Група 3 А лс Лекція №6 Викладач Кіон О. І. Предмет Педіатрія Дата 19.10.2020 Тема Вигодовування грудної дитини. Харчування дітей старшого віку.

 

Група 3 А лс Лекція №6

Викладач	Кіон О. І.
Предмет	Педіатрія
Дата	19.10.2020
Тема	Вигодовування грудної дитини. Харчування дітей старшого віку.

 

План

1.                  Основні принципи вигодовування дітей раннього віку (раціональність, збалансованість). Відповідність кількості, якості, режиму вигодовування до віку дитини, особливостей фізичного та розумового навантаження. Потреби в основних харчових інгредієнтах. Правильне співвідношення білків, жирів, вуглеводів.

2.                  Дванадцять принципів підтримки грудного вигодовування.

3.                  Грудне вигодовування. Характеристика грудного вигодовування. Лактація. Хімічний склад молока в різні терміни лактації. Значення молозива для годування новонародженої дитини. Характеристика материнського молока. Складові частини грудного та коров’ячого молока. Переваги материнського молока.

4.                  Оцінювання грудного вигодовування. Техніка прикладання дитини до груді. Правила грудного вигодовування. Достовірні ознаки недостатнього отримування дитиною грудного молока. Принципи успішного грудного вигодовування на сучасному етапі.

5.                  Режим годування. Визначення орієнтовної добової кількості молока. Розрахунок орієнтовної разової порції молока. Протипоказання та утруднення під час грудного вигодовування. Відлучення від груді.

6.                  Дієта та режим жінки-годувальниці. Гіпогалактія, профілактика та лікування. Профілактика маститу.

7.                  Штучне вигодовування, його характеристика. Показання для переведення дитини на штучне вигодовування. Правила штучного вигодовування. Різні групи сумішей для штучного вигодовування. Введення підгодовування.

8.                  Змішане вигодовування, його характеристика. Показання до змішаного вигодовування. Призначення догодовування. Правила змішаного вигодовування.

9.                  Критерії оцінювання штучного та змішаного вигодовування.

10.              Харчування дітей віком після року. Повноцінність і раціональність харчування. Приблизні добові норми основних речовин для дітей віком 1—6 років та дітей шкільного віку. Частота годувань. Розподіл харчових продуктів за енергетичною цінністю (у відсотках). Раціональне харчування дітей. Різноманітний асортимент харчування в дитячих закладах. Добові норми основних поживних речовин та енергетичної цінності.

 

Грудне вигодовування – це таке вигодовування, при якому дитина першого півріччя життя отримує не менше ніж 80% грудного молока (4/5 добової потреби).

Згідно даних ВООЗ прийнята наступна термінологія по відношенню до природного вигодовування:

1. ”Виключене ГрВ” – вигодовування тільки грудним молоком з моменту народження як безпосередньо з грудей, так і зцідженим молоком. Використовуються тільки лікувальні форми вітамінів та мінеральних солей ( за показаннями).

2. “Переважне ГрВ” – те ж саме, але можливо використання води, фруктового соку, а також густого прикорму не більше ніж 30 млна добу (зарахунок овочевого або фруктового пюре).

3. “Доповнене” вигодовування – жіноче молоко плюс адаптовані молочні суміші більш ніж 100 мл регулярно або густі прикорми більше30 г регулярно, або паралельне їх використання.

4. “Вигодовування із пляшки” – визначає тільки техніку годування з пляшечки через соску будь – якою харчовою сумішшю або зцідженим грудним молоком.

5. Штучне вигодовування – харчування з пляшечки замінниками жіночого молока, незалежно від наявності або відсутності прикорму.

Лактація – фізіологічна функція жіночого організму, яка встановлюється після народження дитини. Існують фази утворення та продукції молока:

ü Лактогенез – утворення молока;

ü Лактопоез – продукція молока;

ü Молоковіддача – виділення молока з грудей.

З 8-12 тижня вагітності відбувається розвиток і диференціювання молочних залоз (мамогенез). Стимулюючу дію на цей процес справляють:

ü гормони передньої частки гіпофіза: пролактин, АКТГ, соматотропний, тиреотропний;

ü естрогени і прогестерон яєчників;

 

ü гормони кори наднирників;

ü плацентарний лактоген;

ü інсулін.

Позитивні подразники лактації:

-            акт ссання;

-            своєчасне і повне спорожнення молочних залоз;

-            процедура підготовки до годування;

-            плач голодної дитини;

-            погодинний стереотип прикладання до грудей.

Молоко починає інтенсивно прибувати з 3-4 дня після пологів і збільшується відповідно до зростаючої потреби дитини. До 4-5 місяців після пологів середня добова кількість молока здорової жінки сягає до 1л і більше.

Розлади лактації:

-            агалактія;

-            гіпогалактія;

-            галакторея;

-            лактостаз.

Агалактія – відсутність ознак утворення і секреції грудного молока у післяпологовому періоді. Первинна агалактія зустрічається при інфантилізмі та гіпоплазії молочних залоз, природженій відсутності залозистих елементів у молочній залозі. Вторинна агалактія розвивається у жінок похилого віку, які вперше народжують, внаслідок інволюції молочних залоз, при ендокринній патології з порушенням функції гіпофіза або гіпоталамуса, при сильному психічному потрясінні, тяжких пологах.

