідність
харчування дітей цього віку, що полягає у необхідності механічного щадіння
травного каналу, а також якісній та кількісній відповідності їжі потребам
організму, що росте.
Дітям
старше 1 року змінюється:
ü форма обробки продуктів;
ü добова кількість;
ü асортимент;
ü співвідношення в раціоні основних
харчових речовин (Б:Ж:В як 1:1:4).
Їжа
для дітей до 1-1,5 року має бути подрібненою до 2-3мм. Страви мають бути м’які,
кашкоподібної гомогенної консистенції, типу пюре, суфле, тефтельок, парових
котлет, протертих або дрібно нарізаних фруктів і овочів.
Після
1,5 року, коли з’являються корінні зуби, необхідно стимулювати активне жування.
Тому обробка та підготовка їжі має бути такою, як для дітей старшого віку.
Розподіл
продуктів дітям від 1 до 3 років може бути рівномірний на протязі доби з
чотирьохразовим прийманням їжі та інтервалами між ними 4 години, з більш
об’ємним обідом (до 35%) та легким підвечірком (до 15%).
Харчування дітей дошкільного віку (від 3-7 років)
Харчування
дітей дошкільного віку має велике значення для формування здоров’я дітей
старшого віку і дорослих.
У
цей період:
ü продовжує вдосконалюватись
структурно-функціональний стан і розміри шлунка, кишок, підшлункової залози;
ü спостерігається
нерівномірність наростання активності основних функцій (шлунково-секреторної та
кисло-утворюючої);
ü спостерігаються
значні індивідуальні коливання і лабільність цих функцій у реакціях адаптації
до різних харчових подразників;
ü зростає
роль проксимального відділу тонкої кишки у процесах всмоктування вуглеводів;
ü підвищується
травна і абсорбційна здатність кишок щодо жирів.
Функціональні зміни органів травлення тісно пов’язані з
характерними особливостями цього вікового періоду:
- інтенсифікація росту і маси тіла (перше витягування в
6-7 років), що вимагає достатнього припливу енергії та пластичного матеріалу;
- зміна молочних зубів на постійні, що закінчується до
12-14 років.
Особливості становлення травних функцій визначають високу
чутливість дітей дошкільного віку до різних порушень структури харчування і
технології його приготування. В цей період виникають захворювання шлунка,
дванадцятипалої кишки, жовчовивідних шляхів, ожиріння, порушення функції
опорно-рухового апарату, карієс зубів.
Харчування дітей шкільного віку
У шкільному віці завершуються формування скелету і
розвиток м’язів, відбувається нейрогуморальна перебудова дитячого організму та
якісні зміни у нервово-психічній сфері, пов’язані з процесами навчання.
Особливостями дітей шкільного віку є бурхливий ріст,
вплив статевих відмінностей на показники фізичного розвитку. Така швидкість
росту і напруженість анаболічних процесів потребують постійного надходження з
їжею достатньої кількості енергетичного (вуглеводи, жири) і пластичного
матеріалів (білки й мінеральні солі), а також екзогенних регуляторів
метаболічних процесів – вітамінів та мікроелементів. Нейроендокринна
перебудова, що відбувається у шкільному віці, створює певні передумови для
виникнення у цей період ендокринопатій і порушень обміну речовин.
У цьому віці виявляють:
- надмірну масу тіла, ожиріння,
- цукровий діабет,
- кушингоїдний синдром.
До основних
принципів раціонального харчування школярів слід віднести:
ü відповідність
енергетичної цінності харчового раціону добовим енергозатратам;
ü відповідність
хімічного складу, енергетичної цінності та кількості раціону віковим потребам і
особливостям організму;
ü збалансоване
співвідношення харчових речовин у раціоні : Б:Ж:В як 1:1:4;
ü широкий
асортимент продуктів;
ü правильна
кулінарно-технологічна обробка продуктів з метою збереження біологічної та
харчової цінності.
Інтенсивні процеси росту й розвитку, значне розумове
напруження, пов’язане з ускладненням шкільних програм, введення виробничого
навчання, збільшення питомої ваги фізкультури і спорту вимагають значних витрат
енергії. Для відновлення енерговитрат школярам необхідна раціональна
організація режиму харчування в домашніх умовах і школі. З цією метою необхідне
суворе дотримання режиму харчування (4-5 разів на день), збереження інтервалів
між прийомами їжі біля 3-3,5, але не більше 4-4,5 год.
Принципи
складання меню дітям старше 1 року.
Якісний склад добового раціона (на кг маси тіла) (за А.В.
Мазуриним, 1986)
|
Вік, роки |
Білки, г |
Жири, г |
Вуглеводи, г |
Енергетична цінність, кДж (ккал) |
|
1,5-3 |
3,5-4,0 |
3,5-4,0 |
15-16 |
460 (110) |
|
4-6 |
3,0-3,5 |
3,0-3,5 |
12-14 |
377-398 (90-95) |
|
7-11 |
2,5-3,0 |
2,5-3,0 |
10-12 |
293-335 (70-80) |
|
12-15 |
2,0-2,5 |
2,0-2,5 |
7-8 |
230-272 (55-65) |
Співвідношення
між білками, жирами та вуглеводами 1:1:4. Добовий раціон повинен складатись:
-
з білків, які містять 40% незамінних амінокислот;
-
75% тваринних жирів і не менше 10-15% рослинних жирів;
-
60% добової енергетичної потреби має задовільнятись за рахунок вуглеводів.
Розподіл їжі за енергетичною
цінністю та кількістю в окремі прийоми.
Розподіл
їжі залежить від прискорених темпів розвитку (акселерація), трудового навчання,
спортивних занять, збільшення пізнавальної інформації. Проводиться
диференційований розподіл харчування в умовах колективного та індивідуального
виховання.
Дітей
до 1,5 року раціонально годувати 5 раз.
Після
1,5 року існують дві схеми розподілу харчування:
1)
Традиційна (східна) схема з 5-ти разовим харчуванням;
2)
Сучасна (урбаністична, західна) схема з 4-х та 3-х разовим харчуванням.
Розподіл
енергетичної цінності їжі (у %) в залежності від частоти годувань.
|
Прийом їжі |
години |
5-ти разо-ве годув. |
4-х разо-ве годув. |
3-х разо-ве годув. |
|
Сніданок |
8 |
20 |
10-15 |
25 |
|
Другий сніданок |
11-12 |
10-15 |
- |
- |
|
Обід |
14-15 |
30-35 |
35-40 |
35-40 |
|
Підвечірок |
17 |
10-15 |
10-15 |
- |
|
Вечеря |
20 |
20 |
25 |
35-40 |
Кількість
їжі має відповідати об’єму шлунка, тому разовий та добовий об’єм їжі змінюється
з віком дитини.
Середньодобовий
об’єм їжі в залежності від віку.
|
Вік, роки |
Об’єм раціона, мл |
Вік, роки |
Об’єм раціона, мл |
|
1-1,5 |
1000-1100 |
5-7 |
1600-1800 |
|
1,5-3 |
1200-1500 |
7-11 |
2000-2200 |
|
3-5 |
1400-1500 |
11-14 |
2300-2500 |
1. Написати
опорний конспект в лекційний зошит.
2. Термін
виконання: наступний день після заняття за розкладом.
Коментарі
Дописати коментар