Галакторея – мимовільне виділення молока з грудей на протязі дня.

Лактостаз – закупорка молочних проток, застій молока.

Гіпогалактія – патологія лактації із зниженням секреторної діяльності молочних залоз. Гіпогалактія – основна причина переведення дітей на змішане вигодовування. Розрізняють первинну і вторинну гіпогалактію.

Первинна гіпогалактія зумовлена гормональними розладами або захворюваннями ендокринних залоз.

Вторинна гіпогалактія зумовлена:

-          захворюваннями матері (окрім ендокринних);

-          ускладненим перебігом вагітності, пологів, після-пологового періоду;

-          порушенням техніки годування дитини;

-          нераціональним режимом та дієтою матері-годувальниці;

-          фізичною та психічною перевтомою;

-          захворюванням молочних залоз (тріщини, ерозії сосків, мастит).

За часом виникнення виділяють:

ü ранню гіпогалактію (виявляють у перші 10 днів після пологів);

ü пізню гіпогалактію (через 10 і більше днів після пологів).

Розрізняють 4 ступені гіпогалактії:

І ступінь – дефіцит молока до 25%;

ІІ ступінь – дефіцит молока до 50%;

ІІІ ступінь – дефіцит молока до 75%;

ІУ ступінь – дефіцит молока понад 75%.

Профілактика гіпогалактії:

ü  профілактику гіпогалактії необхідно проводити під час вагітності, пологів, після пологів;

ü  з дитячого віку у дівчаток має бути відповідний режим харчування, нормальні умови навчання та побуту;

ü  профілактика та своєчасне лікування хронічних захворювань ендокринної та серцево-судинної систем;

ü  заняття фізичною культурою з виконанням вправ для м’язів грудної клітки;

ü  за 1-1,5 місяця до пологів проведення масажу молочних залоз щодня на протязі 2-3 хвилин (2 рази в день);

ü  виконання правил особистої гігієни та матері-годувальниці;

ü  виключення синтетичної білизни, яка шкідливо діє на нервову систему жінки, функцію нирок та молочних залоз;

ü  раціональне ведення пологів;

ü  початок грудного вигодовування в перші 30 хвилин після пологів;

ü  регулярне прикладання дитини до грудей;

ü  ритмічне та повне спорожнення молочної залози після кожного годування дитини;

ü  використання умовних подразників (миття рук, обробка сосків, крик дитини);

ü  профілактика тріщин та запалення молочних залоз;

ü  дотримання правил техніки вигодовування дитини;

ü  дотримання режиму та дієти матері-годувальниці;

ü  фізіотерапевтичні процедури; УФО, солюкс, масаж молочних залоз.

Основні правила для матері-годувальниці:

-            Один раз на добу необхідно прийняти теплий душ або вимити груди теплою водою з милом, одягнути чисту білизну;

-            Перед кожним годуванням дитини мити руки з милом, обмивати сосок теплою водою, дезінфікуючі розчини використовувати необов’язково;

-            Залежно від стану матері годувати дитину можна лежачи у ліжку або сидячи, підставивши під ногу стільчик;

-            Годувати дитину треба з обох грудей по черзі: на одне годування – з однієї, на наступне – з іншої;

-            Після кожного годування треба обов’язково зцідити залишки молока;

-            Після закінчення годування та зціджування обмити сосок та навколососкову зону кип’яченою водою, обсушити стерильною серветкою;

-            Під час годування не слід розважати дитину або відвертати свою увагу сторонніми справами.

Режим та дієта матері-годувальниці

1. Дотримання раціонального режиму дня з регулярним перебуванням на свіжому повітрі.

2. Дотримання правил особистої гігієни.

3. Достатній сон.

4. Регулярні фізичні вправи.

5. Повноцінне харчування з вмістом на добу:

ü білків – 110-120г,

ü жирів – 100-120г,

ü вуглеводів – 450-500г.

6. Енергетична цінність добового раціона має бути збільшена на 2929-4184 кДж (700-1000 ккал) від звичайної.

7. Питтєвий режим збільшується на 1-2л на добу.

8. Збільшується добова потреба у вітамінах С, В1, В2, В6, А, Е, Д.

9. Рекомендовано вживати: горіхи, мед, халву, гречану кашу, овочі, фрукти, відвар кропиви.

10. Не рекомендовано: палити, вживати алкоголь, сильнопахучі та пряні речовини, деякі медикаменти.

Склад грудного молока.

Вид молока	Білок	Цукор	Жир	Зола	Енер. цінність ккал/л
г/л
Молозиво	80-110	40-53	28-41	8,1-4,8	1500-700
Перехідне молоко	23-14	57-66	29-44	2,4-3,4	750-700
Зріле молоко	14-12	73-75	33-34	1,8-2,0	700

 

Молозиво:

ü утворюється у перші 12-24 години після пологів;

ü кількість у першу добу досягає 10-100мл;

ü має високу питому вагу (1050-1060);

ü вміст білків у 3-6 разів більше ніж у зрілому молоці;

ü кількість жирів нижча, ніж у зрілому молоці, але вони складаються з поліненасичених жирних кислот, які добре засвоюються у кишечнику дитини;

ü великий вміст мінеральних солей, вітамінів, особливо жиророзчинних (А,К,Е);

ü значний вміст натрію та цинку, які складають регулюючий вплив на формування імунної системи немовляти;

ü значна захисна роль належить секреторному імуноглобуліну А;

ü лактоферин є джерелом заліза і зумовлює бактерицидний ефект;

ü за вмістом лізоциму та імунологічно активних клітин молозиво у декілька разів переважає зріле грудне молоко; в осаді в перші години кількість клітин досягає 105/мкл з переважанням макрофагів та лімфоцитів. Це сприяє заселенню лімфоїдних утворень (мигдаликів, апендикса, тонкої та товстої кишки, слизових оболонок) дитини імунокомпетентними клітинами;

ü молозиво поступово переходить у зріле молоко протягом 4-14 діб.

Зріле молоко:

ü містить понад 100 харчових і біологічно активних компонентів, специфічних за своїми якісними та кількісними характеристиками для людського організму;

ü протеїни включають сироваткові білки , казеїн;

ü біологічна цінність білків – 100%, що переважає усі інші види харчових білків;

ü амінокислотний склад ідеально збалансований і вміщує 9 незамінних і 9 замінних АК;

ü містить імунореактивні білки;

ü жир жіночого молока на 98% складається з тригіліцеридів із високою концентрацією полінасичених жирних кислот;

ü засвоюваність жиру висока – близько 90% добової потреби дитини в енергії;

ü основний цукор жіночого молока – бета-лактоза (90%);

ü співідношення між білками, жирами і вуглеводами в жіночому молоці 1:3:6;

ü осмолярність жіночого молока 290-300 мОсм/л;

ü у жіночому молоці є всі необхідні для розвитку дитячого організму вітаміни, мінеральні речовини та мікроелементи;

ü ферменти: протеаза, трипсин, діастаза, ліпаза, каталаза, рибонуклеази, фосфатаза;

ü гормони: лактогенного комплексу, регуляторні гормони ЦНС (епіфіза, гіпофізу), щитовидної залози, надниркових залоз, гормони статевої системи та травного каналу, гормоноподібні речовини (кальци-тонін, еритропоетин, простагландини, серотонін);

ü фактори специфічного і неспецифічного захисту від інфекцій: секреторний імуноглобулін А, лактоферин, лізоцим, комплемент, лімфоцити, макрофаги;

ü у грудному молоці, особливо в молозиві, в достатній концентрації знаходяться неопіатні пептиди – фізіологічні адаптогени, які регулюють відповідь організму новонародженої дитини на больові подразнення.

Перше прикладання до грудей

Принцип раннього прикладання до грудей. Науково обгрунтовано, якщо у матері й новонародженого немає протипоказань, то перше прикладання до грудей проводять в пологовому залі через 30 хвилин після народження дитини та обробки пуповини, проведення профілактики гонобленореї.

Тісний контакт матері та дитини здійснюється прикладанням до грудей та живота матері так, щоб голова дитини знаходилась між її грудьми. Після цього мати і дитину прикривають стерильною теплою пелюшкою і залишають на 15-30хв у залежності від поведінки дитини. Є діти, які відразу знаходять сосок, інші роблять це після відпочинку. Якщо дитина на протязі 30 хвилин не знаходить грудь матері, їй слід допомогти у цій процедурі.

Раннє прикладання до грудей має наступні переваги:

ü сприяє профілактиці гіпогалактії;

ü дає можливість дитині отримати перші порції молозива;

ü здійснює тактильний та емоційний контакт матері та дитини, що призводить до емоційного задоволення жінки, відчуття спокою за дитину;

ü сприяє адаптації новонародженого до умов нестерильного зовнішнього середовища за допомогою колонізації шкіри, слизових оболонок, травної системи мікрофлорою матері;

ü сприяє підвищенню пролактину в сироватці крові, збільшенню кількості молока і тривалості лактації.

Надалі немовля годують за вимогою дитини; тривалість годування 15-30 хвилин.

Техніка прикладання дитини до груді.

1. Новонародженому дають сосок та навколососкове поле так, щоб верхня частина груді не заважала дихати через ніс.

2. Годують дитину протягом 15-20 (не більше 30) хв, ослаблених дітей – до 30 хвилин.

3. Залишки молока у груді необхідно зцідити.

4. Після зціджування осушуємо молочну залозу серветкою.

5. Груди при годуванні необхідно чергувати (на одне годування – одну грудь).

6. Після годування тримаємо дитину в вертикальному положенні 5-10 хвилин до відходження повітря.

7. Укладаємо дитину в ліжечко у положенні на боці.

Переваги грудного вигодовування.

1. Пластична цінність, збалансованість жіночого молока за якісним та кількісним складом, оптимальне співвідношення білків, жирів та вуглеводів.

2. Біологічна цінність жіночого молока, наявність факторів протиінфекційного захисту, гормонів, біологічно активних речовин.

3. Психологічні переваги. Емоційно-тактильний контакт матері і дитини під час годування дає відчуття безпеки дитині та формує почуття материнства у жінки.

4. Технологічні переваг:

- жіноче молоко стерильне;

- завжди готове до вживання;

- має оптимальну температуру 36-37⁰С;

- затрати енергії дитиною на отримання молока є регулятором, який практично виключає можливість переїдання.

Характеристика жіночого молока у порівнянні з коров’ячим.

ПОКАЗНИКИ	Жіноче молоко	Коров’яче молоко
Загальний білок	11-15	32
Співвідношення Б:Ж:В	1:3:6	1:1:1
Співвідношення альбумінів/казеїну	3/2
Співвідношення кальцію/ фосфору	2/1	1/1
Коефіцієнт засвоєння кальцію	60%	20%
Жири, ненасичені жирні кислоти	>5р
Коефіцієнт засвоєння жирів	90%	80-85%
Вуглеводи	бета-лактоза	альфа-лактоза
Вітаміни	більше А,Д,Е, С,В1, В6, В12

Утруднення при вигодовуванні груддю:

З боку матері:

q змінена форма соска (малі, плоскі, втягнуті) – дитину слід годувати за допомогою накладки;

q тріщини соска (годування за допомогою накладки та лікування тріщин);

q мастит (запалення молочних залоз): різкий біль при смоктанні, підвищення температури;

q лактостаз (закупорка молочних протоків, застій молока): ущільнення молочної залози, біль, підвищення температури молочної залози;

q лакторея: мимовільне виділення молока з грудей на протязі дня.

З боку дитини:

q розщеплення альвеолярного відростка (дефект м’якого та твердого піднебіння);

q прогнатизм (недорозвинута нижня щелепа, синдром П’єра-Робена);

q риніт (утруднене носове дихання);

q недоношеність різного ступеня;

q “в’ялі сосуни”;

q близнюки.

Змішане вигодовування

Змішане вигодовування – це спосіб вигодовування новонароджених і дітей першого півріччя життя, який передбачає поєднання годування груддю матері з годуванням молочною сумішшю, при якому грудне молоко становить від 20% до 80% добової потреби.

Підставою для переведення на змішане вигодовування найчастіше є гіпогалактія матері, рідше – інші причини, у зв’язку з чим необхідне тимчасове або постійне обмеження годування груддю (однобічний мастит, погіршення стану здоров’я матері, застосування фармакологічних препаратів), запізнення розвитку лактації у матері тощо.

Для змішаного вигодовування найкраще використовувати грудне молоко жінок-донорів у поєднанні з молочними сумішами.

Клінічні симптоми голодування дитини:

ü неспокій під час годувань і між ними;

ü порушення сну;

ü уповільнення або затримка прибавки у масі тіла;

ü рідкі сечовипускання;

ü “голодний стілець” – незначні випорожнення.

У разі появи клінічних ознак голодування необхідно зробити 3-4 контрольних зважування дитини у різні години дня, відповідно до режиму годування.

Для змішаного вигодовування використовують адаптовані молочні суміші.

Та кількість суміші, яку дають дитині при нестачі молока у матері, носить назву докорму (кількісне додавання до їжі).

Правила введення докорму

1. Молочну суміш давати тільки після годування груддю.

2. Залишки молока після кожного годування груддю зцідити і давати разом з молочною сумішшю.

3. Не до пускати тривалих (понад 3-6 годин) інтервалів між годуваннями груддю.

4. Догодовувати дитину слід за допомогою чайної ложечки, не поспішаючи, щоб дитина не захлинулась. Використання пляшечки з соскою часто приводить до відмови дитини від грудей.

5. Навіть у разі різкого зменшення кількості грудного молока молочну суміш дають не відразу в повній кількості, а дрібними порціями, доводячи її протягом 3-5 днів до потрібної норми.

6. Корегуючі харчові добавки (соки, пюре, сир, жовток) і прикорм при змішаному вигодовуванні вводять до раціону дитини у такі ж вікові терміни, у такій самій послідовності та із дотриманням правил, які застосовують при грудному вигодовуванні.

Штучне вигодовування

Це вигодовування, при якому дитина першого півріччя життя не отримує грудного молока, а вигодовується штучними сумішами (або отримує молоко у кількості не більше 20% добового об’єму).

В деяких випадках існують протипоказання для вигодовування дітей груддю матері, які пов’язані з важким станом здоров’я матері або дитини.

Протипоказання з боку матері по вигодовуванню дитини груддю:

абсолютні:

ü декомпенсовані вади серця, кардити;

ü важкі форми хронічного запалення нирок;

ü захворювання крові;

ü ендокринні хвороби: цукровий діабет, базедова хвороба;

ü злоякісні пухлини;

ü психічні захворювання;

ü гострі інфекційні хвороби: відкрита форма туберкульозу, післяпологовий сепсис, менінгіт, дифтерія.

відносні:

ü гострі респіраторні вірусні інфекції;

ü пневмонія;

ü гіпертонічна хвороба;

ü мастит;

ü дизентерія, паратифи;

ü бешихове запалення;

ü сифіліс, якщо мати лікувалась і дитина народилась без ознак сифілісу;

ü правець, сибірка.

Протипоказання з боку дитини:

ü важка пологова травма;

ü асфіксія ІІ-ІІІ ст;

ü гемолітична хвороба;

ü глибока недоношеність (вага менше за 1500,0 г).

Для штучного вигодовування дітей використовують суміші, що виготовляють з коров’ячого молока, яке має відповідати певним вимогам. Таке молоко називається гарантійним, воно отримується у спеціалізованих сільських господарствах, від породистих корів із стабільним хімічним складом молока, після випасу на екологічно чистих угіддях.

Гарантійне молоко містить:

ü жирів не менш 35 г/л;

ü вуглеводів не менш 40-45 г/л;

ü кислотність не перевищує 200 за Тернером;

ü загальна кількість бактерій не більш 50 тис/мл;

ü титр кишечної палички не більш 1:10,

ü не містить екологічних забруднювачів.

І група – Неадаптовані суміші:

А: солодкі:

а) нативні суміші із розведень молока тварин (суміші А,Б,

В) для вигодовування дітей замість грудного молока;

б) суміші “Крепиш”, “Здоровье”, “Солнишко” як блюда прикорма.

В: кисломолочні:

кефір та його розведення, ацидофільне молоко, пропіоновоацидофільне молоко (ПАМ), “Біолакт”, “Наріне”, “Балбобек”.

1. бактеріальна ферментація

2. звичайне окислення

II група – Адаптовані суміші:

“Малютка”, “Малиш”, “Детолакт”, “Віталакт”, “Бона”, “Семілак”, “Нутрілон”, “Беба”, “Нестожен” тощо.

Адаптовані солодкі суміші в свою чергу поділяються також:

В залежності від методу приготування:

а) суміші, які потребують варки – “Малютка” та “Малиш”

б) швидкорозчинні суміші: “Нестожен”, “Нутрілон” та інші.

В залежності від віку дитини:

а) початкові суміші для дітей перших місяців життя (0-3 місяці) та недоношених: “Малютка”, “Нутрілон” .б) основні суміші для дітей віком 1-6 місяців “Нутрілон”, “Нестожен”.

в) наступні суміші для дітей віком від 6 місяців до 1 року: “Беба-2”, “Формула-2”.

г) універсальні суміші для дітей від народження до 12 місяців: “Бона”, “Детолакт”, “Нутрілон” тощо.

Правила та техніка штучного вигодовування

Проміжок між годуваннями збільшується, число годувань зменшується (евакуація штучних сумішей із шлунку відбувається на протязі 3-4 годин);

- суміші дають стерильними, підігрітими до 36-37С;

- готувати суміш слід суворо за методикою, вказаною на упаковці;

- суміші рекомендують підбирати індивідуально;

- не бажано міняти підібрану суміш;

- суворо дотримуватись правил зберігання сумішей, слідкувати за терміном придатності;

- корекцію харчування можна проводити на два тижні раніше, ніж при природному вигодовуванні;

- прикорм вводять на 2-4 тижні раніше, ніж при природному вигодовуванні;

- у зв’язку з можливістю недогодовування або перегодовування слід проводити корекцію харчування 1 раз на 10 днів;

- добовий об’єм їжі та методи підрахунку його залишаються такими ж, як при природньому вигодовуванні.

Недоліки штучного вигодовування:

ü може виникати недокорм або перекорм дитини;

ü часто виникають гіповітамінози;

ü може розвинутись дисбактеріоз;

ü в 3-4 рази частіше виникає харчова алергія (білок коров2ячого молока є сильним алергеном);

ü часто виникають хронічні розлади травлення;

ü казеїн коров’ячого молока блокує білок ентероцитів, який переносить солі кальцію та заліза, у дітей виникають рахіт та анемія; чим більше дитина отримує коров’ячого молока, тим більше виражені симптоми полі гіповітамінозу

Критерії адаптації дитини до продуктів харчування

При введенні нових сумішей для харчування дітей слід звертати увагу на відповідність суміші функціональним можливостям травного тракту дитини.

Існують певні критерії адаптації, які поділяються на дві групи:

1) переносимість продукту:

- зміна поведінки дитини;

- поява висипки на шкірі;

- зміна частоти та характеру випорожнень дитини.

2) засвоєння продукту:

- динаміка прибавки у вазі згідно до вікового взірця.

Прикорм (пригодовування, підгодовування) дитини – це така дача нового продукту, яка повністю замінює одне грудне годування (або дачу молочної суміші) (якісне додавання до їжі).

Коли дитині виповнюється 4,5-5 місяців, молоко матері, незалежно від кількості, вже не може задовольняти всі потреби організму, який росте. Тому в цьому віці усім здоровим дітям вводять прикорм, який призначає лікар.

Перехід на більш густу їжу є своєрідним рубежем у житті немовляти. Щоб успішно подолати його, матерям слід запам’ятати і виконувати такі правила:

1. Перший прикорм дитина не повинна зразу ж одержувати у повному обсязі. Спочатку необхідно дати їй тільки 1-2 чайні ложки, поступово збільшувати його кількість, додаючи щодня по 3-4 чайні ложки. Тільки за 7-10 днів об’єм доводиться до повної порції, тобто 150-180 г. Кількість їжі на один прийом повинна відповідати віковій потребі (з 6 місяців до 1 року приблизно 180-200г). Калорійність підвищують за рахунок концентрації харчових інградієнтів.

2. Прикорм дається перед годуванням груддю. Дитина одержує прикорм, після чого догодовується груддю. Із збільшенням порції прикорму поступово виключається одне годування груддю.

3. Прикорм повинен бути добре гомогенізованим, не викликати труднощів при ковтанні. Подрібнювати його можна міксером або протиранням через решето. Спочатку він більш рідкий, а потім дається густіший, що збільшує поживність.

4. Якщо дитина захворіла на момент призначення прикорму, то з введенням його слід почекати до дозволу лікаря.

5. Перший прикорм найкраще давати в обід, на третє годування. Якщо працюючій матері зручніший час, то вводити його слід у ті години, коли вона перебуває на службі і не може через це годувати дитину груддю.

6. Наступний прикорм можна розпочинати через 2-3 тижні після попереднього, тобто тоді, коли організм дитини достатньою мірою призвичається до нього. Не можна одночасно вводити дві нові страви.

7. Годувати слід без насильства, але суворо дотримуватись режиму годування. При відмові дитини від даного прикорму слід бути наполегливим – через деякий час знову дати цю страву, не замінюючи на іншу. Дитині необхідний час, щоб звикнути до смаку нової їжі.

Перший прикорм

У більшості випадків це овочеве пюре. Воно особливо корисне дітям з надмірною масою тіла, явищами ексудативного діатезу, рахіту, недоношеним.

Мета першого прикорму: попередити розвиток рахіту та анемії у дітей, задовольнити енергетичні потреби більш концентрованою їжею.

Час введення прикорму – обідній (від 13 до 16 години у залежності від індивідуального режиму годування).

У склад овочевого пюре включають асорті з картоплі, моркви, капусти, буряків, ріпи, зеленого горошку. В овочеве пюре можна додавати жовток.

Зміни І прикорму. Після введення повного об’єму прикорму, в нього додають олію (1 чайна ложка). М’ясо з 7-ми місяців механічно подрібнюється і дається у складі пюре. З 8-ми місяців починає формуватися немовлячий обід. На десерт дитині дається терте яблуко або сік. Після появи 4-х зубів добре розварене м’ясо дають дітям у вигляді шматочків.

Другий прикорм

Найчастіше це 5% круп'яна каша. Цей прикорм вводять теж з 6 місяців, після звикання дитини до пюре, і він поступово витісняє друге грудне годування.

Мета ІІ прикорму – задовольнити зростаючі енергетичні потреби дитини.

Кашу слід також вводити поступово. Спочатку прикорм готують на половинному молоці, поступово переходячи на цільне.

Час введення – ранковий, тоді отримана від їжі енергія буде перекривати денні потреби дитини.

Зміни ІІ прикорму. Після доведення до повного об’єму починають збільшувати концентрацію, доводячи до 10%. У кашу додають коров’яче масло (до 5г), іноді – жовток. У подальшому манну кашу починають чергувати з іншими видами: вівсяною, гречаною, рисовою, кукурудзяною.

Увага! При введенні каші може проявитись вроджена нестача окремих ферментів, що призведе до не перетравлення компонентів їжі (злакового білку гліадину, молочного цукру альфа-лактози). Слід уважно спостерігати за характером стільця дитини.

Третій прикорм

Вводять у віці 8-ми місяців у вигляді молочнокислих продуктів (кефір, ацидофільне молоко, йогурти).

Мета прикорму – відновити рівновагу молочнокислої флори у кишечнику дитини.

Час введення – четверте годування (при 5-разовому).

Зміни ІІІ прикорму. Молочнокислі продукти можна давати не щоденно, а 4-5 разів на тиждень. На це годування часто переносять сир, який змішують із кефіром та додають солодощів до утворення пасти. Сформований замість 4-го годування підвечірок поступово включає печово, сухарики, фруктові суфле та киселі, соки та пюре.

Прикорм у дітей на штучному вигодовуванні починається у середньому на 1-2 тижні раніше через більш ранню готовність до такої їжі травної системи дитини.

Орієнтовна схема введення продуктів та страв прикорму при природньому вигодовуванні дітей першого року життя.

Продукти і страви прикорму	Термін введення (місяці)	Об‘єм залежно від віку дитини
		6 міс.	7 міс.	8 міс.			9 міс.		10-12 міс.
Сік (фруктовий, ягідний, овочевий), мл	6	30-50	50-70		50-70	80		100
Фруктове пюре, мл	6	40-50	50-70		50-70	80		90-100
Овочеве пюре, г	6	50-100	150		170	180		200
Молочно-круп‘яна каша, г	6 - 7	50-100	100-150		150	180		200
Молочно-злакова каша, г	7 -8
Кисло-молочні продукти, мл	8 - 9	-	-		50-100	100-150		150-200
Сир, г	6,5 - 7,5	5-25	10-30		30	30		50
Яєчний жовток, шт.	7,0 - 7,5	-	1/8 – ¼		¼-1/2	1/2		½-1
М‘ясне пюре, г	6,5 - 7,0	5-30	30		50	50		50-60
Рибне пюре, г	8 -10	-	-		10-20	30-50		50-60
Олія, г	6	½ ч.л	½ ч.л.		1ч.л.	1ч.л.		1ч.л.
Вершкове масло, г	6 –7	½ ч.л.	½ ч.л		1ч.л.	1 ч.л.		1ч.л.
Хліб пшеничний, г	8 – 9	-	-		5	5		10

В таблиці вказані орієнтовні терміни введення прикорму та його кількість. Тому кількість запропонованої їжі повинна ґрунтуватись на принципах активного годування: годувати повільно та терпляче, заохочуючи дитину, силою не заставляти їсти.

Принципи складання меню дітям першого року життя

1. Визначити кратність годування дитини у залежності від віку та стану її здоров’я (7-6 годувань до 3 міс., 6 годувань до 5 міс., 5 годувань з 5 міс.).

2. Визначити основний продукт для вигодовування дитини (грудне молоко, донорське молоко, адаптована суміш).

3. За допомогою формул, калорійним або об’ємним методом підрахувати добову та разову кількість молока у залежності від кратності годування (дитина у 2 місяці має отримувати 800мл молока на добу, в 6 місяців – 1000мл молока на добу).

4. Користуватися основним правилом при вигодовуванні дітей 1 року життя: - дитині до 1 року на одне годування можна давати не більше 200-250мл їжі, а за добу – не більше 1000-1200мл їжі.

5. В меню ввести корекцію харчування – відповідно до віку дитини та характеру вигодовування.

6. В меню ввести прикорм – відповідно до віку дитини та характеру вигодовування.

Способи розрахунку об’єму їжі.

1.Добова потреба їжі в періоді новонародженості розраховується за формулою Зайцевої: V= 2% маси тіла при народженні х n,

де V – добовий об’єм, n – день життя новонародженого.

за формулою Флікенштейна: V= 70 xn;

70 при вазі при народженні 3200г, якщо >, то 80.

2.За формулою Шкарінау 2 місяці (8 тижнів) дитина повинна отримувати 800мл молока. На кожен недостаючий тиждень об’єм зменшується, а на кожний додатковий місяць, збільшується на 50мл. Формула дає дуже приблизні розрахунки, тому нею зараз користуються рідко:

V= 800 – 50 x (8-n), деn – вік дитини у тижнях.

або 800 + 50 x (8-n), деn – вік дитини у місяцях.

3. ”Об’ємний” спосіб.

Маса молока складає

після 10 доби і до 2 місяців 1/5 від маси тіла,

від 2 до 4 місяців – 1/6,

від 4 до 6 місяців – 1/7

та від 6 до 9 місяців – 1/8.

4. Енергетичний розрахунок виходить із потреб дитини в енергії:

І чверть – 130 ккал/кг;

ІІ чверть – 120 ккал/кг;

ІІІ чверть – 100 ккал/кг.

1л жіночого молока має середню енергетичну цінність 700 ккал (2900 кДж).

Харчування дітей віком від 1 до 3 років

Після першого року життя харчування залишається суттєвим фактором, який впливає на фізичний та нервово-психічний розвиток дитини. Поряд із збільшенням маси тіла продовжується диференціювання ЦНС, нирок, печінки, легеневої тканини, системи імунітету.

Харчування дітей віком 1 до 3 років є вже дефінитивним, але ще відрізняється від харчування дорослої людини. Цей період є періодом поступового розвитку організму та травної системи.

Особливості системи травлення полягають у наступному:

ü до травлення підключаються усі групи слинних залоз;

ü зміцнюються усі шари стінок стравоходу, шлунка, кишок;

ü збільшується ємкість шлунка з 250мл у 1-річної дитини до 300-400 мл у дитини 3-го року життя;

ü евакуація їжі з шлунка завершується через 4 години, у кишках вона затримується від 24-48 годин;

ü формується жувальний апарат: від 1-го до 3-х років у дитини прорізується 12 зубів.

Поряд з цим ферментативна активність травних соків ще не досягає рівня дорослої людини. Формування структури печінки і підшлункової залози завершується у 5-10 років. Незрілість структури і функції травного каналу зумовлює своєрідність харчування дітей цього віку, що полягає у необхідності механічного щадіння травного каналу, а також якісній та кількісній відповідності їжі потребам організму, що росте.

Дітям старше 1 року змінюється:

ü форма обробки продуктів;

ü добова кількість;

ü асортимент;

ü співвідношення в раціоні основних харчових речовин (Б:Ж:В як 1:1:4).

Їжа для дітей до 1-1,5 року має бути подрібненою до 2-3мм. Страви мають бути м’які, кашкоподібної гомогенної консистенції, типу пюре, суфле, тефтельок, парових котлет, протертих або дрібно нарізаних фруктів і овочів.

Після 1,5 року, коли з’являються корінні зуби, необхідно стимулювати активне жування. Тому обробка та підготовка їжі має бути такою, як для дітей старшого віку.

Розподіл продуктів дітям від 1 до 3 років може бути рівномірний на протязі доби з чотирьохразовим прийманням їжі та інтервалами між ними 4 години, з більш об’ємним обідом (до 35%) та легким підвечірком (до 15%).

Харчування дітей дошкільного віку (від 3-7 років)

Харчування дітей дошкільного віку має велике значення для формування здоров’я дітей старшого віку і дорослих.

У цей період:

ü продовжує вдосконалюватись структурно-функціональний стан і розміри шлунка, кишок, підшлункової залози;

ü спостерігається нерівномірність наростання активності основних функцій (шлунково-секреторної та кисло-утворюючої);

ü спостерігаються значні індивідуальні коливання і лабільність цих функцій у реакціях адаптації до різних харчових подразників;

ü зростає роль проксимального відділу тонкої кишки у процесах всмоктування вуглеводів;

ü підвищується травна і абсорбційна здатність кишок щодо жирів.

Функціональні зміни органів травлення тісно пов’язані з характерними особливостями цього вікового періоду:

- інтенсифікація росту і маси тіла (перше витягування в 6-7 років), що вимагає достатнього припливу енергії та пластичного матеріалу;

- зміна молочних зубів на постійні, що закінчується до 12-14 років.

Особливості становлення травних функцій визначають високу чутливість дітей дошкільного віку до різних порушень структури харчування і технології його приготування. В цей період виникають захворювання шлунка, дванадцятипалої кишки, жовчовивідних шляхів, ожиріння, порушення функції опорно-рухового апарату, карієс зубів.

Харчування дітей шкільного віку

У шкільному віці завершуються формування скелету і розвиток м’язів, відбувається нейрогуморальна перебудова дитячого організму та якісні зміни у нервово-психічній сфері, пов’язані з процесами навчання.

Особливостями дітей шкільного віку є бурхливий ріст, вплив статевих відмінностей на показники фізичного розвитку. Така швидкість росту і напруженість анаболічних процесів потребують постійного надходження з їжею достатньої кількості енергетичного (вуглеводи, жири) і пластичного матеріалів (білки й мінеральні солі), а також екзогенних регуляторів метаболічних процесів – вітамінів та мікроелементів. Нейроендокринна перебудова, що відбувається у шкільному віці, створює певні передумови для виникнення у цей період ендокринопатій і порушень обміну речовин.

У цьому віці виявляють:

- надмірну масу тіла, ожиріння,

- цукровий діабет,

- кушингоїдний синдром.

До основних принципів раціонального харчування школярів слід віднести:

ü відповідність енергетичної цінності харчового раціону добовим енергозатратам;

ü відповідність хімічного складу, енергетичної цінності та кількості раціону віковим потребам і особливостям організму;

ü збалансоване співвідношення харчових речовин у раціоні : Б:Ж:В як 1:1:4;

ü широкий асортимент продуктів;

ü правильна кулінарно-технологічна обробка продуктів з метою збереження біологічної та харчової цінності.

Інтенсивні процеси росту й розвитку, значне розумове напруження, пов’язане з ускладненням шкільних програм, введення виробничого навчання, збільшення питомої ваги фізкультури і спорту вимагають значних витрат енергії. Для відновлення енерговитрат школярам необхідна раціональна організація режиму харчування в домашніх умовах і школі. З цією метою необхідне суворе дотримання режиму харчування (4-5 разів на день), збереження інтервалів між прийомами їжі біля 3-3,5, але не більше 4-4,5 год.

Принципи складання меню дітям старше 1 року.

Якісний склад добового раціона (на кг маси тіла) (за А.В. Мазуриним, 1986)

Вік, роки	Білки, г	Жири, г	Вуглеводи, г	Енергетична цінність, кДж (ккал)
1,5-3	3,5-4,0	3,5-4,0	15-16	460 (110)
4-6	3,0-3,5	3,0-3,5	12-14	377-398 (90-95)
7-11	2,5-3,0	2,5-3,0	10-12	293-335 (70-80)
12-15	2,0-2,5	2,0-2,5	7-8	230-272 (55-65)

Співвідношення між білками, жирами та вуглеводами 1:1:4. Добовий раціон повинен складатись:

- з білків, які містять 40% незамінних амінокислот;

- 75% тваринних жирів і не менше 10-15% рослинних жирів;

- 60% добової енергетичної потреби має задовільнятись за рахунок вуглеводів.

Розподіл їжі за енергетичною цінністю та кількістю в окремі прийоми.

Розподіл їжі залежить від прискорених темпів розвитку (акселерація), трудового навчання, спортивних занять, збільшення пізнавальної інформації. Проводиться диференційований розподіл харчування в умовах колективного та індивідуального виховання.

Дітей до 1,5 року раціонально годувати 5 раз.

Після 1,5 року існують дві схеми розподілу харчування:

1) Традиційна (східна) схема з 5-ти разовим харчуванням;

2) Сучасна (урбаністична, західна) схема з 4-х та 3-х разовим харчуванням.

Розподіл енергетичної цінності їжі (у %) в залежності від частоти годувань.

Прийом їжі	години	5-ти разо-ве годув.	4-х разо-ве годув.	3-х разо-ве годув.
Сніданок	8	20	10-15	25
Другий сніданок	11-12	10-15	-	-
Обід	14-15	30-35	35-40	35-40
Підвечірок	17	10-15	10-15	-
Вечеря	20	20	25	35-40

Кількість їжі має відповідати об’єму шлунка, тому разовий та добовий об’єм їжі змінюється з віком дитини.

Середньодобовий об’єм їжі в залежності від віку.

Вік, роки	Об’єм раціона, мл	Вік, роки	Об’єм раціона, мл
1-1,5	1000-1100	5-7	1600-1800
1,5-3	1200-1500	7-11	2000-2200
3-5	1400-1500	11-14	23-00-2500

 

1.       Написати опорний конспект в лекційний зошит.

2. Термін виконання: наступний день після заняття за розкладом.